Українська література 11 – А клас на 01.04.2024

Постмодернізм – одне з найяскравіших літературних явищ

Епіграфи до заняття:

…ХХ століття здається полем величезного експерименту…

Л.Андреєв

Постмодернізм – це напрям, що в останні десятилітті ХХ ст. прийшов на зміну модернізму, який став продуктом постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем – світоглядно-філософських, економічних, політичних.

   Аби вижити, суспільства сьогодні «змушені виробити й засвоїти менталітет, який є адекватним інструментальній могутності й передбачає надзвичайно високу міру терплячості, готовності до самокритики й компромісів» (А. Назаретян). Весь багатовіковий досвід зазнав переосмислення, послугував базою для виявлення цінностей, що з’єднають людство й не будуть прив’язані до будь-якої однієї ідеології, релігії, філософії.

Тому, у максимально широкому контексті під постмодернізмом розуміють «глобальній стан цивілізації останніх десятиліть, усю суму культурних настроїв і філософських тенденцій» (О. Вайнштейн), що пов’язані з відчуттям завершеності цілого етапу культур історичного розвитку, вичерпаності «сучасності»…

Постмодерн – це «феномен, що передбачає діалог на основі взаємної інформації, відкритість, орієнтацію на розмаїття духовного життя людства» (Н. Маньковська).  

Постмодернізм як об’єкт вивчення останнім часом займає одне з перших місць у різних галузях мистецтва, культури, науки. Це особливе світосприйняття, духовний стан, що характеризує кризову епоху. Для нього характерні відчуття розчарованості, розгубленості, відчаю, вичерпності буття. Постмодернізм не лишає жодних надій, він засвідчує кризові моменти у розвитку суспільства й людини.

Точиться чимало дискусій щодо того, що ж таке постмодернізм. Усі визначення, подані в сучасних словниках і довідниках, неточні, оскільки постмодернізм – явище, яке ще розвивається.

Друга половина ХХ сторіччя характеризується як доба постмодернізму – нового періоду в розвитку культурно-історичного процесу. Стосовно самого терміна «постмодернізм», його тлумачення, історії виникнення та відношення до попередньої модерністської культури досі немає чітких і загальноприйнятних визначень. Існує безліч різноманітних концепцій стосовно характеристик та хронологічних рамок визначення та описання постмодернізму, що іноді висловлюють прямо протилежні точки зору.

Постмодернізм – це тимчасове явище, яке періодично виникає в кризові моменти історії для відновлення і збереження порушеної гармонії.  Він відображає загальний абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв’язків, втрату моральних орієнтирів у світі.

 В контексті художньої культури постмодернізм – «один із сучасних напрямів у архітектурі й мистецтві..., що протиставив себе модернізмові й претендує на його заміну». Як синонімічний до терміна «постмодернізм» у художній культурі широко використовується термін «трансавангард», запропонований італійським критиком та істориком мистецтва Акіллє Боніта Олівою.

Один з теоретиків художнього постмодернізму П. Портогезі пише: «Ми сміливо відступаємо від модернізму, котрий втратив активність, почуття гумору, характерні для його молодості, став догматичним. Життєрадісність постмодернізму – в можливості зруйнувати перепони, що штучно відділяють минуле від теперішнього. Ми наслідуємо те, що заповідали нам наші батьки, і те, що є справжнього, завойованого людством за всі віки навіть за межами західної цивілізації».

Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвіду, визнали марносилі спроби поліпшити світ, утратили ідеологічні ілюзії, уважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з’являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним уважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття.

Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому ознаками еклектики, тяжінням до стилізації, цитуванням, переінакшенням, ремінісценціям, алюзіями. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва в попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення й тиражування.

Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список ознак постмодернізму:

Ä культ незалежної особистості;

Ä потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;

Ä прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;

Ä бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;

Ä використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;

Ä зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);

Ä суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;

Ä сюжети творів –  це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;

Ä запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;

Ä присутність образу оповідача;

Ä іронічність і пародійність.

 

Модернізм	Постмодернізм
Скандальність	Конформізм (пристосовництво)
Наявність  пафосу	Відсутність пафосу
Емоційне  заперечення попереднього	Ділове заперечення попереднього
Первинність як позиція	Вторинність як позиція
Оціночне в самоназві: «Ми –  нове»	Безоціночне в самоназві: «Ми – все»
Декларована елітарність	Недекларована демократичність
Переважання ідеального над матеріальним	Комерційний успіх
Віра у високе мистецтво	Антиутопічність
Фактична культурна спадкоємність	Відмова від попередньої культурної парадигми
Виразність кордону «мистецтво – немистецтво»	Усе може називатися мистецтвом

Отже, постмодернізм – це насамперед особливе світосприйняття, духовний стан, що характеризує кризову епоху. Для цього стану характерні відчуття розчарованості, розгубленості, відчаю, вичерпності буття. Постмодернізм не лишає жодних надій, він засвідчує кризові моменти у розвитку суспільства й людини, які «перебувають на самому краю прірви». Своїм виникненням постмодернізм багато в чому зобов’язаний розвитку новітніх засобів масових комунікацій – телебаченню, відеотехніці, інформатиці, комп’ютерній техніці. Виникнувши насамперед як культура візуальна, постмодернізм в архітектурі, живопису, кінематографі, рекламі зосередився не на відображенні, а на моделюванні дійсності шляхом експериментування зі штучною реальністю – відеокліпи, комп’ютерні ігри, диснеївські атракціони.

Постмодерн – широка культурна течія, що включає в себе філософію, естетику, літературу, мистецтво, гуманітарні науки. З одного боку, умонастрій постмодерну несе в собі відбиток модерністського розчарування в результатах цивілізації, ідеалах класичної культури та гуманізму, з іншого – авангардистські установки та новаторство, а відкидання та заперечення старого протистоїть намагання скористатись усім попереднім досвідом, включити його в широку палітру сучасної культури.

Постмодернізм – культура швидких і легких дотиків, коли все сприймається як цитата, умовність, за якою неможливо знайти основу. Свідома орієнтація на наслідування та цитування мистецьких творів минулих століть –

одна з характерних рис постмодернізму.

Таким чином, у художній практиці відбувся перехід від зацікавленості об'єктами зображення до самого процесу їх створення. Посилюється соціальна спрямованість мистецтва (фемінізм у мистецтві, «мистецтво аутсайдерів» – етнічних меншин). Активно розвиваються напрямки, що використовують образи масової культури; розквітає фотомистецтво; великий вплив на творчість митців має розвиток технологій (відео, комп'ютерів, Інтернету).

 

       Українська мова 11 – А клас на 01.04.2024

          Відгук на твір мистецтва в публіцистичному стилі

– Як ви гадаєте, для чого людина народжується на світ?

Багато філософів, відповідаючи на це питання, проголошують, що найважливіша мета людини — пізнати світ, який її оточує.

– Як людина пізнає навколишній світ?

Існує два засоби пізнання світу: наука і мистецтво. Кожен із них дозволяє людині щось відкрити не тільки в оточуючому просторі, але й у собі самому. У школі ви багато уваги приділяєте вивченню основ наук, але потрібно завжди пам’ятати, що є речі, які не вивчає наука. Яким буває світанок на річці? Що відчуває закохана людина? Що таке горе? Що таке кохання? Саме на ці питання ми шукаємо відповіді в мистецтві. Сьогодні на уроці ми будемо з вами намагатися зрозуміти й оцінити твори мистецтва.

– Побудуйте асоціативний ланцюжок до слова «Мистецтво»

•      М - митець

•      [Ие] - ексклюзив

•      С - стиль

•      Т - творчість

•      Е – енергія

•      Ц – цінність

•      Т – талант

•      В – вічність

•      О - оплески

Відгук — текст, у якому наводиться оцінка прочитаного, почутого, побаченого, висловлено ставлення автора до нього. Мовленнєве оформлення відгуку залежить від ситуації мовлення (адресата, мети). Головна ознака відгуку — оцінність висловлювання. Мета відгуку — розповісти особисті враження про прочитане, побачене, почуте.

 Якщо рецензія – це кваліфікований аналіз твору мистецтва, оцінка професійної майстерності автора, аргументовані зауваження, висвітлення допущених у ньому помилок, відзначення досягнень, точна оцінка суспільно – політичної або літературно – художньої цінності твору, то відгук – це безпосередньо глядацькі (слухацькі) враження від сприйнятого твору.

 Відгуки складаються у невимушеному усному спілкуванні – під час глядацьких або читацьких конференцій, на презентаціях. Але відгук може бути оприлюднений і в засобах масової інформації, тоді йдеться про відповідний жанр публіцистики.

 

Ситуативні вправи

Складіть відгуки за ситуаціями:

1. Адресат мовлення — ваш одноліток, мета — висловити своє враження від кінофільму.

2. Адресат мовлення — ваші батьки, мета — пояснити свій вибір улюбленої музичної групи.

 

Творче спостереження публіцистичного тексту з елементами аналізу

– Прочитайте відгук на твір живопису. Доведіть його належність до публіцистичного стилю. Знайдіть у тексті речення, в яких дається опис картини.

МАЙСТЕР ЛІРИЧНОГО ПЕЙЗАЖУ

Архип Іванович Куїнджі — відомий художник-пейзажист. У маріупольському передмісті Карасу зародилася у Куїнджі любов до простору, світлових ефектів на білих хатах. Тут же він удивлявся у фарби південного ранку або сонця, що заходить над рікою.

У 1880 році Куїнджі написав «Місячну ніч на Дніпрі». Заради цієї картини художник улаштував свою персональну виставку й показав на ній тільки одну цю картину.

«Чи знаєте ви українську ніч? — писав М. Гоголь.— Вдивіться в неї. Із середини неба дивиться місць. Неосяжний небесний звід роздався, розсунувся, став ще недосяжніше... Земля вся в срібному світлі... Весь ландшафт спить. А вгорі все дихає, усе дивно, все урочисто...»

Образ, створений Куїнджі, перегукується з цією хвилюючою поетичною картиною природи. Він так само проникливий і лірично пережитий художником.

На картині зображена ніч. Уся природа занурилася в сон. Широкий Дніпро розпластався стрічкою по рівнині. Сріблясте світло місяця ллється з небес на землю. Художник зачарований красою оксамитової ночі. Куїнджі писав пейзаж ніби з висоти пташиного польоту.

«Місячна ніч на Дніпрі» вразила публіку в Петербурзі. До картини почалося паломництво. На виставку стояли довгі черги глядачів, які жадали побачити прославлене полотно. У газетах і журналах з’явилася безліч відгуків. Про пейзаж писали не тільки критики й рецензенти, але й філософи, поети. Художник одержав повне визнання.

 

Орієнтовний план

1. Мій улюблений художник/композитор/режисер.

2. Найбільш відома картина/твір. Історія створення. Тема.

3. Опис картини/твору.

4. Які кольори використовує художник? Чому?

5. Мої враження від картини/твору.

6. Які думки пробуджує ця картина/твір? Загальний висновок щодо ідейного змісту та естетичності твору.

 Лексична робота

Запишіть вирази, які можна використовувати у відгуку в публіцистичному стилі. Доповніть цей перелік.

Особливо цікаво ... , дуже вразило ... , на жаль, автор ... , стверджується думка ... , основна думка розкривається ... , автор вдало ... , особливо запам’яталося ... , картина вразила ... , одержав визнання ... , глядачу здається ... , на наш погляд, ... , у творі ставиться така важлива проблема ... , на жаль, герой ... .

У публіцистичному стилі об’єднуються функція впливу (агітації та пропаганди) й інформативна функція. Особливості: широке використання багатозначності слова, використання емоційно-експресивної лексики, неологізмів, лексики і фразеології інших стилів (навіть розмовного), використання засобів стилістичного синтаксису (риторичні питання, повтори, інверсія, паралелізм побудови та ін. Публіцистичний твір характеризується точністю, послідовністю викладення думок, логічністю, а також виразністю, емоційним забарвленням. Відгук нагадує відкритий ліричний лист. Його тон — щирий та дружній. Обов’язковим є стриманість, тактовність. Як кожен газетний жанр, відгук повинен бути стислим. Важливе значення має заголовок, у якому відбито тему або основну думку.

 

 

Українська література 10 –б клас на 01.04.2024

Особливості символізму як одного з художніх напрямків модернізму.

Символізм (від грец. σύμβολον — знак, прикмета, ознака) — літературний напрям кінця XIX — початку XX століття, основною рисою якого є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. Символізм народжується у Франції і поширюється в інших європейських країнах (Англія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Норвегія..).

Символізм як сформований літературний напрям починає свою історію з 1880 року, коли Стефан Малларме започатковує літературний салон (так звані „вівторки” Малларме), в якому беруть участь молоді поети Р. Ґіль, Г. Кан, А. де Реньє, П. Кіяр, Е. Мікаель, Ф. В'єлє-Ґріффен. У середині 1880-х гурток Малларме розширюється — через його „вівторки” проходять усі поети-символісти, включаючи „наймолодших”: А. Жіда, П. Клоделя, П. Валері. Наприкінці 1880-х років розпочинається період розквіту символізму у Франції. В 1891 році сталося його „офіційне визнання” — в цьому році увагу всього Парижа привернув влаштований з приводу публікації поетичної збірки Жана Мореаса банкет, на якому головував С. Малларме в оточенні літературно-мистецької еліти. Вплив символізму в останнє десятиріччя XIX століття стрімко зростає, він стає модним напрямом. І якщо у 80-ті роки символізм був чіткою течією із програмним оформленням і навіть школою, то в 90-ті роки ця чіткість розмивається, а кожний поет шукає свої власні творчі шляхи. Зі смертю патріарха символізму Стефана Малларме в 1898 році французький символізм як організований напрям також припиняє своє існування, хоча голоси окремих поетів-символістів звучали й на початку XX століття.

На початку XX століття символізм охопив і українську літературу — як поезію (М. Філянський, Г. Чупринка, В. Пачовський, П. Тичина, М. Рильський, Д. Загул, В. Чумак, В. Еллан-Блакитний, В. Ярошенко, О. Слісаренко), так і прозу (О. Кобилянська, Г. Михайличенко, А. Заливчий, ранні М. Хвильовий та А. Головко).

Символізм протиставив свої естетичні принципи та поетику реалізмові й натуралізмові, напрямам, які він рішуче заперечував. Натуралізм з його фактографією та соціальним і біологічним детермінізмом має, на думку Ж. Мореаса, лише „цінність заперечення”. За цим напрямом, вважали символісти, немає майбутнього: С. Малларме зазначав, що натуралізм загине, коли припиниться діяльність Е. Золя (і пророцтво це загалом збулося). Заперечували символісти й реалізм, який, за висловом В. Брюсова, „перетворив мистецтво на просте відображення життя”. Інший російський символіст К. Бальмонт писав про реалізм і символізм як про дві художні манери світосприйняття: „Реалісти охоплені... конкретним життям, за яким вони нічого не бачать, символісти, відчужені від реальної дійсності, бачать у ній лише свою мрію...” Реалізм, за Бальмонтом, перебуває в рабстві в матерії, а символізм пішов у сферу ідеальності. Він покликаний зробити мистецтво вільним. Як вважав Брюсов, символізм являє собою останню стадію, після романтизму й реалізму, у боротьбі митців за свободу.

Символісти не зацікавлені у відтворенні реальної дійсності, конкретного та предметного світу, у простому зображенні фактів повсякдення, як це робили натуралісти. Саме у своїй відірваності від реальності митці-символісти і вбачали свою перевагу над представниками інших напрямів. Так, французький символіст Стюарт Мерріль вважав, що символічна поезія панує в літературі тому, що вона одухотворена ідеєю, яка підносить її над суєтою повсякденного життя. Втім, конкретні й буденні предмети та явища не відкидаються символістами цілком. Крізь них символісти завжди бачать дещо незвичайне, містичне, непізнаванне. Єдиною метою літератури, за словами Стефана Малларме, є не називати предмет, а „натякнути” на нього. Саме таке мистецтво натяку, „абсолютне володіння цим таїнством”, і створює символ.

Символ якраз і є фундаментом усього напряму. „Кожне мистецтво по суті символічне”, — гадав Андрій Бєлий. Саме за допомогою символів митець спроможний доторкнутися до світу метафізичного, потойбічного, надчуттєвого. Як символи позаматеріальних уявлень тлумачилися також і предмети матеріального світу. Символ пов'язує земне та емпіричне з вічним, з глибинами душі, з іншими світами. Символ, за словами Ф. Сологуба, здатен перетворити „брутальне й бідне” життя на „солодку легенду”, яка цьому життю протистоїть. Символ допомагає митцеві відшукати „відповідності” між явищами, між реальним і таємничим світами. Цей шлях розпочав у своєму відомому сонеті „Відповідності” Шарль Бодлер, де природа постає як певний „ліс символів”, крізь який прямує людина.

Символічний образ у, творах представників напряму є завжди багатозначним. Його невизначеність має знаменувати, за висловом М. Метерлінка, існування „невидимих і фатальних сил”. У творчості символістів співіснує явне і таємне, і саме останнє несе основне навантаження. Як пояснював К. Бальмонт, у символізмі органічно зливаються два змісти: очевидний і прихований. Цей прихований зміст може мати нескінченні варіанти тлумачення. Про подвійність образу розмірковував і французький символіст, поет і теоретик Ремі де Гурмон. У своїй статті „Стефан Малларме” він аналізує між іншим оригінальну рису поетики метра символізму. Малларме, свідчить Р. де Ґурмон, дійшов до того, щоб у будь-якому порівнянні висловлювати лише другу частину, в той час, як у класичній поезії висловлюються обидві його частини. Таким чином, видимим залишається тільки другий образ, який традиційно служив „для роз'яснення та поетизації першого”. Так виникає, стверджує Р. де Гурмон, „нова мова, смутна, наче сон”, риси якої „навмисно залишаються невизначеними”

Отже, символ народжується там, де неможливо зобразити предмет. Він покликаний виразити алегоричне й невимовлене шляхом відповідностей між двома світами — світом зовнішнім і світом мрій та ідеалів. Цей дуалізм реального та ідеального — основа символічного світосприйняття. Таємниця, або Ідея, криється в глибині матеріальних речей. І символічна поезія, як говорить Ж. Мореас у своєму маніфесті, прагне втілити цю ідею, надати їй почуттєво збагненної форми. Причому форма ця не є самоціллю, вона має служити вираженню Ідеї. Подібні думки висловлював інший французький символіст Жорж Ванор. Мистецтво, за його словами, полягає в тому, щоб „перетворити ідею у зрозумілий для людини символ і розвинути її за допомогою нескінченних гармонійних варіацій”

Український символізм за оцінкою І. Дзюби, „він у цілому поступався їм філософською концептуальніспо та естетичною визначеністю; водночас у ньому менше езотеризму, окультності й містицизму, більше відгуків на життя; він небайдужий до ідеї національного визволення, що набирала часом форми „національного містицизму...””

В цілому напрям символізму справив величезний вплив на подальший розвиток літератури. Він „породив” такі школи, як акмеїзм, футуризм, частково імажинізм, вплинув на поетику експресіонізму та сюрреалізму, збагатив зображальний арсенал, поетичну образність і стилістику, розкріпачив поетичну уяву, запровадив вільний вірш, змусив митців звернутися до нових ритмічних та звукових форм.

 

Українська мова 10 – б клас на 01.04.2024

Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне, критичне

Сприймання і розуміння усного мовлення забезпечує такий вид мовленнєвої діяльності, як аудіювання. Аудіювання є основою спілкування. Для багатьох професій уміння сприймати-розуміти усне мовлення необхідне у процесі виконання службових обов’язків.

Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Слухання — це передусім акустичне сприймання звукового потоку, тоді як аудіювання включає процес сприймання і розуміння усного мовлення.

Процес аудіювання забезпечується механізмом здогадки (про що йтиметься далі?), смислової орієнтації (на ситуацію спілкування, лексичне й граматичне оформлення виражальних засобів мови, інтонацію, жести, міміку мовця), тотожних замін (щоб утримати інформацію в оперативній (короткотривалій) пам’яті, потрібно «згортати», «спресовувати» зміст сприйнятого розгорнутого висловлювання до рівня тотожних за змістом ключових слів або стислих синонімічних структур: саме такі смислові «згустки», змістові «матриці» спроможна зберегти пам’ять). Дію цих механізмів можна удосконалювати тренуванням.

Важливою психологічною особливістю аудіювання є одноразовість, неповторність цього виду мовленнєвої діяльності у природних умовах спілкування. Тому вчені виділяють репродуктивне і продуктивне аудіювання. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У шкільній практиці до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів (докладних, стислих чи вибіркових), а також під час підготовки до творчих робіт.

Аудіювання — це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (здійснює смислову обробку інформації"). Для цього необхідно бути уважним, вміти швидко актуалізувати весь попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати треновану короткочасну і розвинену довготривалу пам’ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах. Цього треба спеціально навчатись.

Звичайно, смислове сприймання мовлення залежить і від того, наскільки мовець зрозуміло, ясно висловлюється, від темпу, сили звучання мовлення, від його уміння виділяти головне тощо. Проте успішність смислового сприймання усного мовлення залежить і від підготовленості слухачів до сприймання, від того, як вони вміють слухати. Сприймати інформацію потрібно цілеспрямовано: глобально, докладно або критично. Особливого значення це набуває із запровадженням такої форми підсумкової державної атестації з української мови, як переказ із творчим завданням.

Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, вміння визначати тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

Детальне аудіювання передбачає найповніше докладне сприймання змісту повідомлення, усвідомлюючи смисл кожного з його елементів. Детальне сприймання тексту часто вимагається тоді, коди проводиться, наприклад, такий вид роботи, як переказ почутого тексту; переказ пояснення вчителя; коли потрібно запам’ятати декілька завдань, не записаних учителем на дошці, з метою їх виконання в певній послідовності; під час дискусії, диспуту, виступу на зборах та ін.

Критичне аудіювання базується на глобальному і детальному, вимагає висловлення власної думки з приводу почутого, своєї мотивованої згоди чи незгоди з певним твердженням критичного осмислення сприйнятого на слух тощо. Цей вид аудіювання практикується під час переказу тексту з творчим завданням.

Визначення стилю і типу мовлення поданих уривків із текстів.

1. Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою! Але найбільш чарівним і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Усе навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осене, за цю красу!

2 . Розрізняють велику панду й малу панду. Велика панда (бамбуковий ведмідь) — ссавець, якого тепер відносять до родини ведмедевих. Ця тварина нагадує ведмедя, але має круглішу голову, що нагадує чорно-білу маску. Велика панда живе в листяних та хвойних лісах із густим бамбуковим підліском у гористих місцевостях центрального Китаю, таких як Сичуань і Тибет, на висоті від 1200 до 4000 м над рівнем моря. Живляться панди різними рослинами і найперше — молодими пагонами бамбука, які вони розгризають міцними щелепами. Велика панда — це вимираючий вид, головною загрозою для якого є подальша втрата середовища проживання та дуже низький рівень народжуваності як у неволі, так і в дикій природі. Вважають, що близько 1600 панд досі проживають у дикій природі. Велика панда є символом Всесвітнього фонду дикої природи. Мала панда (кошачий ведмідь) — вид ссавців ряду хижих, переважно травоїдна, розміром небагато більша за кішку. Особливих успіхів у розведенні цих тварин у неволі досяг зоопарк Хефей. Систематичне положення малої панди довгий час було неясним, її відносили то до родини єнотових, то до ведмедевих, проте пізніше за даними молекулярних досліджень її виділили до окремої родини малопандових (За матеріалами Інтернет-джерел).

 

Українська мова 11 – А клас на 15.03.2024

ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВРЯДУВАННЯ

 

 

Епіграф:

“Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї душу,

то щастя саме вас знайде”.

К. Д. Ушинський

 

Ми живемо в країні, яка поступово рухається в напрямку європейського життя, запроваджуються різні стандарти, вимоги для здобуття професій та виникає потреба в нових. Перед молоддю поступово з’являються необмежені можливості для набуття будь-якої професії. Саме тому потрібно добре усвідомлювати, як важливо обрати професію до душі, щоб вона не стала тягарем, а приносила лише задоволення. Тема актуальна, тому що праця завжди була, є і буде основою життя. І від того, як людина працюватиме, буде залежати майбутнє не тільки її сім’ї, а й держави.

         У житті кожної людини є момент, коли необхідно прийняти для себе одне з найважливіших завдань – вибрати справу до душі за покликанням, тобто професію.

         Вибір професії недаремно називають другим народженням людини. Адже наскільки правильно зроблено вибір професії залежить суспільна цінність людини, її радість і щастя. З цього приводу відомий український педагог і психолог К.Д. Ушинський писав: “Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї душу, то щастя саме вас знайде”. Для свідомого і самостійного вибору професії необхідні знання і наявність багатьох можливих варіантів вибору, уявлення про те, яких особистісних якостей, здібностей вимагає та чи інша професія, які можливості вони забезпечують для професійної кар’єри і чи є попит на спеціалістів за тією чи іншою професією на ринку праці.

Тому тема сьогоднішнього заняття: «Основи професійного самоврядування».

Де ми:

̶            З’ясуємо рівень вашої  поінформованості  із даних питань;

̶            Ви отримаєте інформацію про світ професій, про їх класифікацію, особливості професій та вимоги до спеціалістів;

̶            Продіагностуємо ваші професійні інтереси, нахили.

 

У людини можуть бути задатки багатьох здібностей і обдаровань.  Р.  Вагнер мав одночасно музичні і літературні таланти; М.Лермонтов,  Т. Шевченко були ще й неабиякими художниками; композитор А. Бородін був великим хіміком. Багато талановитих людей не відразу знаходили себе, кілька разів змінювали професії. До того ж, професійне самовизначення є одночасно і самообмеженням, що припускає відмову від  багатьох інших видів діяльності. Але зробити відповідальний і само обмежуючий вибір аж ніяк непросто.

         Професійне самовизначення – багатовимірний і багато ступеневий процес, який можна розглянути під різними кутами зору: виходячи із запитів суспільства, можливостями людини та його бажаннями.   

 Професійне самовизначення — це процес формування свого ставлення до професійної трудової діяльності й спосіб її самореалізації. Результатом професійного самовизначення є вибір про­фесії. Щоб прийняти правильне рішення, необхідно врахувати безліч факторів — свої бажання, психологічні особливості й мож­ливості, а також потреби суспільства. Існує формула вибору профе­сії — стратегія успіху, що в загальному вигляді показує, як зро­бити оптимальний вибір.

Висновок. Зона оптимального вибору професії перебуває в ді­лянці перетину особистих бажань, інтересів людини, її здібностей і соціально-економічних потреб суспільства в спеціалістах певної професії.

Висновок “Усе залежить від тебе”

         Колись давно у Середньому Китаї жив розумний, але дуже пихатий мандарин. Щодня він лише приміряв убрання та розмовляв з підданими про свій розум і згадував про давню зустріч з імператором. Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось пройшов по всій країні поголос, що неподалік від кордону з’явився мудрець, розумніший за всіх нас віті. Дійшов той поголос і до нашого мандарина. Дуже розлютився він: хто може називати якогось ченця найрозумнішою людиною у світі?! Але нікому не виказав свого обурення, а запросив мудреця до себе в палац, задумавши обдурити ченця: ”Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках – живе чи мертве. І якщо чернець скаже, що живе – я роздушу метелика, а якщо мертве – я випущу його.”

         ...І ось настав день зустрічі. У пишній залі зібралося багато людей, усім хотілося подивитися на двобій найрозумніших людей у світі.

         Мандарин сидів на високому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу ченця. Аж ось двері відчинилися, і до зали увійшов невеличкий худорлявий чоловік. Він підійшов до мандарина, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь – яке його запитання. І тоді, зло всміхаючись, мандарин наказав: “Скажи–но мені, що я тримаю в руках – живе чи мертве?”. Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: “Все у твоїх руках!” Збентежений мандарин випустив метелика з рук, той полетів на волю, радісно тріпочучи своїми яскравими крильцями.

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Ознайомитися з 20 популярними професіями майбутнього

 

1.Учитель

У 2030 році новітні технології дадуть учням можливість досліджувати дно Індійського океану або єгипетські піраміди, не виходячи з класних кімнат.Учителі як експерти зможуть створювати індивідуальні навчальні програми з урахуванням потреб учнів, що допоможе їм досягати успіху в житті.

 

1.     Герокінезіолог
У майбутньому людям все успішніше вдаватиметься долати старіння. І важливу роль тут відіграватимуть люди такої професії - володіючи знаннями в галузях гіреатрії й кінезіології. Вони не лише покращуватимуть здатність літніх людей рухатися, залишатися місцими й гнучкими, а й сприятимуть загальному благополуччю, надихаючи на нові починання.

 

3. Естетист
Спеціаліст цієї професії допомагатиме людям трансформувати свою зовнішність для особливих випадків, використовуючи тисчасові протези для обличчя, грим, який реагуватиме на зовнішнє середовище, та інші модифікації тіла.

 

4. Аналітик автотранспорту 
У майбутньому автобусами й потягами будуть керувати комп'ютери. Та проблеми, які вимагатимуть участі людини, будуть вирішувати аналітики автотранспорту. Вони допомагатимуть транзитним пасажирам дістатися пункту призначення і гарантуватимуть, що транспортна система працює ефективно і без перешкод

 

5. Спеціаліст із сонячних технологій
За 112 годин Сонце дає стільки енергії, скільки міститься у всіх запасах нафти, вугілля і природного газу на Землі. Акумулювання цієї маси енергії за допомогою сонячних технологій під керівництвом людей такої професії дозволить нам виробляти електроенергію, вкрай необхідну для комфортного життя людини.

 

6. Шкільний дієтолог
Шкільний дієтолог гарантуватиме, що учні отримують харчування відповідно до їхніх особистих фізіологічних потреб. Також, шкільні дієтологи навчатимуть дітей правильно й збалансовано харчуватись

 

7. Ренатуралізатор
Завдання людини цієї професії - компенсувати екологічні збитки, нанесені сільській місцевосці людьми, фабриками, машинами та інтенсивним монокультурним сільським господарством

 

8. Персональний веб-менеджер
Людина цієї професії матиме завдання "очистити" онлайн-персону свого клієнта, вистежуючи та коригуючи незручну чи неточну інформацію або зображення, захищаючи приватне життя й репутацію людини

 

9. Містопланувальник 
У 2030 році люди саме цієї професії розроблятимуть проекти забудови міст.

Ці проекти будуть збалансовувати соціальні та культурні потреби громадян і вимоги до навантаження на довкілля

 

10. Посол з культури компанії
Людина цієї професії відіграватиме важливу роль у забезпеченні позитивної робочої культури, тому що працюватиме частково як гуру лідерства, терапевт, і координатор.

Для опанування такої професії особі потрібні гарні навички спілкування з людьми та креативне мислення.

 

11. Міський фермер
Ці спеціалісти намагатимуться парниками максимально зменшити споживання енергії.

Парники будуть розбудовані на багатоповерхівках та відіграватимуть важливу роль у забезпеченні міського населення городиною

12. Аудитор екосистем
Робота аудитором екосистем полягатиме у тому, щоб зрозуміти місцеву екосистему й запобігти її перевантаженню результатами людської діяльності. Такі експерти консультуватимуть уряд та органи місцевої влади з питань, пов'язаних із впливом людських спільнот на локальні екосистеми

 

13. Консультант з питань роботів
У майбутньому домашні роботи будуть працювати в хатньому господарстві або піклуватись про дітей чи літніх людей. Тому їх власники потребуватимуть консультацій для вибору правильного робота для сім'ї, а також подальшого його програмування та обслуговування.

 

14. Цифровий мемуарист
Експерт у цій царині працюватиме зі збереженням пам'яті про близьких людей після того, як хтось із них помирає, визначаючи, які аспекти онлайн-ідентичності померлої людини мають продовжувати жити

 

15. Дизайнер ігрофікації
Ігри робляться не тільки для дітей. Ігри є прекрасним засобом навчання для людей будь-якого віку. Дизайнер з ігрофікації буде вносити ігрову логіку до повсякденних видів діяльності, подій, продуктів і послуг

 

16. Експерт зі спрощення
Головним завданням у цій професії буде спростити та пришвидшити процеси організації та роботи бізнесу в різних галузях. Експерти зі спрощення будуть поєднувати навички з дизайну та соціології з компетенціями математичної геніальності

 

17. Архітектор віртуальної реальності
Експерт цієї сфери буде розробляти загальні та індивідуальні додатки, що відповідатимуть психічним та емоційним особливостям користувачів і дозволятимуть відпочивати та працювати у віртуальному світі

 

18. Інженер 3D- друку
Особа, яка розуміється на створенні або перетворенні тривимірних моделей для їх друку. Також людина цієї професії знатиметься на технічних особливостях та налаштуванні 3D-принтерів

 

19. Консультант з цифрової валюти
Мета роботи в цій професії - навчити людей, як управляти своїми заощадженнями та заробітком за допомогою правильного балансу систем, що складаються з різних видів цифрової валюти (наприклад, біткоїн)

 

20. Бібліотекар
Бібліотека 2030 року складатиметься з елементів музеїв, театрів, парків і шкіл.

Бібліотекарі володітимуть не лише традиційними для професії навичками, але й навичками консультування з гуманітарних та соціальних проблем і координування локальних проектів