Українська література 6 клас на 10.12.2025

Ігор Калинець. «Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим» (зб. «Дивосвіт») 

Його називають «чарівним казкарем зі Львова». Письменник, громадський діяч, автор багатьох книг для дорослих, лауреат Шевченківської премії. Відзначений преміями ім. Івана Франка, ім. В. Стуса, Міжнародною премією родини Антоновичів, Міжнародною поетичною премією у Франції. Світ визнав Ігоря Калинця одним із кращих поетів нашого часу. Його вірші перекладено дванадцятьма мовами.

   Ігор Калинець виріс у віруючій родині, де ретельно зберігалися українські національні традиції. У дитинстві був свідком масових арештів у Західній Україні. Зі шкільних років читав заборонених українських письменників. Його світогляд виявився несумісним з офіційною думкою. Страждав, що доводилося мати одне обличчя для родини і близьких друзів, а інше – для школи, університету, тому свої думки почав висловлювати на папері.

   Після закінчення філологічного факультету Львівського університету в 1961р. працював в обласному архіві аж до арешту 1972.

   Перша збірка віршів «Екскурсія», присвячена історії, мистецтву й архітектурі Львова, готувалася до друку у видавництві «Молодь». Вона зібрала найкращі рецензії відомих критиків, але так і не побачила світу. Часто читав вірші на неофіційних зустрічах у приватних помешканнях, де бувало 10-20 і більше осіб. Таких зустрічей було дуже багато. У їхній дім почали приїздити гості з Заходу. Ігор Калинець та його дружина беруть участь у громадських і правозахисних акціях: підписують заяви і протести проти сваволі властей, неофіційно, без дозволу виступають на громадських заходах.

  У січні 1972 була заарештована дружина Ірина Стасів-Калинець, а згодом і сам Ігор Калинець. Вирок: 6 років таборів і 3 роки заслання .

   Тим часом у Нью-Йорку у 1972 і 1975 рр. друкувалися його книги. Перебуваючи в таборі, Ігор Калинець став членом міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом премії імені І. Франка (Чикаго). Заслання письменник відбув разом з дружиною в Читинській області, працював токарем, кочегаром.

   Вірші, написані до арешту, увійшли до виданого у Варшаві 1991р. тому «Пробуджена муза». Написане в таборах склало виданий у Канаді того ж 1991р. том «Невольнича муза».

   Повернувся до Львова 1981. «Звичайно, це була свобода, було звичайне життя, – згадував, – але не було того натхнення, замовк як поет».

   1991 в інтерв’ю журналові «Україна» письменник висловив свій погляд на майбутнє України: «Нема таких сил у народі, з якими можна було б вимостити для України велику дорогу… Може, вони цю Україну зроблять поряднішою, не примарною».

                       Загальна характеристика циклу поезій І. Калинця «Дивосвіт»

У доробку поета є книжки і для дітей: «Книжечка для Дзвінки» (К., 1991). Дзвінка — цим іменем, що належало й коханій ватажка карпатських опришків Олекси Довбуша, названа дочка Ігоря Калинця. Коли писався цикл «Дивосвіт», вона була ще зовсім юною. Для неї зовнішній світ поставав багатобарвним, багатоголосим, дивовижно-загадковим, тобто — образним. Він пробуджував найкращі почуття, що робили її душу чистішою, добрішою, а тому і щасливою.

   Он дівчинка Дзвінка повела стежечку на високу гору, щоб глянути звідти, який він — «всенький світ». А «світ красний — голова крутиться». Бо в ньому і пустотливий легінь-вітер, і хмара з малими хмаренятами на плечах, і криничка та її мудра підземна мати, і камінь, який «серце м’яке має і маленьку дівчинку любить…»

   Барвистим, як веселка, глибоким, як криниця, і щедрим, як весняний дощ, стає життя людини серед природи, у злагоді з нею, у мирі, в любові.

                Опрацювання творів з поетичного циклу І. Калинця «Дивосвіт»

                                                «Стежечка»

 Тема: зображення стежечки, яка мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи.

 Ідея: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе.

Основна думка: «світ красний — голова крутиться»; тільки той сприймає чарівний світ природи, хто вміє її відчувати, любити, сприймати, як живу істоту; стежечка — початковий шлях малої дитини для пізнання дивосвіту.

       Художні особливості твору:

• метафори: «стежечка виросла, біжить, перескакує, цвюхає, збочує, топче»; «голова крутиться»;

• епітет: «світ красний», «стежечка верчена»;

• порівняння: «…як дзига»;

• риторичні оклики: «…ого, як ти виросла!», «на всенький світ!».

                                           «Блискавка».

Тема: змалювання блискавки — «королеви темряви», яка повсякчас намагається милуватися власною красою.

Ідея: уславлення краси як необхідність задоволення спокою героїні.

Основна думка: краса повинна бути не тільки зовнішня, а й внутрішня, душевна.

 

                       Художні особливості твору:

• метафора: «королева зблисне світлом», «відкаже дзеркало»;

• епітет: «писана красуня»;

• риторичні запитання: «Хто на світі найгарніший?».

                                      «Веселка».

Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника.

Ідея: уславлення веселки — дівочої краси, стрічки веселки, наче стрічки українського віночку; казкового кохання.

Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат.

 

                                    Художні особливості поезії:

• метафора: «надягла веселка», «веселка взяла… і пішла», «соняшник перестрів», «веселка поміряла»;

• порівняння: «як у свято»;

• епітет: «золотий черевичок»;

• риторичний оклик: «Поміряла веселка — якраз, на ніжку!».

                                                   «Криничка».

Тема: зображення кринички, яка підживляється підземними водами і напоює, живить природне довкілля.

Ідея: уславлення кринички як життєдайного цілющого джерела.

Основна думка: без води не може уявити життя жодна природна істота, людина.

                                         Художні особливості твору:

• повторення: «глибоко-глибоко»;

• епітети: «підземна мати», «студене молоко», «водяне царство», «весняна калина», «калинова вода», «золоті соломинки»;

• метафори: «криничка спить, … розповідає», «калина не хоче забрати…», «сонце п’є».

                                                                    «Дим».

Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища.

Ідея: запах диму свідчить про рід діяльності людини (готування їжі, прибирання в садку, робота промислового підприємства).

Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може.

                              

7. Закріплення вивченого.

                                         Пошукове завдання.

— Чому, на вашу думку, в поезіях циклу «Дивосвіт» немає розділових знаків? Що ще незвичного ви помітили у віршах?

                                                Словникова робота

    Поезії циклу «Дивосвіт» (а цикл — це кілька поезій, пов’язаних між собою єдиною думкою, настроєм та емоціями) не мають рим, не поділяються на строфи, рядки мають різну довжину, різну кількість наголосів. Такі вірші називають верлібром (із французької — вільний вірш) Цей жанр з’явився у світовій поезії з кінця XIX ст. Популярний він і в українській літературі.

Домашнє завдання

Підготуватися до виразного читання поезій циклу «Дивосвіт».

                                                   Загадки:

Ой полем, за горами золота нагайка в’ється.   (Блискавка)

Два брати рідні:

Одного всі бачать, але не чують,

Другого всякий чує, але не бачить.       (Грім і блискавка)

Від хати до хати йде, а в дім не заходить. (Стежка)

Така я велика,

Що кінця не маю,

Лежу собі тихо,

Нікого не займаю,

Тільки добрі люди І день, і ніч топчуть груди.   (Дорога)

Тягнеться нитка,

А в клубок не змотаєш.   (Дорога)

Стоїть верба серед села,

Розпустила пір’я у кожне подвір’я.  (Дорога)

Йде з села до села,

А з місця не зрушить.  (Дорога)

Лежить Гася,

Простяглася,

Як устане —

До неба дістане.       (Дорога)