Українська мова 11- Б клас на 18.09.2024

                                 Інвенція. Диспозиція.

Найважливішим та найпоширенішим аспектом організації та здійснення мовної взаємодії між співрозмовниками виступає використовуваний ними зразок мислення й мови. Він є вихідним структурним елементом формулювання думок, їх вербалізації та передачі в формі якихось сигналів від одного співрозмовника до іншого. Це своєрідна культура духовного розуміння співрозмовниками один одного. Побудована і передана за таким зразком думка може бути зрозуміла, інтерпретована і пояснена іншою людиною, який володіє таким зразком. У риториці цей зразок називається риторичним каноном і являє собою випробувану тисячоліттями і відповідає загальним законам людського мислення і мовлення парадигму (зразок) розумової і мовної діяльності.

Виходить, для здійснення ефективного мовного взаємодії нам слід зрозуміти і усвідомити, як виникає і як організовується сам зміст промови. Іншими словами, нам треба ясно і чітко уявляти, як зароджується в голові людини ідеальний образ, ідея перетворюється в добротну, риторично грамотну мову. Таку промову, яка пробуджує у співрозмовника певні почуття, відповідну думку, його власне живе слово. Чи можна зробити так, щоб думок стало більше, щоб вони були цікавіше, щоб доступно і чітко передавали співрозмовнику те, що бажає передати йому говорить? Звертаючись до риторичного канону, ми думаємо про те, щоб наші думки не вислизали і не заважали один одному, а отримали стрункий порядок і, нарешті, ожили в звучить слові, щоб кожна думка знайшла для себе краще словесне вираження, а все разом склали б єдине , гармонійне ціле - чудову промову.

За своїм змістом риторичне канон включає п'ять етапів-елементів , які розкривають шлях розвитку думки до мови:

1) інвенція (лат. Inventio ), тобто знаходження, винахід (invenire quid dicere - букв, "винайти що сказати");

2) диспозиція (лат. Dispositio ), тобто розташування ( inventa disponere - "розташувати винайдене");

3) елокуція (лат. Elocutio ), тобто словесне оформлення думки, власне красномовство ( ornare verbis - "прикрасити словами");

4) запам'ятовування (лат. Memorio). В Античності мови вчили напам'ять, репетирували. Часто автор мови (логограф) писав її для замовника, який тільки вчив і потім виголошував промову;

5) проголошення (лат. Actio hypocrisis ), тобто акторське, театральне виконання мови. Етап, на якому мова не тільки вимовляється, але і розігрується (грец. Hypocrites - актор) з відповідним використанням жесту, міміки, голосових даних оратора.

Тези— короткий виклад основних думок автора, який передає не зміст, а лише головні положення доповіді, лекції; статті тощо. Щоб скласти тези, необхідно прочитати (прослухати) текст, продумати, його зміст, знайти основну ідею та викласти основні положення. Тези мають дещо спільне з планом (розгорнуті пункти, плану нумеруються) та а конспектом (тези також передають зміст тексту, але в більш сконцентрованому вигляді). Однак якщо план допомагає нам представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези! розкривають суть всієї текстової інформації.

Тези — стисло сформульовані основні положення прочитаного тексту. Тези розкривають суть усієї текстової інформації.

Тези поділяються на такі види:

·        цитатні (відбір і запис авторських тез),

·        вільні (формулювання основних положень власними словами);

·        змішані.

Тези бувають:

·        простими (записуються тільки твердження автора);

·        складними (відображена аргументація тверджень).

У риториці все підпорядковане мистецтву переконання. На етапі інвенції—це підбір матеріалу, в диспозиції—його розташування, в елокуції—добір мовних засобів і способів їх подачі, в мнеморії — запам'ятовування найважливішого, в акції—характер мовної поведінки і паралінгвістичних прийомів (виголошення, міміка, кінеси-ка, жести). Це підтвердження (confirmatio) і спростування (refutatio) певних положень.

Проте основним етапом і змістом переконання є аргументація як логічна частина диспозиції.

Аргументація в широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів і як результат—мистецтво дискусії. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є ланцюжком або комбінацією суджень як елементів доказу: теза (гр. thesis), аргумент (лат. argumentum), демонстрація (лат. demonstratio).

Існує багато класифікацій аргументації. Зупинимось на тих, що є важливими для ораторської діяльності.

Залежно від способу обґрунтування розрізняють:

§  емпіричну аргументацію;

§  теоретичну аргументацію.

Залежно від форми (схеми) розрізняють:

·        симптоматичну аргументацію;

·        причинну аргументацію;

·        аналогійну аргументацію.

Залежно від процедури обґрунтування розрізняють:

·        пряму аргументацію;

·        непряму аргументацію.

Домашнє завдання. Опрацювати конспект уроку