Українська мова 11- А клас на 01.05.2024

Усе про дієслово

Дієслово – це самостійна змінна частина мови, слова якої називають дію або стан предмета як процес і відповідають на питання що робити? що зробити? (у початковій формі).

Початкова форма дієслова має назви: інфінітив, неозначена форма дієслова. Синтаксична роль: може виступати усіма членами речення.

Форми дієслова

Неозначена (інфінітив)	Особові (змінні)	Родові	Безособові на    -но, -то	Особливі
				дієприкмет­ник	дієприслів­ник
Незмінювана, означає дію, але не нази­ває часу, особи, числа, ро­ду, відповідає на питання: що робити? що зробити? (завжди має суфікс -ти)	Змінюються за числами, особами в тепері­шньому і май­бутньому часах дійсного способу, відпо­відають на пи­тання: що роблю? що робиш? що будуть робити?	Змінюються за родами в минулому ча­сі дійсного способу, від­повідають на питання: що робив? що робила? що зробили?	Означають дію без від­ношення до будь-якої особи, відповідають на питання: що зроблено?	Вказує на ознаку предмета за дією, відповідає на питання: який? яка? яке? які?	Означає додаткову дію, відповідає на питання: що роблячи? що зробивши?
рости, вмиватися	росту, ростеш,	ріс, росла	зроблено, розбито	написаний, зроблений	написавши, пишучи

 Перехідні і неперехідні дієслова

Запам ‘ятайте! Щоб визначити перехідність-неперехідність дієслова, треба в реченні знайти іменник або займенник, який залежить від дієслова, з’ясувати, в якому відмінку вони стоять.

Перехідні	Приклади	Неперехідні	Приклади
Означають  дію,  що переходить або спрямо­вана на предмет. Вони вимагають від залежно­го іменника чи займен­ника певного відмінка: а) знахідного відмінка без прийменника; б) родового відмінка із значенням частини від цілого; в) родового відмінка із заперечною часткою не.	а) бачити (небо), переглядати (газету), перевіряти (зошити); б) купити (хліба) – не весь, а лише, наприклад, буханець, випити кави – не всю, а лише, наприклад, філіжанку; в) не бачити (кого?) друга.	Означають дію, що не переходить на предмет (не вимагають додатка): а) дієслово сполучається з іменником у будь-якому відмінку, крім З.в., Р.в., який має при собі заперечну частку не або вказує на частину від цілого; б)  дієслова на -ся, -сь (-ся уживається перед словом, яке починається з приголосного, -сь – перед словом, яке починається з голосного).	досягти мети (Р.в.), напасти на супротивника (З.в. із прийменником), думати, віддав, бігти, йти, спати плавати, сидіти, лежати, дивитись у вікно, бави­тися з дітьми, соромити­ся своїх учинків.

 Зверніть увагу!

1. Принести сіль (усю сіль) – принести солі (частину), розвантажити цемент (весь) – розвантажити цементу (частину), придбати цукор (весь) – придбати цукру (частину).

2. Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то перехідними, то неперехідними: малює картину і Сашко малює; співає арію і Оксанка співає.

3.Багатозначні дієслова можуть бути перехідними в одних своїх значеннях і неперехідними в інших (бити ворога, грати роль, читати книгу – бити в барабан, грати на нервах, любить читати).

Види дієслів

Доконаний	Недоконаний
Вказує на завершену дію і відповідає на питання що зробити? що зробив? що зроблю? Ці дієслова не мають форми теперішнього часу.	Вказує на незавершену дію і відповідає на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити?
намалювати, перейти, зіскочити, затримати	малювати, іти, скакати, затримувати

 Зверніть увагу!

1. Форми одного виду творяться від форм іншого виду за допомогою різних способів:
1) додаванням і відкиданням префіксів (світити – засвітити, вабити – привабити);
2) заміною, додаванням чи відкиданням суфіксів (повторювати – повторити, допомагати – допомогти);
3) чергуванням звуків у корені (збирати – зібрати);
4) зміною наголосу (розки́дати – розкидáти, скли́кати – скликáти);
5) зміною коренів (брати – взяти, ловити – упіймати, заходити – зайти).

2.   Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду. До них належать дієслова із суфіксом -ува- переважно іншомовного походження: атакувати, гарантувати, наслідувати, організувати, телефонувати тощо. Ці дієслова виявляють своє видове значення у контексті.

Способи дієслів

Дійсний	Умовний	Наказовий
Дієслова називають дію, яка відбулася, відбувається чи відбудеться, тобто це ті дієслова, які мають форми минулого, теперішнього і майбутнього часу.	Дієслова називають бажану або можливу за певних умов дію і відповідають на питання що робив би? що зробив би? Бувають доконаного і недоконаного виду.	Форми цих дієслів містять спонукання до дії у формі наказу, заклику, побажання, прохання, поради і відповідають на питання що роби? що зроби? Бувають доконаного і недоконаного виду. Мають просту і складену (окремі дієслова у І особі однини та всі дієслова у ІІІ особі однини і множини) форму.
У минулому часі змінюються за родами і числами, у теперішньому і майбутньому – за особами і числами.	Змінюються за родами і числами.	Змінюються за особами і числами.

 

Українська література 10 – Б клас на 01.05.2024

Павло Тичина “О панно Інно”: читати вірш, провідні мотиви, історія написання, художні засоби поезії!

“О панно Інно”

О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги…
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…
Я Ваші очі пам’ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив…
1915

Аналіз поезії

Вид лірики

Ця невеличка поезія вважається перлиною інтимної (любовної) лірики П. Тичини.

Провідні мотиви:

спогади про втрачене кохання, туга й душевний біль, викликані цими спогадами.

Історія написання

 Вірш було написано 1915 року. Поет включив його до другого видання збірки «Сонячні кларнети» (1920 р.)

Цей твір є автобіографічним, тому для того, щоб зрозуміти його непростий зміст, потрібно з’ясувати, які саме події в житті митця надихнули його на написання цієї поезії.

Дослідники творчості Павла Тичини висували різні версії щодо того, ким була та дівчина, яку поет називає «панною Інною». На сьогодні найбільш достовірним видається таке пояснення: у 1913 р. Павло без тями («дитинно, злотоцінно») закохався в дочку чернігівського літератора Івана Коновала Поліну (їх познайомив її брат Віктор, разом з яким Павло навчався в Чернігівській духовній семінарії) –  красуню, що чудово співала, займалася музикою.

Вони певний час зустрічалися, проте Поліна не поставилася серйозно до почуттів юнака, досить швидко кинула його (згодом, у 1917 р., вийшла заміж за іншого). Павло дуже болів душею через цю зраду. Поліна мала молодшу сестру Ганну (Нюсю), яку за тодішньою модою неофіційно перейменували в Інну (саме до неї поет і звертається у вірші).

Інна була скромною та лагідною, вона палко закохалася в Павла, мріяла замінити сестру в його серці й навіть наважилася освідчитися йому в коханні. Можливо, саме про те її освідчення йдеться в рядках:

«Зимовий вечір.Тиша. Ми. // Я Вам чужий — я знаю // А хтось кричить: «Ти рідну стрів!».

Іноді, зустрічаючись із Інною, він нібито бачив у ній сестру, і тоді призабуте кохання поверталося знову («…Сестра чи Ви? — Любив…»).

Покинувши Чернігів, Тичина не поривав зв’язків з Нюсею-Інною. У записі в щоденнику, зробленому ним у квітні 1920 р., читаємо:

«Померла Нюся. З сухот. Оттепер уже для мене Поля зовсім не існує. В Нюсі я довго любив Полю».

Цікаво, що Тичина, у житті якого було дуже багато захоплень, закохався ще й у кузину Полі та Інни Наталю, і тому деякі літературознавці навіть вважали, що у вірші «О, панно Інно…» йдеться не про Поліну, а про Наталю.

Основні художні засоби

Неповторність і швидкоплинність спалаху кохання та самотність після його згасання поет виражає за допомогою численних художніх засобів та символів.

Так, на початку вірша з’являються два символи: вікно та сніги. Вікно, швидше за все, асоціюється з розлукою, адже коли кохана людина йде від нас, ми часто дивимось їй услід у вікно. Сніги (це слово повторюється у вірші чотири рази), напевне, символізують холод на душі, самотність, безнадію, викликані нещасливим коханням.

 

Українська мова 10 – Б клас на 01.05.2024

Твір – роздум на морально – етичну  тему (усно)     «Родина …Батьки і діти – єдине і неподільне коло»

 Наше завдання – довести, що сім’я – це клітинка суспільного організму, з’ясувати проблеми між батьками і дітьми, також шляхи їх подолання.

     Доберіть, будь ласка, синоніми до слова родина (сім’я, близькі родичі…)

                                  Що означає це слово?

Тлумачний словник дає таке визначення: родина – група людей, що складається з батьків, дітей, онуків і близьких родичів, які проживають разом.

Розгадування ребусів:                7я (сім’я),               р1а(родина).

    Все, що росте, має коріння. Чи уявляєте ви дерево без коріння? Чому?

Бесіда за зображенням дерева роду:

Листочки – діти, гілки – батьки, стовбур – дідусі та бабусі, коріння – всі наші прадіди, хто жив 100 чи 200 років тому.

Сім’я – це один з найдавніших форм співжиття людей. Вона виникла значно раніше від класів, націй, держави. У Київській Русі існували великі родини.

Народна мудрість говорить:»Якщо  твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо  на десятиріччя – саджай дерево, а якщо ж на все життя – виховуй дітей . Виховати дитину дуже важко. А як боляче буває батькам, коли діти відповідають невдячністю. Тому сьогодні ми будемо записувати проблеми в сім’ї і паралельно вирішувати їх.

»Шануй батька свого і матір свою,  добре тобі буде та довго житимеш на землі.»

Для батьків діти – це майбутнє, у яке вони вкладають усі сили, любов, доброту, інколи буває, що надії не виправдовуються.  Соціологічні дослідження стверджують, що бажання втекти з дому через непорозуміння з батьками виникає хоч раз у кожної 10 - ї  дитини. Це вічний конфлікт, який зачіпає кожну сім’ю.

Бесіда

- Чому втрачається зв’язок між найріднішими людьми?

- Як зберегти єдність? Це можливо?

- Чому іноді  важко знайти спільну мову батькам і дітям?

-З чиєї вини вони бувають частіше?

- Яким майбутнім живе син, батько?

- Які ж проблеми  в цій сім’ї?

     Найдорожчі  у світі  люди – рідні батьки.  Вони завжди простять, зрозуміють, вислухають.  Поки живі батьки, ми всі щасливі, кожен із нас залишається дитиною і в 10, 20, 30, 40, 50 років.   Три лиха є у людини – смерть, старість і погані діти – говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею ніщо не може зачинити двері будинку. А  від поганих дітей дім можна зберегти,як від вогню. І це залежить не лише від батьків, а й від самих дітей.

Бесіда .

- Із ким у дітей частіше бувають тісніші, довірливі відношення?

-А хто має більше займатися вихованням дітей?

   Спочатку батьківські очі дивляться на нас з любов’ю, потім із гордістю, а далі – з надією. Ніхто не має права засуджувати батьків, бо вони дали нам життя, перший шматочок хліба і чекають на останній. Ми мусимо їх поважати та не розчаровувати.  Тому що батьки і діти – це єдине і неподільне ціле.

 

Чи є проблемою в сім’ї відсутність грошей ?   Пропоную послухати чудові слова Поля Брегга:

За гроші можна купити ліжко, але не сон.

Їжу , але не апетит.

Ліки, але не здоров’я.

Будинок, але не домашній затишок.

Книжки, але не розум.

Прикраси, але не красу.

Розваги, але не щастя.

Розкіш, але не культуру.

Релігію, але не порятунок.

А родину ні за які гроші в світі не купиш.

        У Нідерландах, перш ніж увійти в дім, прийнято знімати взуття біля порогу. Давайте, перш ніж увійдемо в будинок, залишимо свої буденні неприємності біля порогу. Якби   нам сумно не було, пам’ятаймо – у нас є родина.

 Домашнє завдання: написати твір - роздум на морально – етичну тему «Родина …Батьки і діти – єдине і неподільне коло»

 

УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ, 11- А КЛАС на 30.04.2024

Виступ на зборах, семінарах (підготовлений).

Ораторське мистецтво зароджувалось у Давній Греції. Риторику величали царицею всіх мистецтв. У в одній із легенд розповідається про найвидатнішого афінського оратора Демосфена, який довго тренувався, намагаючись навчитися проголошувати публічні промови. Першу його промову публіка зустріла зі сміхом і знущаннями: Демосфен був малий на зріст, мав слабкий голос, гаркавив, нервово посмикував плечем. Афіняни не дали йому навіть закінчити промову. І Демосфен вирішив подолати недоліки. Аби навчитися голосно говорити, він ходив по берегу моря, заглушаючи своїм голосом шум хвиль, набравши в рот камінчиків, читав напам’ять уривки поетичних творів. Для того, щоб перебороти свою звичку посмикувати лівим плечем, Демосфен ставав під висячий меч.

У Стародавній Греції риторика була вагомою складовою частиною суспільного життя. З того часу колене століття дарувало людству майстрів публічного виступу. Змінювалися часи і народи, та незмінними умовами успіху ораторів залишалася величезна робота над своїм словом, над наданням йому сили, впливовості та значущості, над удосконаленням вміння виступати перед широким загалом.

Справжнє мистецтво красномовства – це вміння сказати все, що потрібно, не більше, але й не менше. Прикрашають мову образні вислови. Вмілий оратор використовує цікаві порівняння, яскраві метафори, епітети. А застосування крилатих виразів, афоризмів, прислів’їв допомагає утримувати увагу слухачів.

Ознакою культури мовлення є плавність. Не повинно бути невиправданого повторення фраз, мовчання. Потрібно пам’ятати про дикцію. Дикція – чітке, вірне вимовляння звуків. Працюючи над мовленням, потрібно розвивати силу і чистоту звука, гнучкість голосу.

Давньогрецькі оратори виділили п’ять етапів підготовки виступу: 1) підбір матеріалу, фактів і аргументів; 2) складання плану; 3) літературна обробка тексту; 4) вивчення тексту для вільного викладення перед слухачами; 5) відпрацювання художнього виконання, виголошення з відповідною інтонацією, мімікою та жестикуляцією.

М. Ломоносов, А. Коні порівнювали красномовство з поезією й акторською майстерністю. А давньоримський оратор Цицерон писав: „Є два мистецтва, які можуть піднести людину на найвищий шабель пошани: одне – це мистецтво гарного полководця, друге – мистецтво гарного оратора“.

Відомим українським оратором був Феофан ІІрокопович. Прославилися красномовством також І. Франко, О. Довженко, О. Гончар. Справжніми володарями слова сьогодні є Д. Павличко, І. Драч, В. Яворівський та ін.

Мистецтво публiчного виступу — складне мистецтво, але ви повиннi оволодiти його основами, тому що у життi кожної людини часто складаються ситуацiї, коли треба виступити, представити і довести свою точку зору. Тому дуже важливо навчитися прийомам, що роблять промову змiстовною, правильною i красивою. Неможливо стати оратором, не виступаючи, не тренуючись постiйно.

Бесiда за питаннями:

1. Як ви вважаєте, що таке риторика: наука чи мистецтво?

2. Пояснiть слова Цицерона „Ораторами стають, поетами народжуються“.

3. Що, на ваш погляд, найбiльш важливе у виступi: змiст чи манера викладення?

4. Що характеризує підготовлений виступ?

Заслуховування й аналiз пiдготовлених виступiв-проектів.

ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ

Проаналiзуйте виступи однокласникiв. До попереднiх критерiїв аналiзу виступу слiд додати такi: манера викладання й умiння триматися перед аудиторiєю.

Тематичні питання:    1. Розумова розвиненість. 

                                      2. Освіченість. 

                                      3. Культура. 

                                      4. Інтелігентність інтелігенції.

 Операційна карта з розробки тематичного питання 

РОЗУМОВА РОЗВИНЕНІСТЬ

Розумова розвиненість (із тлумачного словника) – зрілість здатності людини мислити, вищість у відобра женні й пізнанні об’єктивної дійсності, вищий щабель мислення, інтелектуальна досконалість;                                           – складова частина інтелігентності. 

Яку людину можна вважати розумною? Яка це людина? Відповідь ілюструйте прикладами.

У якій залежності знаходяться розумові здібності людини з рівнем її знань? 

         Іноді людина, яка вважається розумною, мало знає. У чому ви вбачаєте причину цього?   

Які мислительні операції ти знаєш? Чи вмієш ти їх здійснювати? Чи вважаєте ти себе розумною людиною? 

Чи залежить розумова розвиненість людини від її фаху, професії? Обґрунтуйте. 

Чи залежить фах, професія людини від рівня її розумової розвиненості? Обґрунтуйте.                                                                                                                     

 Чи вважаєш ти себе розумово розвиненою людиною? Чи хочеш ти бути розумово  розвиненою людиною? Що ти можеш зробити для цього? 

 

Операційна карта з розробки тематичного питання 

ОСВІЧЕНІСТЬ

Освіченість (із тлумачного словника) – рівень освіти, властивість того, хто  отримав освіту, різнобічні знання в процесі навчання;

       – складова частина інтелігентності. 

       Ви здобуваєте освіту, тобто здобуваєте знання в процесі навчання. Для чого це потрібно? Чи потрібно це взагалі? Відповідь ілюструйте прикладами. 

Чи всі знання, які пропонує вам школа, вам потрібні? Чому? 

Ти обрав свій майбутній фах? Чи отримуєш ти в школі фахові знання? Наведи приклади.

Людина, що здобула освіту, отримує документ (атестат, диплом тощо). Чи завжди подібний документ свідчить про ґрунтовність засвоєних знань? Чому? 

Чи отримуєш ти в школі життєві знання? Які це життєві знання? Які навчальні предмети збагачують тебе знаннями життя? 

Чи хочеш ти мати освіченість? Із яких знань, на твою думку вона має складатися?

 

 Операційна карта з розробки тематичного питання 

КУЛЬТУРА

Культура (із тлумачного словника) – освіченість, вихованість (уміння володіти своїми почуттями, уміння добре поводити себе в товаристві; набуття навичок пристойного поводження внаслідок виховання; чемність, ввічливість).    

Охарактеризуйте культурну, на ваш погляд, людину. Яка це людина? Які риси їй притаманні?

Що означає володіти своїми почуттями? Чи відноситься до цієї здатності розсудливість, виваженість, тактовність, стриманість? Яку загрозу для оточуючих становить людина, яка не може володіти своїми почуттями? 

Що означає добре поводження в товаристві? Як це пов’язано з рольовою поведінкою людини?                                                                                                                            

Що таке пристойне поводження? Хто чи що виступає в якості регулятора пристойності? Яке відношення має мораль до проблеми пристойного поводження? 

Що є чемність, ввічливість? Охарактеризуйте чемну, ввічливу людину. У чому ви вбачаєте причини нечемної, неввічливої поведінки своїх однолітків? 

Що ви розумієте під вихованням? Що таке вихованість? Хто (що) виховує сучасну молодь? Чи завжди це позитивний вплив? Як молода людина може вберегтися від негативних впливів?

  

 Операційна карта з розробки тематичного питання 

ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ

Інтелігентність (із тлумачного словника) – розумова розвиненість, освіченість, культурність;   

– властивість інтелігента, інтелігенції. 

Інтелігенція (із тлумачного словника) – соціальна група, що складається з освічених людей, яким притаманна велика внутрішня культура, які професійно займаються розумовою працею, розвитком і поширенням культури. 

Інтелігент: 

-людина, яка має інтелігентність;        

- представник інтелігенції.

   Яку людину можна назвати інтелігентом? Охарактеризуйте з точки зору обох трактувань.  

Чи завжди представник інтелігенції має внутрішню інтелігентність? Чому? Яка існує загроза суспільству від подібного явища?                                                                 

Чи часто люди, які не відносяться до інтелігенції за родом занять, є справдніми інтелігентами?

Чи добре це? Чи має так бути? 

Що важливіше: мати інтелігентність як внутрішню духовну рису чи бути представником інтелігенції?  

Чи не заважає інтелігентність досягати успіху в житті? Чи поєднувані інтелігентність і бізнес?                                                                                                      

Ти хочеш мати інтелігентність? Чому? Навіщо тобі ця риса?