Українська література 6 клас на 22.01.2026

Образи Санька, Грицика, Швайки та вовка Барвінка

в повісті Володимира Рутківського «Джури козака Швайки».

Тема – зображення пригод дванадцятирічних хлопчиків Санька та Грицика у супроводі сміливого вивідника Швайки у період  зародження козацтва  і  протистояння українців турецько-татарським набігам і сваволі польсько-литовських магнатів.

Ідея – уславлення патріотизму, дружби, вірності рідній землі, потреби захисту її кордонів, засудження зради.

Джу́ра, цю́ра або чу́ра — так називали в Україні в 16—18 ст. зброєносця, учня у козацької старшини (молодого хлопця). Первісно джура з перської означає «товариш».

Вітрик – кінь козака Пилипа Шайки.
Барвінок – вовк, вірний друг козака Шайки.
Саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід Кібчик, козакував майже все своє життя. Дід Кудьма — старий характерник. Разом з дідом Кібчиком вони козакували колись під Каневом.
Пилип Швайка — смілий козак, який отримав таке прізвисько, бо штрикав ординців, мов швайка (швайка – товсте шило у вигляді металевої голки, інструмент чоботаря). Швайка широкоплечий юнак, який має смагляве обличчя і чорні вуса,  знає всі козацькі хитрощі, знається на травах і зброї; він мудрий, завбачливий, товариський, рішучий, відважний, невловимий. Пилип — кращий козацький вивідник землі переяславської (родом з Воронівки). Він знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей,  звик покладатися лише на себе. Вірний товариш, турботливий і уважний до друзів, поважає старших козаків, дослухається до їхніх порад.

Санько	Грицик
12-річні хлопці з с. Воронівки, найліпші друзі
«Йому взимку виповнилося 12 років... Шаблюкою володіє не гірше від інших хлопців (звісно, дерев’яною). І на коні, кажуть, непогано тримається. А ще... вміє подумки віддавати накази й прохання, ворожбит...»   єдиний син у матері (сильної Мокрини), чоловіка якої вбили татари. Хлопець дуже спокійний, добрий, мрійливий, розважливий, визнає першість друга, має талант характерника: уміє подумки віддавати накази й навіювати прохання.	Сирота (син Степана Кореня)  «Ні хати, ні матері з батьком не лишилося. Ще з позаминулої осені, коли зненацька наскочили татари». «пас за селом панські телиці..., та з нього ніколи не буде гарного пастуха, бо все йому треба кудись бігти, щось розізнавати. І якби не страшний бугай Петрик, котрий слухається лише Грицика — нізащо б йому не бути пастушком» «Гарний хлопець: мав найзіркіші у Воронівці очі і шаблю вміє тримати…». Він знає татарську мову, якої навчився від діда-пастуха Миколи (той був 5 років у татарському полоні). Моторний, гарячковитий, непосидючий, має зіркі очі, Грицик знав все  геть про всіх, він був «всюдисущий», сміливий