Українська мова 6 клас на 06.02.2026

                         Написання не з іменниками

бесіда

1.     Морфологія –  це...  (розділ науки про мову, що вивчає слова як частини мови.)

2.     Всі частини мови поділяють на … (самостійні, службові)

3.     Частин мови це.. (класи слів, які характеризуються такими спільними ознаками: загальним значенням, морфологічними ознаками, синтаксичною роллю)

4.     Самостійних частин мови – 6, це …(іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник)

5.     Службових частин мови – 3, це …(прийменник, сполучник, частка) і окрема …(вигук)

6.     Іменник – це самостійна частина мови, що …(називає предмет і відповідає на питання хто? що?)

7.     Іменник має такі морфологічні ознаки …(рід, число, відмінок)

8.     У реченні іменник виконує синтаксичну роль …(найчастіше підмет або додаток, може бути присудком або означенням)

9.     Які іменники пишуться з великої літери? (власні назви: імена, прізвища, назви міст, вулиць, установ, організацій, історичних подій, свят, газети, журнали)

10.                        назвіть рід іменників професор – ч.р., учениця – ж.р., староста – сп.р., лейтенант – ч.р., орля – с.р., двері – мн., ледащо – ч. або с.р.

11.                        До І відміни … ч., ж., сп.р. на –а, -я

12.                        До ІІ відміни …ч., с.р. – нульове обо –о, -е, -а(я)

13.                        До ІІІ відміни …ж.,р – нульове (любов, мати)

14.                        До ІV відміни …с.р. - -а, -я, що при відмінюванні змінюються на ат, ят, ен.  імені)   

Не з іменниками пишеться разом

-         якщо це слово без не не вживається – ненависть

-         якщо ми додаємо до слова не і утворюється інше слово з протилежними лексичним значенням – друг – недруг, щастя – нещастя

не з іменниками пишемо окремо

-         коли є протиставлення – не щастя, а горе

тільки разом пишуться іменники з префіксом недо

Небилиця- вигадка, неправда- брехня, незалежність – самостійність, неспокій – тривога, недруг – ворог, нелад -  безпорядок. Незрячість - сліпота. Неприязнь - ворожнеча. Неповага - грубість.

Словниковий диктант.

Невидимка,  не книга, непосида, не зима,  непокора,  немовля, недовіра, ненависть, незнайомець, не вітер, недогляд, невід, незабудка, неуцтво, не сум, не вода, незнайомець, невільник, недовіра, нероба, недооцінка.

 Коментоване письмо. ( Пояснити правопис не з іменниками та значення прислів'їв.)

 Неправдою світ пройдеш, а назад не вернешся. Не краса красить, а розум. Чує серце недоленьку, сказати не вміє. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Учений іде, а неук слідом спотикається. Грамота не хвороба, літ не збавить.

 

Ігрове завдання

 

Відгадати загадки. Записати загадки, розкриваючи дужки. Довести правильність виконаного завдання.

 

1) Круглий, та (не) місяць; зелений, та (не) діброва; з хвостом, та (не) миша. 2) Кинув (не) палку,піймав (не) галку; скубу (не) пір’я, їм (не) м’ясо. 3) Сам чорен, та (не) ворон; є роги, та (не) бик;шість ніг без копит. 4) Солоне, а (не) сіль; біжить, а (не) річка; блищить, а (не) золото (Нар.творчість).

 

Довідка: кавун, риба, рогатий жук, сльози.

 

                    Українська мова 6 клас на 05.02.2026

          Правила уживання літер Е, И, І в іменникових суфіксах

Зверни увагу!

Коли [е], [и], [і] ненаголошені, у суфіксах -ечок, -ечк(а), -ичок, -ичк(а),  -енн(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о) вони вимовляються невиразно: [е]  наближений до [и]; [е] наближений до [і]; [и] наближений до [е].

Для правильного написання цих суфіксів користуємося такими правилами:

Зменшено-пестливі суфікси -ичк(а), -ичок уживаються в іменниках, утворених від слів із суфіксом -ик-, -иц-.  В інших іменниках уживаються зменшено-пестливі суфікси -ечк-/-єчк(а), -єчок. 

Приклад:

Валик — валичок,  полиця — поличка, розумниця — розумничка; діжка — діжечка, стежка — стежечка, качка — качечка, майка — маєчка.

Зверни увагу!

В іменниках, які означають матеріал або продукт праці, пишеться -ив(о): мереживо, вариво.

Суфікс -ев(о)/-єв(о) пишеться в іменниках марево, зарево, сяєво, маєво.

Суфікс -енн(я)/-єнн(я) пишеться в іменниках, утворених від дієслів, у яких наголос падає на корінь: озброєння, примирення, провадження, застереження.

Суфікс -инн(я) пишеться в іменниках середнього роду зі значенням збірності: лушпиння, цибулиння, огудиння.

Наголошений суфікс -інн(я) пишемо в іменниках середнього роду, що походять від дієслів: водити — водіння, буркотіти — буркотіння, служити — служіння.

 

              Українська література 6 клас на 04.02-05.02 2026

М. Вороний. Поема «Євшан-зілля», її головна дум­ка, образи та художні особливості.

Літературний диктант.

 1.Звідки автор узяв історичний факт про полоненого сина по­ловецького хана? (З літопису.)

2.Як малий половчанин потрапив до князя Володимира? (Був узятий в полон під час походу.)

1.     Як жилося хлопчикові у князя? (Дуже добре.)

2.     Як почував себе старий хан, батько хлопчика? (Страждав у самоті.)

3.     Кого хан вирішив послати по сина? (Гудця-співця.)

4.     Яким чином хан порадив посланцеві розбудити пам'ять юна­ка? (Заспівати пісню, дати понюхати євшану.)

5.     Як поставився хлопчик до слів посланця від батька — поло­вецького хана? (Він залишився байдужим.)

6.     Які пісні співав посланець юнакові? (Бойові та колискові.)

7.     Кого, що саме побачив юнак під впливом пахощів євшан-зілля? (Рідний степ і батенька.)

8.     Яке почуття «стисло горло, сперло груди» юнакові-половчанину? (Відчуття волі.)

9.     Що вчинив юнак під впливом спогадів? (Він вирушив додому.)

10.           До кого звертається із заключним словом автор поеми? (До України.)

 Твір М. Вороного «Євшан-зілля» названий поемою. Це жанр мі­шаної форми, тому що носить ознаки таких родів літератури, як лі­рика й епос, тобто ліро-епічний твір.

Згадаймо, що епосом називається зображальний рід літератури, в якому подається об'єктивне зображення людини у взаємодії з ін­шими людьми, подіями, явищами; епос має прозову форму; ліри­ка — виражальний рід літератури, де зображення людини подається через відтворення її почуттів, переживань, роздумів; лірика здебіль­шого має віршову форму.

У ліро-епічних жанрах (це співомовки, поезії в прозі, балади, поеми, романи у віршах) наявний розгорнутий сюжет; розкриваєть­ся внутрішній стан героїв; крім образів, що входять у розвиток сю­жету, є ще й образ ліричного героя; використовуються різноманітні засоби; мова, як правило, віршована.

 

Доля України, проблема історичної пам'яті її народу турбувала поета повсякчас, у 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан - зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку

М. Вороний дізнався з Іпатського літопису.

Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить

нас у часи існування Київської Русі, під час князювання Володимира Моно- маха.

 Тема: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина, який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за допомогою євшан-зілля.

  Ідея: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.

 Основна думка:

1) щастя можна знайти тільки на рідній землі;

2) «...хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають»,

 Композиція.

• Експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. Критика і тих, хто край свій рідний «...зацурали, занедбали...».

• Зав'язка: ханський син потрапив з ясиром до князя Володимира; бажання половецького хана за допомогою гудця повернути єдину дитину на Батьківщину.

 • Кульмінація: хлопець згадав рідний край за допомогою євшан-зілля !

• Розв'язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому.

 Стислий зміст твору.

Горе тій людині, яка відцуралась від свого і, потрапивши на чужу землю, забула рідне слово, блиск материнських очей та мозолисті руки батька.

Йдеться в поемі про взятого в полон сина половецького хана, якого, хоч він і був у неволі, оточили розкошами, і він став забувати рідний степ, бо вже звик до чужини. Хан страждає від розлуки з сином, і тоді він посилає старого віщуна, щоб той повернув додому юнака. Але це доручення виявилося дуже складним. Бо на юнака не подіяли ні розповіді про батькові сльози, ні половецькі пісні: «...де пустка замість серця, порятунку вже не буде!» Тоді посланець дав понюхати зав'язане у вузлику зілля, привезене з батьківщини, і Сталося диво: перед очима хлопця постав рідний степ — «широкий, пишно- I барвний і квітчастий».

 Жанр: ліро-епічний твір, поема.

 • Ліро-епічний твір — твір, що поєднує в собі ознаки лірики й епосу. Такі твори мають розгорнутий сюжет (від епосу), написані у формі віршів, з ве-  ликою кількістю виражених почуттів (від лірики): дума, поема, байка, балада.

• Поема (гр. роіета, від роіею — роблю, творю) - ліро-епічний оповідний твір, у якому змальовується характер, визначні події в житті людей; зображення подій супроводжується авторськими ліричними відступами і роздумами; великий віршований твір з оповідним чи ліричним сюжетом.

 

Домашнє завдання. Підготувати в парах дискусійний діалог «Що таке патріотизм і чи потрібен він у сучасному житті?»

 

              Українська мова 6 клас на 04.02.2026

    Написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові.

У (не)роби завжди (не)врожай. Красить (не)краса, а розум. Лінивого вчи (не)молотом, а голодом. Совість чиста,як поцілунок (не)мовля. Для пташки і золота клітка – (не)воля. Такий (не)жить – хоч би вижить. Вчи (не)штурханцями, а слівцями. Бійся (не)чорта, а лихого чоловіка.

1.     Відкрийте дужки ,поясніть правила написання частки  не з іменниками

(Не)безпека, (не)ук, (не)довір’я, (не)жить, (не)точність, (не)щастя, (не)года, (не)вихованість, ( не)отеса, (не)міч, (не)воля, (не)дбальство, (не)доросток, (не)робство. Красить (не)краса, а розум. Бійся (не)чорта, а лихого чоловіка.

 

Є слово, з яким людина не розлучається ніколи. Як  народиться дитина – до неї це слово приходить першим.Воно має бути дзвінким і красивим.

-         Скажіть,будь ласка, про яке слово йде мова?(Ім’я)

«На ім’я називають, а по батькові величають!» – так говорили здавна на Русі.

Сьогодні ми будемо вчитися утворювати, грамотно писати, відмінювати чоловічі,жіночі  імена по батькові та прізвища.

 Хоч ці правила на перший погляд прості, але помилок хоч греблю гати.

 

Виконання  вправ  на закріплення.

Записати, від поданих у дужках імен утворюючи імена по батькові.

І. Семен (Тарас), Богдан (Сильвестр), Олег (Ігор), Ярослав (В’ячеслав), Сергій (Юрій), Олександр (Валерій), Микола (Мефодій), Орест (Микола), Андрій (Євген, Євгеній), Світлана (Лука), Свирид (Яків), Митрофан (Хома).

ІІ. Олена (Степан), Іванна (Дмитро), Галина (Петро), Роксолана (Лев), Алла (Гнат, Ігнатій), Любов (Анатолій, Анатоль), Мар’яна (Валер’ян, Валерій), Дзвенислава (Ілля, Ілько), Парасковія (Яків), Анастасія (Хома).

2. Робота з таблицею.

Відмінювання імен по батькові
Н. Р. Д. З. О. М. Кл.	Іван Петрович Івана Петровича Івану (Іванові) Петровичу Івана Петровича Іваном Петровичем (на) Івані (Іванові) Петровичі Іване Петровичу!	Ольга Семенівна Ольги Семенівни Ользі Семенівні Ольгу Семенівну Ольгою Семенівною (на) Ользі Семенівні Ольго Семенівно!

3. Переписати, подані в дужках імена по батькові ставлячи в формі потрібного відмінка.

Запросити (Борислав Леонтійович та Ірина Кіндратівна). Передати (Богумила Веніамінівна та Полікарп Костянтинович). Підтримати … (Єлизавета Лаврентіївна та Владислава Ігорівна). Запропонувати (Дарина Феодосіївна та Павло Пантелеймонович). Запитати (Світозар Володимирович і Зоя Гордіївна). З’ясувати у (Зореслава Фотіївна та Віктор Віталійович). Зустрітись із (Аліна Сигизмундівна і Сергій Анастасійович). Викликати (Мирослава Аполінаріївна та Феофан Лазарович).

4. Подані імена по батькові поставити у формі кличного відмінка. Два-три з них увести до самостійно складених речень у ролі звертання.

Федір Павлович, Оксана Мелентіївна, Тарас Олександрович, Михайло Миколайович, Зоряна Вікентіївна, Лідія Святополківна, Володимир Самійлович, Надія Себастіянівна, Ольга Іполитівна, Ївга Андріївна, Євгенія Леопольдівна, Аристарх Захарович.

5. Дібрати власні приклади, назвавши імена по батькові вчителів, однокласників, друзів.

Відмінюються чоловічі та жіночі імена та імена по батькові як іменники відповідної відміни. Утворюються — від власних імен за допомогою суфіксів.

Увага! Ілля, Ілліч, Іллівна; Лука, Лукич, Луківна; Хома, Хомич, Хомівна; Сава, Савич, Савівна; Кузьма, Кузьмич, Кузьмівна, Микита, Микитович, Микитівна; Яків, Якович (Яковлевич), Яківна (Яковлівна).

 

1. Лінгвістичне дослідження

- До поданих імен дібрати чоловічі й жіночі імена по батькові. Записати їх. Позначити суфікси.

Анатолій, Андрій, Гордій, Герасим, Захар, Іларій, Лук’ян, Микола, Кость, Яків, Кузьма, Василь, Юліан, Орест, Віталій.

1.  Скласти зв’язне висловлювання на тему «Нові знайомства під час подорожі», використовуючи утворені імена по батькові.

3. Самостійна робота з прийомом взаємоперевірки

- Переписати, уставляючи на місці крапок потрібні суфікси. Аргументувати свій вибір.

Батьківщина — це твоє рідне слово. Бережи і вивчай мову українську. Це мова великого народу. Українською мовою написані безсмертні твори Івана Петров… Котляревського, Тараса Григор… Шевченка, Івана Яков… Франка, Ольги Юліан… Кобилянської, Олександра Євдоким… Корнійчука, Максима Тадей… Рильського, Миколи Платон… Бажана, Івана Кіндрат… Микитенка, Михайла Панас… Стельмаха, Олеся Терентій… Гончара.

 

           Українська мова 6 клас на 03.02.2026

Особливості закінчень іменників у кличному відмінку

Іменники чоловічого роду

Закінчення -е мають:

·         більшість  іменників твердої групи: роде, брате, поете, дубе, вовче, вояче, после, Дніпре, Олеже (й Олегу), Павле, Семене,  АЛЕ  діду, сину, тату;
 

·         деякі іменники на -ець (-єць): хлопче, молодче, шевче, кравче,  АЛЕ  Швецю, Кравцю;

·         власні назви мішаної групи (з основою на ж, ч, ш, дж),  а також загальні з основою на р і ж: Боже, друже, пісняре, тесляре, школяре, стороже, екіпаже.

Закінчення -у мають:

·         іменники із суфіксами -ик-, -ок-, -к(о): дядьку, уболівальнику, письменнику, зайчику, лебедику, онучку, татку;
 

·         іншомовні власні назви на г, к, х: Джеку, Жаку, Людвігу, Рюрику, Фрідріху;

·         іменники мішаної групи (крім основ на р і ж): слухачу, глядачу, доповідачу, товаришу, віршу, читачу, мечу.

Закінчення -ю мають:

·         іменники на -ець (-єць): бійцю, добровольцю, мовознавцю, мудрецю, іспанцю, кавказцю;

·         іменники м’якої групи: Дунаю, Ігорю, Лазарю, Петрусю, оленю, кобзарю, коню, господарю, Анатолію, ясеню, АЛЕ  Ілле, судде.

Закінчення -о мають:

·         іменники на -а: Саво, Яремо, Миколо, старосто, воєводо.

Закінчення іменників жіночого роду

У кличному відмінку однини

·         в іменниках твердої групи вживаємо закінчення -о: Марта — Марто;

·         в іменниках м’якої групи з основою на приголосний, окрім Й, вживаємо закінчення -е: зоря — зоре, 

·         в іменниках м’якої групи з основою на Й вживаємо закінчення -є: мрія — мріє;

·         в іменниках мішаної групи вживаємо закінчення -е: площа — площе.