Українська мова 5 клас 25.09.2024

 Самостійні частини мови (прислівник, числівник, займенник)

Прислівник — незмінна самостійна частина мови, відповідає на питання як? де? коли? куди? звідки? чому? навіщо? Виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки, вказує на час, місце, напрям, причину дії. 

Приклад:

Гучно, скромно, насправді, непереливки, спросоння, повагом, додому, учора, заздалегідь.

 

Числівник — самостійна частина мови, відповідає на питання скільки? котрий? Вказує на кількість предметів або порядок при лічбі. Змінюються за відмінками, а деякі ще за родами й числами.

Приклад:

Сім, семеро, сьомий, сто сімнадцять, сімсот один, дві треті, півтора, двійко, трійко. Перший, перша, перше, перші; один, одні; сім, семи, сімом, на семи.

 

Займенник — самостійна частина мови, відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий? Вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, але не називає їх. 

Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі — за родами та числами.

Приклад:

Наш, наша, наше, наші; ніякий, ніяка, ніяке, ніякі; жоден, він, що, себе, котрий, скільки, їхній; вона, її, їй, до неї, на ній.

 

            Українська мова 5 клас на 23.09.2024

 Самостійні частини мови (іменник, прикметник, дієслово)

Іменник — самостійна частина мови, яка відповідає на питання хто? що? і вказує на предмет, явище чи істоту. Іменник змінюється за відмінками й числами, а також належить до певного роду. 

Приклад:

Година (однина) — години (множина); вікно, вікна, вікну, вікном, у вікні; горище (середній рід), гора (жіночий рід), рівчак (чоловічий рід), плакса (спільний рід).

Також бувають іменники — власні й загальні назви, істоти й неістоти: кіт (загальна назва) Степан (власна назва), сусідка (загальна назва) Марія (власна назва); олень, друг, лікар (істота), журнал, мудрість, граблі (неістота).

Прикметник  — самостійна частина мови, яка відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? і вказує на ознаку чи властивості предмета. Прикметник може змінюватися за родами, числами й відмінками. Ця частина мови допомагає збагатити мовлення, зробити його яскравим та насиченим.

Приклад:

Осінній день (чоловічий рід, однина), осіння пора (жіночий рід, однина), осіннє сонце (середній рід, однина), осінні гриби (множина). Земний, земного, земному, на земній.

Дієслово — самостійна частина мови, яка відповідає на питання що робить? що робив? що робитимуть? і називає дію чи стан предмета. Дієслово має теперішній, минулий і майбутній час, однину й множину. У минулому часі дієслова змінюються за родами.

Приклад:

Ходить (теп. час, одн.), ходив, ходила, ходило (мин. час, одн.), ходитиме (майб. час, одн.), ходять, ходили, ходитимуть (множина).

 

Українська література 5 –А клас на 23.09.2024

ЗАГАДКА ЯК ВИД УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ. ВИДИ ЗАГАДОК

Думати добре, а відгадувати — ще краще.

Народна мудрість

Сьогодні на уроці ми з вами маємо розширити своє уявлення про навколишній світ, розвивати кмітливість, спостережливість, навчимося бачити зв’язки між різними предметами, явищами, відчувати зображувальну силу слова.

Загадки, подібно до казок, створювалися дуже давно й були пов’язані зі щоденним життям людей.

Вони прожили довге життя, яке вимірюється тисячоліттями. Загадки охоплюють майже весь людський світ, усю природу, господарське життя людини.

Від уміння відгадувати загадки часто залежала доля людини. Так загадки дійшли до нашого часу. Їх загадують під час свят, конкурсів, вікторин. Багато людей цікавилися збиранням загадок, укладаючи їх у збірки

✵ Діти, а що треба для того, щоб відгадати загадку? (Думати, мислити, порівнювати.)

✵ А в чому полягає складність розгадати загадку? Як у ній показано зображуваний предмет? (Приховано) Основна особливість розгадки полягає в тому, що предмет зображення в ній називається не безпосередньо, а інакомовно, приховано.

Отже, загадка — це невеликий твір, у якому в прихованій формі описано задуманий предмет, котрий слід назвати.

✵ Доберіть до слова «загадка». синоніми. (Питання, завдання, пізнання, невідомість, таємниця)

Які ж є основні способи творення загадок?

1) опис ознак, властивостей предмета;

2) побудова на основі порівняння;

3) побудова у формі питання;

4) опис дії задуманого предмета.

4. Розгадування загадок, визначення способу творення

- Живе в лісі, хижий, дикий, / Душить кури та індики. (Лис. Опис дій задуманого предмета)

- Що воно за штука, що день і ніч стука? (Годинник. Побудова у формі питання)

- На городі молода / Пишні коси розпліта, / У зеленії хустинки / Золоті хова зернинки. (Кукурудза. Опис ознак, властивостей предмета)

✵ Як читаються і промовляються загадки? (Загадки читаються і промовляються повільно, щоб відгадувачі легко сприйняли їх зміст.)

✵ Які слова слід виділяти в загадці? (Логічним наголосом виділяють слова, які передають у прихованій формі ознаки задуманого предмета.)

✵ З якою інтонацією промовляють загадки? (Загадки промовляють трохи таємничо (як і фантастичні місця в казці), але хитрувато й водночас доброзичливо (ану, подумай, здогадайся).)

1. Дві тополі донизу вершинами ростуть. (Коси) 2. Десять хлопців на спинах крижинки несуть. (Пальці) 3. Язика не має, а розповідає. (ПИСЬМО) 4. Зелене теля на прив’язі товстіє. (Кавун) 5. Куди мені треба, туди й полечу, там і заговорю. (Лист) 6. Сам ще далеко, а круглі чорні вже добігли. (Очі) 7. Не розбивши горшечка, не з’їси кашки. (Горіх)

✵ Отже, загадки — це різновид фольклору (усної народної творчості). А фольклорні твори пов’язані між собою: у казках використовують загадки. Які ви пам’ятаєте казки зі вживанням загадок? Назвіть їх. («Мудра дівчина».

✵ У загадках, як і у казках, український народ втілює уявлення про дивовижний і загадковий довколишній світ, пояснює його найрізноманітніші явища, предмети. Їх існує незліченна кількість. Подумайте і скажіть, з чим тісно пов’язані народні загадки. (Народні загадки тісно пов’язані із щоденним життям людей.)

✵ Що виражають народні загадки? (Народні загадки виражають трудовий досвід людей, дають оцінку різним явищам, зображують тварин, рослин, предмети користування тощо.)

✵ Поміркуйте й скажіть, про що складали загадки. (Велика кількість загадок складалася про знаряддя праці, речі домашнього вжитку, про природу та ЇЇ явища, про рослини, про тварини, про людину та її життя.)

— Отже, розрізняють такі види загадок:

1) Про природу та її явища.

2) Про рослини.

3) Про тварин.

4) Про людину та її життя.

— Є дві форми загадок: віршовані та прозові.

Біжить свинка,

Вирізана спинка,

Оглянеться назад,

А й сліду не знать. (Човен)

Прилетіли гості,

Сіли на помості.

Без сокири, без лопати

Поробили собі хати. (Птахи)

Їхала пані

В срібнім жупані.

Як уїхала в сад,

Не вернулась назад. (Риба, сітка)

- Круглий, та не місяць, зелен, та не діброва, з хвостом, а не миша. (Кавун)

- Що у світі найбагатше? (Земля)

- Що характерно для віршованих загадок? (Співзвучність закінчень у словах).

- Які вам загадки найбільше сподобалися віршовані чи прозові і чому?

- Як відображена в загадках дійсність? (Дійсність у них відображена щедро, у барвах, звуках, почуттях, предмети окреслені виразно, чітко)

- Що відбито в загадках? (У загадках відбита поетична душа народу, його любов до життя.)

Складіть загадки про телевізор, телефон.

- Можливі відповіді. Удома є у нас вікно, незвичайнеє воно: як у нього подивиться, все побачиш, як в кіно. (Телевізор)

- Як будильник, він задзвонить і до того ж заговорить. (Телефон)

- Розповідає, а не людина, показує, а не дзеркало. (Телевізор)

- Як його вмикаєш — у світ новин, пригод ти потрапляєш. (Телевізор)

- Як це стається, що розмова на великій відстані ведеться? (Телефон)

Шарль Бодлер, класик світової літератури, говорив: «У загадках виблискує весь утаємничений світ з його символічними змістами, подібностями, аналогіями. Розгадати ці смисли вдається дуже спостережливій людині». Бажаю вам завжди бути спостережливими, творчими та мудрими. І пам’ятайте: «Думати добре, а відгадувати — ще краще».

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ . Вивчити напам’ять п’ять будь-яких загадок.

 .

 

 

                 Українська мова 11- Б клас на 18.09.2024

                                 Інвенція. Диспозиція.

Найважливішим та найпоширенішим аспектом організації та здійснення мовної взаємодії між співрозмовниками виступає використовуваний ними зразок мислення й мови. Він є вихідним структурним елементом формулювання думок, їх вербалізації та передачі в формі якихось сигналів від одного співрозмовника до іншого. Це своєрідна культура духовного розуміння співрозмовниками один одного. Побудована і передана за таким зразком думка може бути зрозуміла, інтерпретована і пояснена іншою людиною, який володіє таким зразком. У риториці цей зразок називається риторичним каноном і являє собою випробувану тисячоліттями і відповідає загальним законам людського мислення і мовлення парадигму (зразок) розумової і мовної діяльності.

Виходить, для здійснення ефективного мовного взаємодії нам слід зрозуміти і усвідомити, як виникає і як організовується сам зміст промови. Іншими словами, нам треба ясно і чітко уявляти, як зароджується в голові людини ідеальний образ, ідея перетворюється в добротну, риторично грамотну мову. Таку промову, яка пробуджує у співрозмовника певні почуття, відповідну думку, його власне живе слово. Чи можна зробити так, щоб думок стало більше, щоб вони були цікавіше, щоб доступно і чітко передавали співрозмовнику те, що бажає передати йому говорить? Звертаючись до риторичного канону, ми думаємо про те, щоб наші думки не вислизали і не заважали один одному, а отримали стрункий порядок і, нарешті, ожили в звучить слові, щоб кожна думка знайшла для себе краще словесне вираження, а все разом склали б єдине , гармонійне ціле - чудову промову.

За своїм змістом риторичне канон включає п'ять етапів-елементів , які розкривають шлях розвитку думки до мови:

1) інвенція (лат. Inventio ), тобто знаходження, винахід (invenire quid dicere - букв, "винайти що сказати");

2) диспозиція (лат. Dispositio ), тобто розташування ( inventa disponere - "розташувати винайдене");

3) елокуція (лат. Elocutio ), тобто словесне оформлення думки, власне красномовство ( ornare verbis - "прикрасити словами");

4) запам'ятовування (лат. Memorio). В Античності мови вчили напам'ять, репетирували. Часто автор мови (логограф) писав її для замовника, який тільки вчив і потім виголошував промову;

5) проголошення (лат. Actio hypocrisis ), тобто акторське, театральне виконання мови. Етап, на якому мова не тільки вимовляється, але і розігрується (грец. Hypocrites - актор) з відповідним використанням жесту, міміки, голосових даних оратора.

Тези— короткий виклад основних думок автора, який передає не зміст, а лише головні положення доповіді, лекції; статті тощо. Щоб скласти тези, необхідно прочитати (прослухати) текст, продумати, його зміст, знайти основну ідею та викласти основні положення. Тези мають дещо спільне з планом (розгорнуті пункти, плану нумеруються) та а конспектом (тези також передають зміст тексту, але в більш сконцентрованому вигляді). Однак якщо план допомагає нам представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези! розкривають суть всієї текстової інформації.

Тези — стисло сформульовані основні положення прочитаного тексту. Тези розкривають суть усієї текстової інформації.

Тези поділяються на такі види:

·        цитатні (відбір і запис авторських тез),

·        вільні (формулювання основних положень власними словами);

·        змішані.

Тези бувають:

·        простими (записуються тільки твердження автора);

·        складними (відображена аргументація тверджень).

У риториці все підпорядковане мистецтву переконання. На етапі інвенції—це підбір матеріалу, в диспозиції—його розташування, в елокуції—добір мовних засобів і способів їх подачі, в мнеморії — запам'ятовування найважливішого, в акції—характер мовної поведінки і паралінгвістичних прийомів (виголошення, міміка, кінеси-ка, жести). Це підтвердження (confirmatio) і спростування (refutatio) певних положень.

Проте основним етапом і змістом переконання є аргументація як логічна частина диспозиції.

Аргументація в широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів і як результат—мистецтво дискусії. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є ланцюжком або комбінацією суджень як елементів доказу: теза (гр. thesis), аргумент (лат. argumentum), демонстрація (лат. demonstratio).

Існує багато класифікацій аргументації. Зупинимось на тих, що є важливими для ораторської діяльності.

Залежно від способу обґрунтування розрізняють:

§  емпіричну аргументацію;

§  теоретичну аргументацію.

Залежно від форми (схеми) розрізняють:

·        симптоматичну аргументацію;

·        причинну аргументацію;

·        аналогійну аргументацію.

Залежно від процедури обґрунтування розрізняють:

·        пряму аргументацію;

·        непряму аргументацію.

Домашнє завдання. Опрацювати конспект уроку

 

 

 

 

 

 

      Українська мова 11- Б клас на 17.09.2024

                 Виступ під час дискусії  

Епіграф: подих життя – у справедливості.

                                                 Давньоєгипетська мудрість

Найчастіше матеріалом для роботи є саме життя. Кажуть, що людина – володар власного настрою. Життя неймовірно прекрасне, тому не затьмарюймо його поганими вчинками та емоціями.  Чомусь саме зараз спали на думку слова Юрія Стадниченка:

Ну й життя –

Крутіж та віхола!

Не встигаю,

 Мчу, біжу!

Так і вмерти буде  ніколи.

Ну й нехай –

Я не спішу!

Життя – це дар Божий, тому ми з вами намагатимемося не просто жити, а жити щасливо, ловити прекрасну мить життя просто зараз.

А з чим у вас асоціюється життя?

Життя – родина, Батьківщина, затишок, батьки, здоров'я, щастя, любов, справедливість…

Звичайно, кожна людина прагне до щасливого життя, яке складається із багатьох складників. І справедливість – одна з таких частин.

·        Скласти сенкан на тему «Справедливість»

Справедливість.

Чиста, правдива.

Бореться із несправедливістю.

Хочеться, щоб нею керувалися усі.

Істина.

 

Епіграфом до уроку ми взяли давньоєгипетську мудрість: Подих життя – у справедливості.

Отже, говоритимемо про справедливість.

·        Прийом «Яскрава пляма» - притча про справедливість.

Скарбниця людського досвіду дуже багата на повчальні історії про те, як жити по справедливості і як протидіяти несправедливості. В одній із них ідеться про чоловіка, який, проживши життя, потрапив під браму пекла.  Він свято вірив, що стоїть тут випадково, помилково. «Я порядна людина, - схвильовано говорив він. – За все своє життя я не скоїв нічого протизаконного, намагаючись остерігатися лихих учинків.  Я бачив, як одні кривдили інших, проте участі в цьому не брав. Я був свідком, як люди робили неподобства й звинувачували в цьому один одного. Тільки я був вільний від спокус і не робив нічого. Ніколи». Та коли в пеклі почули цю розповідь, дуже зраділи новому прибульцю, сказавши, що…

-         Що ж сказали новому прибульцю у пеклі?

Із глибини віків до нас дійшов афоризм  «У суперечці народжується істина». Життя вимагає від нас чітко висловлювати і обстоювати власну думку.  А для цього необхідно оперувати необхідними матеріаламиЧи важливо сучасній людині уміти відстоювати власну думку? Чому? Висловивши судження, ви тим самим сформулюєте завдання уроку:

-         Навчитися  підбирати аргументи,

-         Учитися висловлюватися на морально-етичну тему,

-         Конкретизуємо проблему, над якою роздумуємо,

-         Відстоювати власні погляди на проблему,

-         Відстоюватимемо власне «Я»,

-         Формувати власні думки,

-         Висловлювати стійку життєву позицію.

-   

-  1. Варто зазначити, що поняття справедливості знайоме і бажане для усіх. Існує багато висловів про цю моральну категорію. Як ви розумієте вислови «справедливість понад усе», «справедливість восторжествує», «правда неправду поборе», «кожному своє», «Соломонове рішення», «віддати належне», «віддати справедливе»?

-  2. Життя чи не щодня ставить нас перед вибором справедливого рішення. І ми маємо його приймати. Тема сьогоднішнього вибору дискусії:

Справедливість – міф, реальність чи наївне прагнення досконалого світу? 

-  3. Доберіть асоціативні синоніми до слова «справедливість». Правда, істина.

-  4. Словникова робота.

Міф – щось вигадане, неіснуюче, фантастичне.

Реальність – те, що насправді існує, життєве, справжнє.

Справедливість – категорія морально-правової чи соціально-політичної свідомості, мораль та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло.

Отже, ми повинні знайти істину, можливо, іти на компроміс із опонентами, але дотримуватися правил ведення дискусії.

Виступ під час дискусії – це роздум проблемного характеру.

 

 (Аргументи) Якщо хочете переконати опонентів у правильності власного судження, то не досить сказати «ось так і не інакше». Не думайте, що вам повірять лише тому, що це ви сказали. Одним із видів доказу є посилання на авторитет. Щоб доказ був переконливим, необхідно назвати ім'я та прізвище авторитетної людини, на яку посилаєтесь.

 (Приклади)Приклади із літератури – імена героїв та назви творів, історичні події та постаті. Доповніть прикладом із власного життя

 

Пам'ятка «Вимоги до мовлення»

Послідовність	Сказав «а», то скажи і «б».                                                           Народна творчість
Логічність	Говорити і не думати – те саме, що стріляти і не цілитися.                                                         Народна творчість
Доречність	Треба знати, що де сказати.                                                         Народна творчість
Правильність	Що не скаже, неначе зав'яже.                                                         Народна мудрість
Виразність	Не мни слова – говори просто.                                                         Народна мудрість
Багатство	Нагомонів по самі вуха.                                                         Народна мудрість

 

Дорогі діти! Ви стоїте на початку свого життєвого шляху. Ще зовсім небагато – і ви постанете перед вибором. Нехай ним завжди буде справедливість, завжди будьте чесними перед собою та людьми.

 

Чи справедливим є життя?

 Для когось – все. Комусь – нічого.

Комусь безхмарне майбуття,

А комусь іти і йти до нього… (Іван Овсянников)

 

Домашнє завдання.

Написати твір-роздум на тему «Справедливість – міф, реальність чи наївне прагнення досконалого світу?»