Українська мова 11 – А клас на 12.02.2024

Просте  речення  ускладнене  відокремленими членами

               Ускладене відокремленим додатком

Відокремлені додатки виражаються іменниками або займенниками з прийменниками словами крім, окрім, опріч, всупереч, замість, зокрема, наприклад, навіть, за винятком, особливо, на відміну від, не рахуючи, включаючи, починаючи з ... і кінчаючи, поряд з та ін.

Наприклад: Усі, крім Петра, встигли виконати завдання.

Відокремлені додатки можуть означати предмет, який чимось відрізняється від інших названих у реченні  з допомогою прийменників: крім, опріч, на відміну від, за винятком; конкретизувати зміст з допомогою слів наприклад, зокрема, навіть; указувати на заміщення предмета з допомогою прийменника замість.

·         Додаток, виражений іменником із прийменником замість, переважно не відокремлюється.

Наприклад: У кутку замість стола стояла лавка.

·         Хоч залежно від змісту він може й відокремлюватися

Наприклад: У нашому окрузі, замість тополь, край шляху виросли металеві щогли, вищі за всяку тополю (О. Гончар).

·         Якщо додаток виражений неозначеною формою дієслова, він завжди відокремлюється

Наприклад: Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями (О. Забужко). Цей додаток співвідносний із підрядним реченням, яке починається сполучником замість того щоб.

·         Додаток не відокремлюється, якщо прийменник замість можна замінити прийменником за

Наприклад: Він це виконав замість (за) вас.

·         Відокремлюються додатки, які використовуються з прийменником щодо разом із часткою то

Наприклад: Щодо мого питання, то краще розглянути пізніше.

·         Але якщо частки то немає, то такі додатки не відокремлюються

Наприклад: Щодо мене, це питання не є актуальним.

               Ускладнене відокремленою обставиною

Відокремлені обставини виділяються у вимові інтонацією, а на письмі — комами. Вони, як правило, пояснюють дієслово-присудок і можуть стояти в різних позиціях по відношенню до нього. За будовою відокремлені обставини бувають поширені та непоширені.

Відокремлюються:

·         поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій позиції по відношенню до означуваного дієслова-присудка.

 Наприклад: Виконавши завдання, я пішов до кінотеатру;

·         обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на, починаючи з, кінчаючи  

Наприклад: Учні поїхали на екскурсію, незважаючи на негоду;

·         непоширені обставини, виражені одиничними дієприслівниками

Наприклад: Зупинившись, він розгледів усю місцевість.

·         За бажанням автора можуть відокремлюватись обставини, що починаються словами всупереч, наперекір, на зло, попри, залежно від, відповідно до, подібно до, у зв’язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за браком, за відсутністю, на відміну від, особливо

Наприклад: Наперекір огню і смерті, полки незборені і вперті боям виходили навстріч (М. Упеник).

Не відокремлюються інтонацією й на письмі одиничні дієприслівники, що виступають у ролі обставин способу дії, які позначають фізичний чи психічний стан або положення в просторі. Такі дієприслівники стоять після дієслова-присудка, до якого відносяться, і набувають значення прислівника.

Наприклад: Співають ідучи дівчата.

                   Відокремлені означення і прикладки

Означення і прикладки можуть відокремлюватися на письмі розділовими знаками, а в мовленні — інтонацією, якщо:

·         означення або прикладка відносяться до особового займенника.

Наприклад: Там він, нещасний, і залишився;

·         вони поширені та стоять після означуваного слова, вираженого іменником.

Наприклад: Зупинилися діти, зачаровані красою лісу;

·         поширене означення стоїть перед означуваним словом і має додаткове значення причини

Наприклад: Обізнаний з європейської літератури, Петрук звертається до вивчення української культури;

·         непоширені означення стоять після означуваного слова, а перед ним уже є означення

Наприклад: На небі горіло оранжеве сонечко, яскраве,тепле;

·          означуване слово та прикладки або означення відокремлені в реченні іншими членами

Наприклад: У світлиці на столі, обставлений свічками з чистісінького воску, красувався коровай (Гр. Тютюнник).

·         означення або прикладка відносяться до члена, який відсутній у реченні, але відновлюється з контексту

Наприклад: Похмурий і задумливий, мимоволі забрів до лісових хащів;

·          непоширені прикладки стоять після означуваного слова, вираженого власним іменником

Наприклад: Митрик, восьмилітній хлопчик, вибіг на вулицю з курної хати (М. Коцюбинський).

·         Виняток становлять ті непоширені прикладки, які зливаються з власною назвою за змістом і у вимові і пишуться з нею через дефіс

Наприклад: Діти впізнали Андрія-коваля.

·         Відокремлені означення на письмі виділяються комами, а іноді — тире. Тире ставиться у випадку, коли декілька відокремлених означень або прикладок стоять у кінці речення

Наприклад: Перед очима в Маланки стала левада — зелена, весела, над річкою (М. Коцюбинський).

·         Прикладка зі сполучником як може бути відокремлена і невідокремлена. Відокремлюється вона, якщо має відтінок причиновості

Наприклад: Франко, як учений, етнограф і фольклорист, усе життя цікавився народною творчістю.

·         Якщо такого додаткового значення немає і прикладка характеризує предмет з якогось одного боку або показує, у ролі кого або чого він виступає, то така прикладка з як не відокремлюється

Наприклад: Дерево як будівельний матеріал має велике значення у промисловості.

·         Відокремлюються у вимові й на письмі прикладки, які уводяться до речення словами родом, за походженням, на ймення, на прізвище, особливо, чи, або, наприклад, так званий

Наприклад: Ой, був на Січі старий козак, на прізвище Чалий (Нар. тв.).

·         При відокремленій прикладці ставиться кома. Тире ставиться у випадку, коли відокремлена поширена прикладка має особливе смислове навантаження й у вимові виділяється довгою паузою

Наприклад: Унизу, як величезне біле покривало, простяглась північна пустиня — тундра.

 

        Українська література 10 –б клас на 12.02.2024

    Новела «Камінний хрест» . Образ Івана Дідуха. 

В. Стефаник — один із перших українських письменників, який звернув увагу на таке страшне і болюче явище, як еміграція, і одним із перших став на захист цих нещасних, закликаючи допомогти їм. Саме про це його новела „Камінний хрест”, у якій письменник розкриває не тільки причини еміграції, а також і внутрішній стан людини, яку життєві обставини змушують покидати рідну землю. Отже, на уроці ми будемо проводити психологічне дослідження  трагічної долі Івана Дідуха, головного героя новели «Камінний хрест», а також пояснимо образи-символи.

       Робота над дослідженням трагічної долі Івана Дідуха .

     "Отакий був Іван, дивний і з натурою і з роботою".

Яким же був головний персонаж новели?

Які художні деталі свідчать про те, що працював він неймовірно важко?

Що ви знаєте про попереднє життя Івана?

Чому не кидав того "тяжкого" горба, який забирав усі його сили?

Якою вам бачиться вдача Дідуха, його риси характеру?

         

            Іван – звичайний представник галицького селянства. Він працьовитий, його поважають у селі. Дідух витратив свою силу на горб, так, на гоpб "щонайвищий і щонайгіpший над усе сільське поле", що його отpимав він у спадщину від батьків, на нього витpатив селянин молодечу силу, на ньому скалічився, постаpів і став господаpем. Hе багачем, але свій шматок хліба був.                    

         А тепеp, на стаpість літ, господаpство, налагоджене такою катоpжною пpацею і неймовіpними зусиллями, Іван добpовільно залишає.

       "Спросив (запросив) Іван ціле село".

Навіщо Іван запросив до себе на гостину все село?

Які почуття переповнюють душу селянина? (“ ... такий туск, що не памнєтаю, що си зо мной робить!”)

Що спонукає чоловіка згадати минуле, сповідуватися перед односельцями?

 

Для геpоя pозставання з pідною землею - тpагедія. Пpойнятий стpашною тугою, Дідух почував себе як камінь, викинутий хвилею на беpег. Та й весь він наче закам'янів.

 

   "Ця земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді вітримати".

Що стало причиною еміграції Івана Дідуха та його земляків?

Чи вірить Іван, що на чужині житиме щасливо?

Які слова передають трагізм, душевне сум'яття емігранта?

"Ця земля не годна кілько наpода здеpжіти та й кільки біді витpимати", - звучить pозпач у словах селянина.

 

      "...аби-сте мені мого хреста ніколи не минали".

З яким проханням звертається Іван Дідух до односельців?

Чому піщаний горб є для нього таким дорогим?
За що люди шанують Івана Дідуха?

 

    "Всякої бесіди було багато".

Як створює автор ефект багатоголосся в Івановій хаті?

Прочитайте уривок від слів: "В шум і гамір, і зойки" до - "Дрожить подертими берегами, як перед смертю".

Які образи вразили вас у цьому уривку? Розкрийте психологічний стан Івана, описаний удвох останніх абзацах цього розділу.

 

     "...вже чєс віходити до колії..."

Чи легше стало Іванові після прощання та гулянки з односельцями?

Якими художніми деталями передано біль і тугу селянина?

Яке враження справляє танець Івана Дідуха на односельців? А на вас?

 

*Перегляд фрагмента кінофільму  (танець Івана з дружиною)

 

 Каpтини пpощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець - все це намагання автоpа показати читачеві наpодну недолю, людське гоpе і водночас сподівання тpудівника на кpаще майбутнє.

У цьому творі Василь Стефаник показав себе великим знавцем психології людини в найкритичніші хвилини її життя. Письменник часто показує свого геpоя в ситуації відчаю, pозпуки, захмеління з гоpя, тобто в такому стані, коли наболіле виpивається на зовні.

Камінний хpест зі своїм і жіночим іменами, поставлений Іваном Дідухом на піщаному гоpбі, став пам'ятником не лише його pодині, а й всім тим селянам- тpудівникам, які виїздили до Амеpики  й Канади, котpі асоціювалися у Стефаника з могилою, став символом тpагізму життя селянина-бідняка, емігpанта.

Отже, кожен у цьому житті несе свій хрест. Велетням духу доводиться впродовж усього свого життя нести хрест вселюдської муки. Стефаників хрест аж почорнів з розлуки,  бо пустив він свою душу в душу народу.

За словами Ольги Кобилянської В.Стефаник писав тяжко і страшно, ніби витесував потужною рукою пам’ятник своєму народу.

 

Потік думок  „Емоційний стан Івана Дідуха”

(Біль, відчай, бажання допомогти, страждання, гранична напруга душевних сил, сум, мука, відчуття втрати щастя, розчарування, розпач, туга за рідним краєм)

 

Проблемне питання.  Метод «ПРЕС».

·        Чи будуть Іван Дідух та його родина щасливими в чужому краї?

 

Екскурс в минуле.

А як же  склалася доля Штефана Дідуха, що є прототипом Івана Дідуха?

Документальні дані свідчать, що Стефан Дідух, прототип Івана Дідуха, приїхав до Канади навесні 1899 року і прожив там 12 років, але туга за рідним краєм не минала. Помер він 29 січня 1911 року в місцевості Гіллі Ярд на 75 році життя. Тіло його поховане на чужині, а душа залишилася в Україні, біля отого камінного хреста.

Отже, трагедія  Івана Дідуха в новелі «Камінний хрест»  спонукає нас замислитися над сенсом життя, долею України і власною долею.

І як би не склалося ваше життя, пам’ятайте, що  немає  на світі іншої

України, немає іншої Батьківщини, бо тільки в ріднім краї душа спокійна і готова до нових звершень.

 Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину
                                                                  В. Симоненко

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Прочитати новелу «Новина» В.Стефаника.

 

Українська мова   10 – Б клас на 12.02.2024

Складні, складноскорочені слова, способи їх творення. Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур, їх правильна вимова.

1. Якщо складноскорочені слова називають одиничні установи, то їх пишемо з великої літери: Херсоноблгаз, Укрдніпроенерго.

2. Якщо складноскорочені слова є загальними назвами, то їх пишемо з малої

літери, наприклад: медколедж, завгосп, начсклад, зоопарк.

3. Складноскорочені слова, утворені з початкових (ініціальних) букв, пишемо великими літерами: КЄТ (Комісія європейських товариств), РУВС (районне управління внутрішніх справ), УМВБ (Українська міжбанківська валютна біржа).

4. Скорочення змішаної форми (сполучення ініціальної абревіатури з усіченою частиною слова) пишемо разом тоді, коли воно при читанні вимовляється як одне слово: санбат.

5. Разом пишемо складноскорочені назви, які є частковими скороченнями всіх складових компонентів (універсам) чи поєднанням скорочень та повних слів (медінститут).

Творче завдання

·         Подані сполучення слів перетворити в абревіатури і поясніти правопис їх. Визначити спосіб творення цих слів. Увести 2–3 абревіатури у прості речення, ускладнені однорідними членами.     

Українська академія аграрних наук, Українська повстанська армія, дитяча музична школа, державний бюджет, державна автомобільна інспекція, Державний комітет України з водного господарства, Державний комітет земельних ресурсів, завідуючий гаражем, дитяче містечко.

Довідка: УААН, УПА, ДМШ, держбюджет, ДАІ, Держводгосп України, Держкомзем, завгар, дитмістечко.

·         Подані абревіатури ввести у словосполучення, записати їх, правильно визначаючи рід.

АТП, АЕС, АСУ, БМУ, ВАЗ, ВАТ, ВКО, ГУВС, ДВК, ДМП, ДМШ, ДКБ.

Довідка: автотранспортне підприємство, атомна електростанція, автоматизована система управління, будівельно-монтажне управління, Волзький автомобільний завод, відкрите акціонерне товариство, виробничо-комерційне об’єднання, Головне управління внутрішніх справ України, дільнична виборча комісія, державне мале підприємство, дитяча музична школа, дослідницько-конструкторське бюро.

Гра «Знайди четверте зайве»

·         Прочитати групи складноскорочених слів. З’ясувати, яким способом вони утворені. Знайти «четверте зайве», пояснити свій вибір.

1. ПТУ, ВМФ, оргбюро, УНР.

2. Держкредит, зарплата, УТ–2, військком.

3. Сількор, Донбас, НАН України, техмінімум.

4. ТСН, ГЗМ–205Д, держзамовлення, КПУ.

5. Мінфін, старпом, СНД, фізкультура.

Подумати й дати відповіді на запитання:

1. Як творять складноскорочені слова?

2. Як пишемо складноскорочені слова, якщо вони називають одиничні установи?

3. Як пишемо складноскорочені слова, якщо вони є загальними назвами?

4. У чому особливості правопису складноскорочених слів, утворених з початкових (ініціальних) букв?

Домашнє завдання

Параграф 52. Впр. 381

 

Українська література 10 – Б клас на 02.02.2024

Читацький практикум . Есе як форма рефлексії про прочитане (письмовий твір) М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Ви сьогодні теж матимете змогу побути творцями. Кожній людині приємно, якщо до її думки прислухаються, вважають її цікавою, оригінальною і аргументованою. Ваше завдання — написати, яке враження справила на вас повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» у формі есе. Спочатку більш детально ознайомитися з особливостями такого жанру творчості.

 «Як працювати над есе»

Есе (від франц. essai — спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Пам'ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, з іншого боку, саме це може бути і небезпечним — уявна легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.

Для есе характерне використання численних засобів художньої виразності: символи; метафори; порівняння; алегоричні та притчові образи.

Для передачі особового сприйняття автору есе необхідно: використовувати всілякі асоціації; проводити паралелі; добирати аналогії.

Есе буде цікавим, якщо в ньому будуть присутні: непередбачувані (парадоксальні) висновки; несподівані повороти; цікаві зчеплення.

Мовна будова есе — це динамічне чергування полемічних висловів, питань, проблем, використання розмовної інтонації і лексики.

Самостійна робота над створенням есе

В О. Вайльда є вислів: «Ті, хто спроможні побачити у прекрасному його високий сенс, — люди культурні. Вони не безнадійні». Визначте «високий сенс» у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Думки викладіть у формі есе.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Закінчити роботу над есе.

 

        Українська мова 10 –б клас на 02.02.2024

Морфеми і словотвірна структура слова. Основні способи словотвору.  

   Морфема – найменша значуща частина слова. Вона функціонує у слові, тому не має самостійного лексичного значення, граматичної оформленості, синтаксичної самостійності. За своєю роллю, значенням і місцем у слові морфеми поділяються на кореневі і службові (афіксальні). 

    Корінь – головна частина слова (без закінчення), що виражає його основне (лексичне) значення. Наприклад, слова земля, земляний, земелька, земельний, наземний, підземний мають спільний корінь -зем-; слова молодий, молодь, молодість, молодіти, замолоду – спільний корінь – молод-. Такі групи слів називають спорідненими. Слова з одним і тим самим коренем називають однокореневими, або спільнокореневими: серце – сердечний – серцевина – серцеїд – спересердя; праця – працівник – співпрацюючи – опрацювати – перепрацюватися – працелюбний – непрацюючий.  

Отже, щоб визначити корінь, треба підібрати споріднені слова й визначити їхню спільну частину. 

   Службові (афіксальні) морфеми – префікс, суфікс, закінчення (афікси), постфікс, інтерфікс – служать для творення нових слів і форм слова, а тому бувають: словотворчі: день – щодень; правда – неправда; туман – туманний; берег – прибережний; стрибати – стрибок; бігти – збігтися; формотворчі: казка – казки – казку – казкою...(відмінкові форми); мудрий – мудріший – наймудріший (форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників); читати – читав (форма минулого часу дієслова); робити – зробити (форма доконаного виду дієслова); відпочивати – відпочиваючи (дієприслівник як форма дієслова). 

   Префікс (від лат. praefixus – прикріплений перед чим-небудь) – частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів (смерть – безсмертя, мороз – паморозь, звуковий – надзвуковий, будувати – перебудувати, нині – донині) або форм слів (білий – пребілий, писати – написати). Найчастіше у слові один префікс, але їх може бути два (що-найвищий) і більше (пере-роз-по-діл). До префіксів, а точніше префіксоїдів, зараховують початкові елементи складних слів на зразок пів-, напів-, супер-, контр-, екс-: півроку, напів’яскравий, супермодний, контр-адмірал, екс-чемпіон. 

  Суфікс (від лат. suffixus – прикріплений, підставлений) – службова морфема, яка стоїть після кореня й служить для утворення нових слів і словоформ. Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу роль: брат – братерство; бандура – бандурист; саджати – саджанець; море – морський; фарба – фарбувати. Формотворчими виступають cyфікси дієслів, ступенів порівняння прикметників та прислівників, дієприкметників: гукати – гукнути, коротко – коротше, зачинити – зачинений. 

  Постфікс (від лат. postfixus – прикріплений після) – службова морфема, що стоїть у кінці слова (після закінчення) і має словотворче чи формотворче значення. До постфіксів належать частки -ся (-сь), -який, -небудь, -но, -бо: вчити – вчитися, будь-який, хто-небудь, прийди-но, читай-бо. 

   Інтерфікс (від лат. interfixum – прикріплений між) – сполучна голосна, що використовується при утворенні складних слів. Інтерфікси (о, е, є, а, ох) поєднують корені (два і більше) в одне самостійне слово: лісостеп, зорепад, двохсотий, працездатний, життєрадісний, сорокаметровий, грязеводолікарня. 

  Закінчення (флексія, від лат.flexio – згинання, перехід) – службова змінна морфема, яка утворює нові словоформи і служить для зв’язку слів у реченні. Наприклад, слово картина граматично пов’язується з дієсловом за допомогою закінчення -у (малювати картину), з іменником – за допомогою закінчення -и (малювання картини), а з дієприкметником – закінчення -ою (зачарований картиною). Закінчення виражає граматичне значення слова (відмінок, рід, число, особу). Щоб визначити закінчення, треба слово провідміняти за відмінками (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієприкметник) або особами (дієслово). 

  Отже, закінчення мають тільки змінні слова. 

Словотвір
 -  розділ науки про мову, що вивчає будову слів та способи їх творення.

Твірне слово – це слово, яке є базою для утворення іншого. Так, іменники ліс, вода, степ є твірними словами для прикметників лісовий, водяний, степовий. А ці прикметники у свою чергу є твірними словами для утворення нових іменників лісовик, водяник, степовик. 

  Похідне слово – це слово, яке утворилося на базі того, що вже існує в мові. Хронологічно воно є вторинним щодо твірного, від якого утворилося.

 До  неморфологічного способу  словотворення  також належить  і  лексико-семантичний спосіб.  Це творення нових слів унаслідок розщеплення значення слова на два самостійні значення, тобто процес утворення омонімів від багатозначного слова: титан (гігант, метал), піонер (військо в Іспанії; перший; член дитячої організації), супутник (проводжатий, космічний об’єкт), корінь (дерева, зуба, слова, математичний), Дніпро (річка, готель).

ЗАВДАННЯ                                                                             

1. Знайдіть спільнокореневі слова і запишіть їх в окремі ряди. 
1. Голуб, голубеня, голубенький, голубий, голубиний, голубінь, голубка, голубуватий, голуб’ятник, голубішати. 2. Стежити, стежина, стеження, стежка, стежечка, спостереження, стежковий. 3. Лист, листя, листуватися, листочок, листування, листковий. 4. Носити, носик, носовий, носатий, виносити, зносити, носовичок, носочок.

2.  Запишіть слова в кожній частині за їхньою будовою в такому порядку (буквами п, к, с, з позначено відповідно префікс, корінь, суфікс, закінчення): 1) п+к+з; 2) п+к+с+з; 3) п+к+с; 4) к+з; 5) п+к; 6) к+с; 7) к+с+з 

1. Кінний, орач, обв’язаний, затінок, довіра, іскра, розквіт. 

2. Бачиш, об’їзд, роз’яснений, істинний, трудар, окраєць, віддяка. 

3. Запал, ідея, нагода, проміжок, орлиний, носій, експортний. 

3. Запишіть підряд подані слова в такій послідовності: • утворені префіксальним способом; • утворені суфіксальним способом; • утворені префіксально-суфіксальним способом; • утворені безафіксним способом; • утворені складанням основ.

Преширокий, хліборобський, улесливий, заспів, кормосховище, зайти, підземний, людський, збори, словосполучення, здати, здобуток, утретє, здогад, підказати, виборювати, джеркіт, суглинок, синьоокий.

4. Спишіть текст, вставляючи, де треба, на  місці крапок пропущені букви.

  У пр..тихлому осін..ьому парку затишно. ..рідка щ..б..тали пташки, десь у лис..ті чувся пр..глуш..ний ш..лест вітру. Аліса полюбляла це місце. Зараз вона повіл..но, мов кішка, ..крадалася з фотокамерою, уважно стежачи за об..єктом свого полюван..я. Це була сойка, яка також з цікавіс..т..ю ..постерігала з гілки дерева за незвичайним мисливцем. Утім, достатньо бли..ько до себе не пі..пускала, пер..літаюч.. з гілки на гілку.
   Птаха, ..рештою, завмерла на гілоч..ці клена, пр..йнявши положен..я «у профіль», ніби ч..каючи на знімок.
Пташка, як і личить ..правжній моделі, почала крутити голівкою вправо-вліво, постаючи то в одному, то в другому ракурсі. При цьому вона зацікавлен..о пр..глядалася до Аліси то правим, то лівим оком. (О. Скороход).

КУЛЬТУРА СЛОВА 

Запам’ятайте, як правильно наголошувати слова. 

КаталОг, квартАл, кіломЕтр, кУрятина, кулінАрія. 

 Запам’ятайте правильний варіант слововживання. 

НЕПРАВИЛЬНО	ПРАВИЛЬНО
моє день народження	мій день народження
задавати питання	ставити питання
бажаючі поспілкуватися	охочі поспілкуватися
таємна усмішка	таємнича усмішка
опанувати мовою	опанувати мову