Українська література 10 –б клас на 12.02.2024

    Новела «Камінний хрест» . Образ Івана Дідуха. 

В. Стефаник — один із перших українських письменників, який звернув увагу на таке страшне і болюче явище, як еміграція, і одним із перших став на захист цих нещасних, закликаючи допомогти їм. Саме про це його новела „Камінний хрест”, у якій письменник розкриває не тільки причини еміграції, а також і внутрішній стан людини, яку життєві обставини змушують покидати рідну землю. Отже, на уроці ми будемо проводити психологічне дослідження  трагічної долі Івана Дідуха, головного героя новели «Камінний хрест», а також пояснимо образи-символи.

       Робота над дослідженням трагічної долі Івана Дідуха .

     "Отакий був Іван, дивний і з натурою і з роботою".

Яким же був головний персонаж новели?

Які художні деталі свідчать про те, що працював він неймовірно важко?

Що ви знаєте про попереднє життя Івана?

Чому не кидав того "тяжкого" горба, який забирав усі його сили?

Якою вам бачиться вдача Дідуха, його риси характеру?

         

            Іван – звичайний представник галицького селянства. Він працьовитий, його поважають у селі. Дідух витратив свою силу на горб, так, на гоpб "щонайвищий і щонайгіpший над усе сільське поле", що його отpимав він у спадщину від батьків, на нього витpатив селянин молодечу силу, на ньому скалічився, постаpів і став господаpем. Hе багачем, але свій шматок хліба був.                    

         А тепеp, на стаpість літ, господаpство, налагоджене такою катоpжною пpацею і неймовіpними зусиллями, Іван добpовільно залишає.

       "Спросив (запросив) Іван ціле село".

Навіщо Іван запросив до себе на гостину все село?

Які почуття переповнюють душу селянина? (“ ... такий туск, що не памнєтаю, що си зо мной робить!”)

Що спонукає чоловіка згадати минуле, сповідуватися перед односельцями?

 

Для геpоя pозставання з pідною землею - тpагедія. Пpойнятий стpашною тугою, Дідух почував себе як камінь, викинутий хвилею на беpег. Та й весь він наче закам'янів.

 

   "Ця земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді вітримати".

Що стало причиною еміграції Івана Дідуха та його земляків?

Чи вірить Іван, що на чужині житиме щасливо?

Які слова передають трагізм, душевне сум'яття емігранта?

"Ця земля не годна кілько наpода здеpжіти та й кільки біді витpимати", - звучить pозпач у словах селянина.

 

      "...аби-сте мені мого хреста ніколи не минали".

З яким проханням звертається Іван Дідух до односельців?

Чому піщаний горб є для нього таким дорогим?
За що люди шанують Івана Дідуха?

 

    "Всякої бесіди було багато".

Як створює автор ефект багатоголосся в Івановій хаті?

Прочитайте уривок від слів: "В шум і гамір, і зойки" до - "Дрожить подертими берегами, як перед смертю".

Які образи вразили вас у цьому уривку? Розкрийте психологічний стан Івана, описаний удвох останніх абзацах цього розділу.

 

     "...вже чєс віходити до колії..."

Чи легше стало Іванові після прощання та гулянки з односельцями?

Якими художніми деталями передано біль і тугу селянина?

Яке враження справляє танець Івана Дідуха на односельців? А на вас?

 

*Перегляд фрагмента кінофільму  (танець Івана з дружиною)

 

 Каpтини пpощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець - все це намагання автоpа показати читачеві наpодну недолю, людське гоpе і водночас сподівання тpудівника на кpаще майбутнє.

У цьому творі Василь Стефаник показав себе великим знавцем психології людини в найкритичніші хвилини її життя. Письменник часто показує свого геpоя в ситуації відчаю, pозпуки, захмеління з гоpя, тобто в такому стані, коли наболіле виpивається на зовні.

Камінний хpест зі своїм і жіночим іменами, поставлений Іваном Дідухом на піщаному гоpбі, став пам'ятником не лише його pодині, а й всім тим селянам- тpудівникам, які виїздили до Амеpики  й Канади, котpі асоціювалися у Стефаника з могилою, став символом тpагізму життя селянина-бідняка, емігpанта.

Отже, кожен у цьому житті несе свій хрест. Велетням духу доводиться впродовж усього свого життя нести хрест вселюдської муки. Стефаників хрест аж почорнів з розлуки,  бо пустив він свою душу в душу народу.

За словами Ольги Кобилянської В.Стефаник писав тяжко і страшно, ніби витесував потужною рукою пам’ятник своєму народу.

 

Потік думок  „Емоційний стан Івана Дідуха”

(Біль, відчай, бажання допомогти, страждання, гранична напруга душевних сил, сум, мука, відчуття втрати щастя, розчарування, розпач, туга за рідним краєм)

 

Проблемне питання.  Метод «ПРЕС».

·        Чи будуть Іван Дідух та його родина щасливими в чужому краї?

 

Екскурс в минуле.

А як же  склалася доля Штефана Дідуха, що є прототипом Івана Дідуха?

Документальні дані свідчать, що Стефан Дідух, прототип Івана Дідуха, приїхав до Канади навесні 1899 року і прожив там 12 років, але туга за рідним краєм не минала. Помер він 29 січня 1911 року в місцевості Гіллі Ярд на 75 році життя. Тіло його поховане на чужині, а душа залишилася в Україні, біля отого камінного хреста.

Отже, трагедія  Івана Дідуха в новелі «Камінний хрест»  спонукає нас замислитися над сенсом життя, долею України і власною долею.

І як би не склалося ваше життя, пам’ятайте, що  немає  на світі іншої

України, немає іншої Батьківщини, бо тільки в ріднім краї душа спокійна і готова до нових звершень.

 Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину
                                                                  В. Симоненко

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Прочитати новелу «Новина» В.Стефаника.

 

Українська мова   10 – Б клас на 12.02.2024

Складні, складноскорочені слова, способи їх творення. Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур, їх правильна вимова.

1. Якщо складноскорочені слова називають одиничні установи, то їх пишемо з великої літери: Херсоноблгаз, Укрдніпроенерго.

2. Якщо складноскорочені слова є загальними назвами, то їх пишемо з малої

літери, наприклад: медколедж, завгосп, начсклад, зоопарк.

3. Складноскорочені слова, утворені з початкових (ініціальних) букв, пишемо великими літерами: КЄТ (Комісія європейських товариств), РУВС (районне управління внутрішніх справ), УМВБ (Українська міжбанківська валютна біржа).

4. Скорочення змішаної форми (сполучення ініціальної абревіатури з усіченою частиною слова) пишемо разом тоді, коли воно при читанні вимовляється як одне слово: санбат.

5. Разом пишемо складноскорочені назви, які є частковими скороченнями всіх складових компонентів (універсам) чи поєднанням скорочень та повних слів (медінститут).

Творче завдання

·         Подані сполучення слів перетворити в абревіатури і поясніти правопис їх. Визначити спосіб творення цих слів. Увести 2–3 абревіатури у прості речення, ускладнені однорідними членами.     

Українська академія аграрних наук, Українська повстанська армія, дитяча музична школа, державний бюджет, державна автомобільна інспекція, Державний комітет України з водного господарства, Державний комітет земельних ресурсів, завідуючий гаражем, дитяче містечко.

Довідка: УААН, УПА, ДМШ, держбюджет, ДАІ, Держводгосп України, Держкомзем, завгар, дитмістечко.

·         Подані абревіатури ввести у словосполучення, записати їх, правильно визначаючи рід.

АТП, АЕС, АСУ, БМУ, ВАЗ, ВАТ, ВКО, ГУВС, ДВК, ДМП, ДМШ, ДКБ.

Довідка: автотранспортне підприємство, атомна електростанція, автоматизована система управління, будівельно-монтажне управління, Волзький автомобільний завод, відкрите акціонерне товариство, виробничо-комерційне об’єднання, Головне управління внутрішніх справ України, дільнична виборча комісія, державне мале підприємство, дитяча музична школа, дослідницько-конструкторське бюро.

Гра «Знайди четверте зайве»

·         Прочитати групи складноскорочених слів. З’ясувати, яким способом вони утворені. Знайти «четверте зайве», пояснити свій вибір.

1. ПТУ, ВМФ, оргбюро, УНР.

2. Держкредит, зарплата, УТ–2, військком.

3. Сількор, Донбас, НАН України, техмінімум.

4. ТСН, ГЗМ–205Д, держзамовлення, КПУ.

5. Мінфін, старпом, СНД, фізкультура.

Подумати й дати відповіді на запитання:

1. Як творять складноскорочені слова?

2. Як пишемо складноскорочені слова, якщо вони називають одиничні установи?

3. Як пишемо складноскорочені слова, якщо вони є загальними назвами?

4. У чому особливості правопису складноскорочених слів, утворених з початкових (ініціальних) букв?

Домашнє завдання

Параграф 52. Впр. 381

 

Українська література 10 – Б клас на 02.02.2024

Читацький практикум . Есе як форма рефлексії про прочитане (письмовий твір) М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Ви сьогодні теж матимете змогу побути творцями. Кожній людині приємно, якщо до її думки прислухаються, вважають її цікавою, оригінальною і аргументованою. Ваше завдання — написати, яке враження справила на вас повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» у формі есе. Спочатку більш детально ознайомитися з особливостями такого жанру творчості.

 «Як працювати над есе»

Есе (від франц. essai — спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Пам'ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним — уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.

Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності: символи; метафори; порівняння; алегоричні та притчові образи.

Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно: використовувати всілякі асоціації; проводити паралелі; добирати аналогії.

Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні: непередбачувані (парадоксальні) висновки; несподівані повороти; цікаві зчеплення.

Мовна будова есе — це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

Самостійна робота над створенням есе

В О. Вайльда є вислів: «Ті, хто спроможні побачити у прекрасному його високий сенс, — люди культурні. Вони не безнадійні». Визначте «високий сенс» у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Думки викладіть у формі есе.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Закінчити роботу над есе.

 

        Українська мова 10 –б клас на 02.02.2024

Морфеми і словотвірна структура слова. Основні способи словотвору.  

   Морфема – найменша значуща частина слова. Вона функціонує у слові, тому не має самостійного лексичного значення, граматичної оформленості, синтаксичної самостійності. За своєю роллю, значенням і місцем у слові морфеми поділяються на кореневі і службові (афіксальні). 

    Корінь – головна частина слова (без закінчення), що виражає його основне (лексичне) значення. Наприклад, слова земля, земляний, земелька, земельний, наземний, підземний мають спільний корінь -зем-; слова молодий, молодь, молодість, молодіти, замолоду – спільний корінь – молод-. Такі групи слів називають спорідненими. Слова з одним і тим самим коренем називають однокореневими, або спільнокореневими: серце – сердечний – серцевина – серцеїд – спересердя; праця – працівник – співпрацюючи – опрацювати – перепрацюватися – працелюбний – непрацюючий.  

Отже, щоб визначити корінь, треба підібрати споріднені слова й визначити їхню спільну частину. 

   Службові (афіксальні) морфеми – префікс, суфікс, закінчення (афікси), постфікс, інтерфікс – служать для творення нових слів і форм слова, а тому бувають: словотворчі: день – щодень; правда – неправда; туман – туманний; берег – прибережний; стрибати – стрибок; бігти – збігтися; формотворчі: казка – казки – казку – казкою...(відмінкові форми); мудрий – мудріший – наймудріший (форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників); читати – читав (форма минулого часу дієслова); робити – зробити (форма доконаного виду дієслова); відпочивати – відпочиваючи (дієприслівник як форма дієслова). 

   Префікс (від лат. praefixus – прикріплений перед чим-небудь) – частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів (смерть – безсмертя, мороз – паморозь, звуковий – надзвуковий, будувати – перебудувати, нині – донині) або форм слів (білий – пребілий, писати – написати). Найчастіше у слові один префікс, але їх може бути два (що-найвищий) і більше (пере-роз-по-діл). До префіксів, а точніше префіксоїдів, зараховують початкові елементи складних слів на зразок пів-, напів-, супер-, контр-, екс-: півроку, напів’яскравий, супермодний, контр-адмірал, екс-чемпіон. 

  Суфікс (від лат. suffixus – прикріплений, підставлений) – службова морфема, яка стоїть після кореня й служить для утворення нових слів і словоформ. Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу роль: брат – братерство; бандура – бандурист; саджати – саджанець; море – морський; фарба – фарбувати. Формотворчими виступають cyфікси дієслів, ступенів порівняння прикметників та прислівників, дієприкметників: гукати – гукнути, коротко – коротше, зачинити – зачинений. 

  Постфікс (від лат. postfixus – прикріплений після) – службова морфема, що стоїть у кінці слова (після закінчення) і має словотворче чи формотворче значення. До постфіксів належать частки -ся (-сь), -який, -небудь, -но, -бо: вчити – вчитися, будь-який, хто-небудь, прийди-но, читай-бо. 

   Інтерфікс (від лат. interfixum – прикріплений між) – сполучна голосна, що використовується при утворенні складних слів. Інтерфікси (о, е, є, а, ох) поєднують корені (два і більше) в одне самостійне слово: лісостеп, зорепад, двохсотий, працездатний, життєрадісний, сорокаметровий, грязеводолікарня. 

  Закінчення (флексія, від лат.flexio – згинання, перехід) – службова змінна морфема, яка утворює нові словоформи і служить для зв’язку слів у реченні. Наприклад, слово картина граматично пов’язується з дієсловом за допомогою закінчення -у (малювати картину), з іменником – за допомогою закінчення -и (малювання картини), а з дієприкметником – закінчення -ою (зачарований картиною). Закінчення виражає граматичне значення слова (відмінок, рід, число, особу). Щоб визначити закінчення, треба слово провідміняти за відмінками (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієприкметник) або особами (дієслово). 

  Отже, закінчення мають тільки змінні слова. 

Словотвір
 -  розділ науки про мову, що вивчає будову слів та способи їх творення.

Твірне слово – це слово, яке є базою для утворення іншого. Так, іменники ліс, вода, степ є твірними словами для прикметників лісовий, водяний, степовий. А ці прикметники у свою чергу є твірними словами для утворення нових іменників лісовик, водяник, степовик. 

  Похідне слово – це слово, яке утворилося на базі того, що вже існує в мові. Хронологічно воно є вторинним щодо твірного, від якого утворилося.

 До  неморфологічного способу  словотворення  також належить  і  лексико-семантичний спосіб.  Це творення нових слів унаслідок розщеплення значення слова на два самостійні значення, тобто процес утворення омонімів від багатозначного слова: титан (гігант, метал), піонер (військо в Іспанії; перший; член дитячої організації), супутник (проводжатий, космічний об’єкт), корінь (дерева, зуба, слова, математичний), Дніпро (річка, готель).

ЗАВДАННЯ                                                                             

1. Знайдіть спільнокореневі слова і запишіть їх в окремі ряди. 
1. Голуб, голубеня, голубенький, голубий, голубиний, голубінь, голубка, голубуватий, голуб’ятник, голубішати. 2. Стежити, стежина, стеження, стежка, стежечка, спостереження, стежковий. 3. Лист, листя, листуватися, листочок, листування, листковий. 4. Носити, носик, носовий, носатий, виносити, зносити, носовичок, носочок.

2.  Запишіть слова в кожній частині за їхньою будовою в такому порядку (буквами п, к, с, з позначено відповідно префікс, корінь, суфікс, закінчення): 1) п+к+з; 2) п+к+с+з; 3) п+к+с; 4) к+з; 5) п+к; 6) к+с; 7) к+с+з 

1. Кінний, орач, обв’язаний, затінок, довіра, іскра, розквіт. 

2. Бачиш, об’їзд, роз’яснений, істинний, трудар, окраєць, віддяка. 

3. Запал, ідея, нагода, проміжок, орлиний, носій, експортний. 

3. Запишіть підряд подані слова в такій послідовності: • утворені префіксальним способом; • утворені суфіксальним способом; • утворені префіксально-суфіксальним способом; • утворені безафіксним способом; • утворені складанням основ.

Преширокий, хліборобський, улесливий, заспів, кормосховище, зайти, підземний, людський, збори, словосполучення, здати, здобуток, утретє, здогад, підказати, виборювати, джеркіт, суглинок, синьоокий.

4. Спишіть текст, вставляючи, де треба, на  місці крапок пропущені букви.

  У пр..тихлому осін..ьому парку затишно. ..рідка щ..б..тали пташки, десь у лис..ті чувся пр..глуш..ний ш..лест вітру. Аліса полюбляла це місце. Зараз вона повіл..но, мов кішка, ..крадалася з фотокамерою, уважно стежачи за об..єктом свого полюван..я. Це була сойка, яка також з цікавіс..т..ю ..постерігала з гілки дерева за незвичайним мисливцем. Утім, достатньо бли..ько до себе не пі..пускала, пер..літаюч.. з гілки на гілку.
   Птаха, ..рештою, завмерла на гілоч..ці клена, пр..йнявши положен..я «у профіль», ніби ч..каючи на знімок.
Пташка, як і личить ..правжній моделі, почала крутити голівкою вправо-вліво, постаючи то в одному, то в другому ракурсі. При цьому вона зацікавлен..о пр..глядалася до Аліси то правим, то лівим оком. (О. Скороход).

КУЛЬТУРА СЛОВА 

Запам’ятайте, як правильно наголошувати слова. 

КаталОг, квартАл, кіломЕтр, кУрятина, кулінАрія. 

 Запам’ятайте правильний варіант слововживання. 

НЕПРАВИЛЬНО	ПРАВИЛЬНО
моє день народження	мій день народження
задавати питання	ставити питання
бажаючі поспілкуватися	охочі поспілкуватися
таємна усмішка	таємнича усмішка
опанувати мовою	опанувати мову

 

             Українська мова 11 –А клас на 31.01.2024.

Особливості складання повідомлення на електронному носії ( електронна пошта)

Тепер вже нікому не здається дивовижним процес пересилки текстових і інших файлів, будь-яких типів цифрових даних подібного до звичайного поштового листування. Проте саме з появою електронної пошти зв'язок між людьми став зручнішим у всіх відношеннях, не дивлячись на географічні відстані, а обмін інформацією набув більших можливостей.  Сьогодні в Інтернеті існує велика кількість корисних електронних сервісів для оперативного обміну інформацією.

1.     Манери людини – це дзеркало, у якому видно її портрет (Й. Гете)

2.     Доля людства залежить не від технічного прогресу, а від морального розвитку громадян (А. Ейнштейн)

3.     « Будь ласка» не кланяється, а «спасибі» спини не гне. (Народна творчість)

Людство розмовляє по телефону вже більше століття. Мистецтво ведення телефонних розмов полягає в тому, щоб в мінімально короткий проміжок часу повідомляти все, що слід і отримати відповідь

Основною особливістю телефонної розмови є відсутність візуального контакту між співрозмовниками, тому міміка і жести втрачають своє значення при даному виді мовленні.

 Основними недоліками телефонної розмови є обмеженість у часі та можливість появи технічних перешкод. Однак , на мою думку , суттєвими перевагами телефонної розмови над іншими видами є швидкість реагування на інформацію, оперативність передачі інформації , можливість дистанційного керування діями, зручність.

Отже , основою успішної телефонної розмови є компетентність , тактовність , доброзичливість , володіння прийомами введення бесіди . Важливо , щоб службова телефонна розмова велася у спокійному тоні і викликала позитивні емоції . Самому ж потрібно говорити рівно , стримано , старатися не перебивати співрозмовника.

                              Запам’ятайте!

1.Назвіть перед розмовою своє П І П.

2.Не питайте, як звуть людину, яка відповіла на ваш дзвінок.

3.Поясніть, навіщо ви зателефонували.

4.Говоріть коротко, зрозуміло.

5.Попросіть пробачення у людини, якщо ви телефонуєте їй додому для ділової розмови.

6.Попросіть пробачення у людини, якщо ви зателефонували їй після 10 год. вечора або до 9 год. ранку.

7.Якщо ви подзвонили додому незнайомій людині, поясніть їй, хто з ваших спільних знайомих рекомендував вам це зробити і дав номер телефону.

 ПРАВИЛА НАПИСАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ЛИСТА

1.   Кожен лист має мати тему, де слід у кількох словах ука­зати головну думку повідомлення.

2.    Намагайтеся, щоб розміри, форма та стиль листа відпові­дали його призначенню.

3.    Тримайтеся визначеної теми. Якщо виникне бажання пові­домити адресату інформацію стосовно іншого питання, зро­біть це окремим листом.

4.            Не слід в електронному листі подавати приватну інформацію.

5.    Відповідаючи на чийсь електронний лист, цитуйте оригі­нальне повідомлення для того, щоб можна було відновити контекст вашої відповіді.

6.    Будьте ввічливими, використовуйте слова подяки, поба­жань, привітань.

7.    Дбайте про орфографічну та пунктуаційну грамотність листа.

8.    Ставте підпис у кінці повідомлення. Використовуйте вирази на кшталт: З повагою; З найкращими побажаннями; З пова­гою та побажаннями творчої наснаги тощо.

Сучасну діяльність життя  не можливо уявити без телефона. Завдяки йому багаторазово підвищується оперативність рішень багатьох проблем і питань, немає необхідності писати листи, телеграми,а також здійснювати поїздки в інші установи,міста для вирішення якихось справ. По телефону можна зробити дуже багато, а саме : провести переговори, дати розпорядження. Дуже часто першим кроком до вкладання ділового договору є телефонна розмова.
По телефону здійснюються переговори, домовляються про важливі ділові зустрічі, вирішують численні оперативні питання, надають консультації, звертаються з проханнями, висловлюють подяки і вибачення.
Отже, якщо людина ділова і цілеспрямована, якщо турбується про власний авторитет, а також про престиж організації яку вона представила, то вона повинна володіти певними принципами поведінки у телефоному спілкуванні. Але на жаль, вміння говорити по телефону не передається по спадковості. Культурою спілкування по телефону володіє не кожен.
Тому наше завдання сьогодні: розглянути основні правила етикету ведення телефонної рзмови. Адже телефона розмова – це один із видів усного мовлення, до того ж доволі специфічний.

 

 

 

електронна пошта — електронний аналог звичайної пошти. З її допомогою ви можете:

- надсилати повідомлення (листи);

- отримувати листи на власну електронну скриньку;

- відповідати на листи автоматично, використовуючи їхні адреси;

- розсилати копії листа відразу декільком адресатам;

- переправляти отриманий лист за іншою адресою;

- використовувати замість адрес (числових або доменних iмeн) логічні iмeна;

- створювати кілька підрозділів поштової скриньки для рiзного роду кореспонденції;

- включати у листи файли (тeкстовi документи, графiчнi зо-браження, музичні файли тощо).

Для того щоб мати можливість обмiнюватися листами через елек­тронну пошту, користувач повинен мати доступ до мeрeжi Інтернет та зареєстровану поштову скриньку на одному з поштових сeрвeрiв.

Електронна поштова скринька — це область пам'яті на одно­му з мережних комп'ютeрiв поштового сервера. Доступ до цієї області здійснюється за адресою, що надаеться абонентов, i паролем, який абонент вигадує сам. Пароль відомий тiльки абонeнтовi й мережному комп'ютеру. Одержавши адресу своеї поштової скриньки, користувач може повідомити її друзям, знайомим. Кожен абонент електронної пошти може надсилати листа будь-якому іншому або­нентові вказавши в посланнi його поштову адресу. Але зробити це можна, тільки повідомивши комп'ютерній мeрeжi свою поштову адресу i пароль (як доказ того, що це дійсно власник скриньки).

 

 

Українська література 10 –Б клас на 31.01.2024

Фольклорні джерела повісті Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків»

Для написання твору Коцюбинський вивчав фольклорно-етнографічні матеріали, їздив до Криворівні, спостерігав життя гуцулів. Він прагнув відтворити їхнє своєрідне міфологічне світосприйняття і світовідчуття, показати життя людей в атмосфері казки, міфу, повір'їв і забобонів. Він сам говорив про свою підготовку до написання повісті: "Коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би вдоволений".

У повісті перед нами постала Гуцульщина в усій її живій красі: її прекрасні гори, зарослі густими лісами, її полонини, стрімкі гірські потоки, її прекрасні люди з по-дитячому казковою душею. Вдаючись до фольклорних джерел, письменник, Як мені здається, мав дві мети: по-перше, намагався передати красу міфосвітогляду свого рідного народу і, по-друге, прагнув вписати своїх героїв у справжнє природне тло, насичене казковими образами, які дозволяли поглибити символіку витворених в повісті образів.

Як і в будь-якому фольклорному творі, у повісті М. Коцюбинського немає точних вказівок на час, хіба що кілька дрібних деталей натякають читачеві, що дія відбувається на початку XX століття. Загалом трагедія, описана в повісті, могла б статися у різні часи, вона вічна, як вічний сюжет, у якому закохані поєдналися всупереч волі ворогуючих родів, у якому смерть роз'єднала їх і потім знову поєднала.

Так само імена головних героїв притаманні фольклорним творам. Вони є досить поширеними в Україні. Крім того, ім'я Марія традиційно є втіленням чистої жіночності, і саме її реалізує в повісті дівчина Марічка.

У повісті використовується кілька традиційно притаманних українському фольклору символів-міфологем. Зокрема, міфологема води, яка в різних варіаціях зустрічається в творі більше ста разів. З одного боку, вона — животворне начало, джерело життя, з другого — ріка смерті, яка забирає Марічку; також вода є місцем проживання багатьох нечистих істот. Вода відіграє в повісті дієтворчу роль: вона з'єднує і роз'єднує закоханих. Важливу роль відіграє вода й у своєрідному сакралізованому акті омовення — омивання ран для очищення від скверни.

Ще одним традиційно важливим фольклорним символом є земля — середній рівень буття, місце проходження життя людини. Ця земля може бути зеленою і квітучою або страшною, мертвою, сухою. І такий її стан відтіняє стан героя повісті.

Світ повісті "Тіні забутих предків" цілком заселений істотами традиційної української міфології, які живуть поряд з людьми, втручаються в їхнє життя. Згадаємо, наприклад, як пояснює Іванова мати незвичайну серйозність своєї дитини: "...Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки, і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня". Виходить, що бісівські істоти можуть забрати собі дитину й поміняти її на свою, отже, втрутитися в життя родини.

Маленький Іван, проводячи більшість свого часу в лісі, так сприймає його: "Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири. Вище, по безводних далеких недеях, нявки розводять свої танки, а по скелях ховається щезник. Міг би розказати і про русалок, що гарної днини виходять з води на берег, щоб співати пісень, вигадують байки і молитви, про потопельників, які на заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці. Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або на маржину, щоб зробити їй шкоду."

Міфологічні істоти заполонюють весь світ, і людина почувається в ньому незатишно, бо їй лишається зовсім небагато місця: "Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна".

Іван чує навіть, як щезник грає на флоярі, отже, таємничий світ мистецтва теж одухотворений міфологічними істотами, і Іван, почавши грати на флоярі, піднімається над реальним життям, виходить за його межі, як і Марічка, яка пише й співає пісні. Саме через духовну вищість Іван постійно прагне перебувати в лісі, у світі надзвичайному: "Так знайшов він у лісі те, що шукав... Вдома, в родині, Іван часто був свідком неспокою і горя...". Отже, світ природи і людського суспільства протиставляється. Один — світ спокою й краси, інший — світ незгоди, сварки, страждання.

Цілком в дусі міфологічної легенди написана сцена розмови Івана із чугайстром, від якого він хоче оборонити Марічку-нявку, танок чоловіка й демона, в якому пристрасть і музика зливають їх разом.

І цілком зрозумілим є те, що Марічка-нявка забирає Івана із реального життя, позбавленого краси духу, до світу міфологічного, світу потойбічного. Таким чином вона рятує коханого від духовного зубожіння, страждання, робить його вищим за своє земне втілення. Такий мотив, якщо його розглянути широко, теж є традиційним для фольклору. Так, дівчина від нещасного кохання стає тополею, тобто долає своє людське втілення, мати стає зозулею — символом самотності, і теж долає свою людську природу, зливається зі світом природи. Так і Іван у своєму вічному коханні зливається зі світом природно-міфологічним, у смерті долає межі життя.

У зв'язку з вищесказаним цікаво буде розглянути записаний М. Коцюбинським гуцульський обряд поховання, вписаний ним у повість як дуже важливий сюжетний елемент. Ритуал має певну схему: зіткнення живого й мертвого через плач-голосіння; звертання до мерця у формі ритуального плачу; ігри, веселощі, які містять в собі елементи переодягання. Таким чином, ритуал поховання теж цілком фольклорно-традиційний.

Використання суто фольклорних джерел для підкреслення природного тла своєї повісті, а також фольклорних символів-міфологем як елементів сюжету дозволило М. Коцюбинському створити воістину шедевр світової літератури, твір, що став джерелом багатьох інших мистецьких шедеврів, зокрема кінофільму "Тіні забутих предків", а також таких картин, як полотно О. Кульчицької "Поєдинок Юри з хмарою".