Українська
література 11- Б клас на 17.02.2025 -18.02.2025
Поезія Стуса – взірець «стоїчної» поезії у світовій
ліриці «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе». «Господи, гніву
пречистого» - екзистенційна проблема вибору, віра в себе, надія на здолання
всіх перешкод.
Перевірка
домашнього завдання. Технологія «Так – Ні»
1.В. Стус народився
6 січня 1939 року в с. Рахнівка Гайсинського району на
Вінниччині. (ні)
2. Батьки його були
селянами. (так)
3. Дитинство його
минуло в атмосфері добра та любові. (так)
4. Перші уроки
поезії – бабусині. (ні)
5.
Василь Стус навчався у Вінниці? (ні)
6.
Перша половина 60-х років була позначена розквітом
духовного життя на Україні? (так)
7. Вищу освіту Стус
здобув на історико-філологічному факультеті Донецького педагогічного інституту.
(так)
8. У 1959 - 1961р.,
перебуваючи в армії, Стусу легко писалося. (ні)
9.У 1965 році Стуса виключили
з аспірантури. (так)
10. У 1972 році
Стуса арештовують. (так)
11. В Україні за
життя В. Стуса виходять дві збірки «Зимові дерева», «Свіча в свічаді». (ні)
12. У 1985 р.
Генріх Белль висунув Стуса на здобуття Нобелівської премії. (так)
Стоїцизм
– учення однієї з шкіл античності. Стоїки
ставили мету: досягнути душевного спокою, духовної незворушності, бути мужніми
і стійкими під час життєвих випробувань.
Екзистенціалізм
– течія модернізму, яка підкреслює, що людина відповідає
за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів
їхньої реалізації.
Чи можна сказати, що В. Стус був справжнім стоїком?
-Виступ у
кінотеатрі з протестом проти арештів, прагнення справедливості; виступ над
могилою Алли Горської, друк за кордоном збірки «Зимові дерева»; відстоювання
власної гідності; вступ до Української Гельсінської спілки.
-Відчислення з
аспірантури; звинувачення в антирадянській агітації; арешт 1972 рік; покарання
– позбавлення побачень, штрафний ізолятор, карцер; арешт 1980 рік.
-Борець за
зневажені людські права, за зганьблену національну гідність.
Друг
В. Стуса, письменник Ю. Покальчук так оцінював його особистість і творчість:«У
Василя Стуса найбільшим злочином було те, що він був українцем, просто
справжнім українцем; любив свою мову, свою землю, свою культуру і хотів бачити
Україну нормальною українською землею, а не витоптаним полем. Поезія Василя
Стуса виходить далеко за межі того експериментального бунтарства, часто
дилетантської, показової інтелектуалізації вірша, що були притаманні творам
багатьох його ровесників.
Виточений
і холоднуватий його вірш, природний український сентимент тут приборканий і
палає всередині кристала. Якщо ж торкнешся, гріє, мов серце.
Дисципліна
слова, лаконізм виразу, надзвичайно широкий словник, що постійно збагачується,
ще й незупинне власне словотворення — ось шлях його поезії».
Прослуховування поезії «Крізь сотні
сумнівів я йду до тебе…». Обмін враженнями щодо
прочитаного.
Словникова робота.
Щовб
— сходинка, перекладина драбини;
хлань
— безодня;
врочить
— передрікає;
запрагла
— захотіла.
Евристична бесіда.
—
Яку мету ставить перед собою ліричний герой твору — автор? (Домагатися добра й
справедливості для свого народу чи хоча б прокласти дорогу прийдешнім
поколінням.)
—
Який пафос поезії? (Піднесений — «душа запрагла неба», «в буремнім леті»,
«держить путь на стовп високого вогню».)
—
Що відчуває ліричний герой на цьому шляху? (Сумніви, зневіру і разом із тим —
тверде переконання у своїй високій меті «предтечі».)
—
Який цікавий синтаксичний прийом використовує автор у творі? (Перенесення
рядка.)
Екзистенційна лірика – вірші, у яких розкривається
внутрішня суть людини, те глибинне, внаслідок якого кожна особистість є
неповторною.
Паспорт твору «Крізь сотні сумнівів я
йду до тебе»
Жанр: ліричний
вірш.
Вид лірики:
патріотична і філософська.
Тема:
показ свідомого вибору ліричним героєм свого життєвого шляху, де панує світло,
добро, краса; усвідомлення того, що повести його зможе лише правда! Це
своєрідна поетична декларація митця.
Ідея:
уславлення цілеспрямованості ліричного героя, який у своїх духовно-етичних
домаганнях правди зазнає хитання і перешкод, але не зневіряється і вибирає
духовну висоту.
Провідний
мотив: незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких
обставин.
Віршовий розмір: ямб.
Художньо-виражальні
засоби епітети: буремний лет, високий вогонь, смертні грані, людські
дерзання, чорна порожнеча, шлях правдивий; метафори: добро і правдо віку, душа
запрагла неба, душа держить путь, не ступали людські сліди, поза смертні хлані,
врочить подив; гіпербола: крізь сотні сумнівів…, через сто зневір; алітерація
звуків Р, С, Щ звертання: добро і правдо віку; символ: предтеча.
Виразне читання поезії «Господи, гніву пречистого…».
Обмін враженнями щодо прочитаного.
Евристична бесіда.
- Яким
настроєм сповнений ліричний герой твору? (Твердим переконанням, що вистоїть,
мужньо сприйматиме всі випробування долі; біда загартовує волю, дух.)
- Як називаються
такі риси людини? (Стоїчні.)
- Що
говорить ліричний герой про те, звідки у нього такий стоїцизм? (Від матері, від
роду, від народу.)
За
жанром твір – віршована молитва. Характерним для неї є звернення до
Бога з проханням потрібного. Мужня, стоїчна поезія «Господи, гніву пречистого…»
В. Стуса утверджує впевненість ліричного героя в тому, що він зможе вистояти,
не зрадить себе й своїх переконань. Він свідомо йде «на амбразуру», на біду,
щоб відкрити людям очі на правду, показати приклад боротьби за людську гідність
і силу людського духу.
Паспорт твору «Господи, гніву
пречистого…»
Жанр: медитація
(віршова молитва).
Вид лірики: філософська.
Тема: звернення
ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку віру і
надію, бо утверджує безсмертя людського духу.
Ідея: утвердження
сили людського духу, прагнення не загубити у тяжких випробуваннях своєї
самототожності, неповторності своєї долі.
Віршовий розмір:
дактиль.
Римування: перехресне.
Художньо-виражальні
засоби: епітети: гнів пречистий; мале людське життя;
риторичне звертання: Господи, гнiву пречистого; метафори: думою тугу розвіюю;
надiєю довжу його в віки.
Бога, як символа
совісті людської, віри в справедливість та добро, Стус згадує досить часто: в
часи, коли йому нестерпно важко, шукає опори, дивиться на своє життя крізь
призму Божих заповідей. В основу вірша покладено канон, запропонований
християнським богословом VІІІ ст. Іоаном Дамаскіном, як «сходження розуму до
Бога, прохання потрібного в Бога».
Домашнє завдання
Вміти
виразно читати поезії В. Стуса, аналізувати їх, характеризувати творчість поета
в цілому.
Скласти
сенкан до образу митця.
Комментариев нет:
Отправить комментарий