Українська  література 11 – Б клас на 18.11.2024

Валер’ян Підмогильний “Невеличка драма” головні герої та їх характеристика допоможуть зрозуміти образи героїв та їх внутрішній світ.

Марта Висоцька – головна героїня твору. Це молода (їй 22 роки) приваблива дівчина, яка працює діловодом статчастини. Вона має скромну зарплатню – 60 карбованців на місяць, тому змушена жити скромно і на всьому економити. В неї чимало залицяльників: сусід Давид Семенович, безробітний кооператор, Марту забавляє його вічне бурчання; продавець ковбас, а за освітою фельдшер Льова, якого Марта сприймає лише як друга; давній друг з Дніпропетровська Дмитро, для якого шлюб – це лише розрахунок; її начальник пан Безпалько, чоловік 50 років, який постійно надсилає їй квіти. Але всім їм дівчина відмовляє. Марта шукає справжнього чистого кохання, щирого почуття, яке запалає в її серці, а жоден з цих чоловіків таких почуттів в неї не викликає. Врешті Марта знаходить те, чого шукала в обличчі науковця, фронтового товариша Льови, Юрія Славенка. Почуття виявляється взаємним і це змінює дівчину. Спочатку вона поводить себе як звичайна закохана дівчина, але згодом вона, підозрюючи щось недобре, сама розриває стосунки з Юрієм. Вона прикривається тим, що хоче залишити їхню історію кохання довершеною, а насправді Марта просто боїться відповідальності за свої вчинки, боїться реального життя, яке зовсім не таке, як в її фантазіях. Вона обманює саму себе і спочатку їй здається, що вона вчинила правильно, але, прочитавши п’єсу Ібсена “Комедія кохання” Марта розуміє, яку вона зробила помилку. Всі її мрії були дуже далекими від життя, тому такий несподіваний стрімкий спуск “з неба на землю” дався їй дуже болюче. Дізнавшись про намір Славенка одружитись, Марта впадає у відчай. Врешті решт дівчина лишається сама, але тепер не у своїх фантазіях, а в реальному житті.

Юрій Славенко – біохімік, науковець, який прагне відкриття і цікавиться лише своєю справою; його не цікавить навколишній світ; на кохання він не зважає і вважає його лише гарним прикриттям для задоволення власних фізіологічних потреб. Він є фронтовим другом Льови, який і знайомить його з Мартою. Несподівано для себе Славенко закохується. Спочатку він не сприймає і зовсім відкидає це почуття, але згодом піддається його впливу. Він навіть починає цікавитись мистецтвом, літературою, а робота відходить в нього на другий план. Та через півтора місяці стосунків з Мартою його почуття згасли. Прочитавши статтю в науковому журналі, він повертається до науки і вважає минулі півтора місяці втраченим часом. Проте він все ж не хоче різко поривати з Мартою, тому вирішує зробити це поступово. Він дивується, коли ініціатива відходить від дівчини, але навіть радіє цьому. Йому стає відкритий шлях до одруження з Ірен, яке надасть йому хороший статус у суспільстві і позбавить від думок про фізіологічні потреби. Юрій не втрачає ні хвилини і розписується з Ірен через тиждень після розриву з Мартою. Доля дівчини його зовсім не хвилює.

Льова Роттер – давній залицяльник Марти; за освітою він фельдшер, але займається торгівлею ковбас. Був одружений, але дружина його зрадила, коли він був на фронті. Ця зрада дуже болюче вдарила по Льові. Він довго не міг прийти до тями, змінив багато місць роботи і часто переїжджав, аж поки несподівано не закохався в Марту. Дівчина сказала, що вони можуть бути лише друзями. Льова змирився з таким статусом, та все ж йому було важко. Врешті він вирішив познайомити Марту зі своїм товаришем Юрієм Славенком. Він сподівався, що вони закохаються один в одного і йому стане легше, коли Марта матиме коханого. Льова поступився місцем іншому, бо був занадто слабкий характером. Та все ж в нього залишились теплі почуття до Марти, але тепер як до сестри. Тому він допоміг їй переїхати в простору кімнату і поговорив з Славенком про одруження. Попрощатись у нього не стало сили духу.

Дмитро Стайничний – ще один залицяльник Марти, її давній знайомий. Він хоче одружитися з дівчиною лише для створення родини як ланки суспільства. Йому зовсім неважливе кохання, він вважає, що для шлюбу воно зовсім не потрібне. Він тричі приходив до Марти і робив їй пропозицію вийти за нього, але дівчина відмовила. Врешті він знайшов іншу.

Давид Семенович – безробітний кооператор, сусід Марти, таємно в неї закоханий; ображений на весь світ і постійно бурчить, чим і веселить дівчину. Отримавши від неї відмову він пише їй записку, де просить перестати спілкуватись з Юрієм. Коли дівчина обурилася такій його поведінці, він, аби виправдати себе перед дружиною, написав анонімку господарю будинку, де вказав, що Марта стала утриманкою (коханкою) заможного чоловіка (а дружині сказав, що Марта намагалась звабити і його). Через це дівчині підвищили платню за житло і вона змушена була переїхати.

Андрій Романович Безпалько – начальник Марти, чоловік років 50, надсилав їй розкішні букети на знак уваги й прихильності. Коли Марта відмовила йому, то він домігся її звільнення і дівчина лишилась без роботи.

Ірен Маркович – дівчина 29 років, наречена, а згодом і дружина Юрія Славенка. Будучи дещо молодшою, вона мала роман з одним хитромудрим хлопцем, якого за його справи розстріляли. Ірен повернулась додому, а її мати вигадала, що дочка була у тітки в Сибіру. Тим не менш, мати дуже тривожилась, що дочка досі незаміжня. Ірен, познайомившись з Юрієм, зрозуміла, що вони стануть добрим подружжям. Кохання тепер її мало цікавило, а от надійний шлюб – куди більше. Коли Славенко завів роман з Мартою Ірен виважено чекала, бо розуміла, що це лише недовга інтрижка. І вона виявилась права – одразу після розриву з Мартою Юрій зробив їй пропозицію і вони одружились.

 

              Українська література  5 –А клас на 11.11.2024

           «Летючий корабель». Повчальний зміст казки 

Гра “Пароль”. Продовжте речення: 

    Усне народне оповідання про вигадані, а часом і фантастичні події, що сприймаються як реальні,  – це… (казка).

    Казка має своєрідну побудову: вона складається із … (зачину, основної частини, кінцівки).

    За змістом казки поділяються на такі види: (про тварин, побутові та фантастичні).

    Казки, у яких розповідається про незвичайні події та вчинки героїв, неможливі у повсякденному житті, називають … (фантастичними).

    Що завжди перемагає у казках? (добро, справедливість).

    Як ви гадаєте, до якого виду казок належить казка “Летючий корабель”? (до фантастичних)

    Яке число найчастіше повторюється в казках і чому? (число три, бо його вважали магічним)

    Чого казка вчить людину? (кращих людських рис).

 

— Хто такі друзі? Ми часто називаємо друзями тих, хто насправ­ді є лише приятелями, з якими ми робимо щось разом або маємо спільні інтереси. Тобто це ті, з ким ми спілкуємось у школі, гуляємо на вулиці, зустрічаємось у вільний час.

Справжня дружба — це щось ширше та глибше, тому що друг — це не той хлопець або дівчинка, який одразу залишить тебе, якщо ти при­пиниш із ним грати, а той, хто цікавиться твоїми інтересами, думками та захопленнями, сприймає тебе таким, який ти є, навіть якщо ти зміню­єш свої уподобання, наприклад, у музиці або одязі, які були у вас до цьо­го спільними. Справжній друг зупинить тебе, якщо ти щось робиш по­гане, і ніколи не буде пліткувати за спиною, завжди підтримає у скрут­ному становищі і допоможе знайти гідне рішення наявної проблеми.

Друг ніколи ні в чому не відмовить. Якщо тобі потрібна допо­мога — він завжди стане в пригоді та зробить усе, що від нього залежить, щоб допомогти. На справжніх друзів не впливає вік, від­стань або різниця в матеріальному становищі. Друг один раз — друг назавжди. Навіть якщо ви давно не спілкуєтеся, або роз’їхались по різних містах, друг завжди буде радіти зустрічі з вами та ціка­витись вашими справами.

В кож­ної людини за все життя є лише один чи два справжніх друга, а всі інші — це приятелі, знайомі, сусіди чи колеги.

Сьогодні на уроці ми розглянемо казку, яка покаже, як важливо мати вірних друзів, відповідати добром на добро та завжди допома­гати тим, хто цього потребує.

Читання казки «Летючий корабель»

2.1. Тема: зображення дружби та взаємодопомоги як ключових по­нять у взаєминах між людьми та досягнення успіху однієї людини за допомогою колективних зусиль.
2.2. Ідея: уславлення доброти, дружби, взаємодопомоги, покаран­ня зверхності та пихатості.
2.3. Герої казки: дурень, дід, цар, лакей, Слухало, Скороход, Стрілець, Об’їдайло, Обпивайло, Морозко, царівна.
2.4. Виразне читання казки за ролями (уривки).
2.5. Аналіз казки «Летючий корабель» у формі бесіди за питан­нями.

▼ Охарактеризуйте життя головного героя. Які стосунки він мав із родичами?
▼ Чому всі брати вирішили піти до царя?
▼ Хто допоміг дурневі не померти від голоду в лісі? Що він зро­бив для цього?
▼ Кого зустрів дурень, подорожуючи на летючому кораблі?
▼ Як здібності нових друзів допомогли дурневі виконати всі цар­ські завдання?
▼ Чим завершилась ця неймовірна подорож?

Тренінг «Знайди пару»

Об’єднайте випробування з тим, хто його виконав:

1 Дурень 2 Слухало 3 Скороход 4 Стрілець 5 Об’їдайло 6 Обпивайло 7 Морозно

А випив усі запаси рідини Б допоміг другові не спаритися у бані В знайшов летючий корабель Г приніс води живущої й цілющої Д дізнавався усі новини першим Є розбудив товариша, який уснув під час ви­конання завдання Е знищів усе їстівне, чим пригощали

     Ключ: 1 в, 2 д, 3 г, 4є, 5 е, 6 а, 7 б.

Рубрика «Телеграма з казки»

Вгадайте, хто з персонажів казки міг дати таку телеграму:

«Шукаю роботящого зятя, який вміє будувати швидкий транс­портний засіб». (Цар) 2. «Влучу білці в око зі ста кілометрів». (Стрі­лець) 3. «Проконсультую з питань будівництва». (Дід) 4. «Чекаю запрошення на званий обід, дуже зголоднів». (Об’їдайло) 5. «Можу влаштувати зиму посеред літа за символічну плату». (Морозко) 6. «Готовий бути посередником між начальством та підлеглими». (Лакей) 7. «Дуже мучить спрага, озерця не пропонувати», (Обпивайло) 8. «Позичу на невизначений час повітряний транспортний засіб з метою подорожі». (Дурень)  .«Доправлю вчасно будь-які повідом­лення або пакунки». (Скороход)

«Ґронування»

Назвіть риси характеру  дурня. 

                                                      терплячий

     розгублений                                            живе без батьківської любові

                

панікує                            ДУРЕНЬ

                                                           сміливий                                                         прагне щастя, мрійник 

доброзичливий                                                                                          

                                  готовий боротися  за своє щастя

                                                               невпевнений  

      нерозважливий                         ввічливий  

 -         Яких людей символізує цей герой?                                                             

-         Чи справедливо його так названо у творі?

-         Завдяки чому збулась мрія героя про щастя?

 Казка «Летючий корабель» вчить нас того, що немає безвихідних ситуацій, а справжні друзі завжди прийдуть на допомо­гу. Якщо ти допомагаєш друзям — то й вони колись допоможуть тобі.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Поміркувати про місце дружби та взаємодопомоги в житті лю­дини. Освіжити в пам’яті вивчені казки, вміти аналізувати їхні фантастичні та комічні елементи.

             Українська мова 5- А клас на 11.11.2024

       Основа слова. Закінчення. Незмінні й змінні слова

1. Робота з підручником. Розгляд теоретичного матеріалу (стор. 58-59).

Вправа 3 (стор. 59). Запишіть слова у дві колонки: 1) з нульовим закінченням; 2) без закінчення. З перших букв виписаних слів складіть назви солодких плодів.

     По-китайськи, сік, очистити, ураган, натюрморт, манго, артистично, ирій, ралі, амплуа, наввипередки, центнер, якість, частенько.

Нульове закінчення □	Без закінчення
Сік	По-китайськи (присл.)
Ураган	Очистити (інф.)
Натюрморт	Манго (інш.)
Ирій	Артистично (присл.)
Центнер	Ралі (інш.)
Якість	Амплуа (інш.)
	Наввипередки (присл.)
	Частенько (присл.)

 Вправа 4 (стор. 59). Виконайте завдання в тестовій формі.

1. Закінчення має слово

А кіно

Б лото

В кредо

Г молоко

2. НЕМАЄ закінчення в слові

А  Франція – Франції, Францією

Б  француз – французи, французу

В  французький – французькою

Г  по-французьки - прислівник

3. Граматичне значення «жіночий рід, родовий відмінок, однина» має закінчення -и в слові

А  Карпати – Н.в., мн.

Б  будинки – Н.в., мн.

В  кошеняти – Р.в., одн.

Г  Єлизавети – Р.в., одн., ж.р.

1-Г

2-Г

3-Г

Домашнє завдання

Вправа «з будиночком» на стор. 59

 

Українська література 11 – Б клас на 06.11.2024 -07.11.2024

Модерністські образи Міста, Моря. Морально-етичні колізії твору. Національне крізь призму загальнолюдського.

«Майстер корабля» (1928) — перший роман Ю. Яновського. Він написав його за сім місяців. У цьому автобіографічному творі митець осмислив свій життєвий досвід, пов’язаний з роботою на Одеській кінофабриці.

«Я прочитав цей роман одним нападом і з одним почуттям радості й задоволення. Пафос викладу, поруч урочистої стриманості, новий для нашої літератури. Несподівано поєднаний матеріал – море й кіно, тонке плетиво любовної інтриги, проста й міцна фраза, сміливі злами розповідних планів – усе це робить із «Майстра корабля» видатне й поступове явище нашого літературного сьогодні» (Валер’ян Підмогильний).

Роман з’явився в той час, коли багато українських письменників шукали відповіді на питання: «Камо грядеши?», «Україна чи Малоросія?», тобто, яким шляхом розвиватиметься далі українська нація й українська культура зокрема. Цю проблему порушує Ю. Яновський, використовуючи в романі все: новий для української літератури сюжет, систему образів, символіку, художні деталі, навіть композицію.

У 1946 році письменник щиро пошкодує, що вже «ніколи не зможе написати такого молодого й романтичного трактату про …кіномистецтво, про перших наших митців, задивлених на море». Твір пронизано романтикою молодості, морських просторів і пригод, радістю від життя і творчості, сміливим польотом фантазії і відчуттям внутрішньої свободи.

 

Особливості світобачення й індивідуального стилю Ю. І. Яновського. Літературна довідка

Ю. Яновський — романтик за сутністю художнього мислення. О. Гончар назвав його «поетом людської чистоти».

«Майстер корабля» був задуманий як твір модерністський. Його основа неоромантична: на першому плані — окриленість, фантазія і віра в людські можливості, які наче зовсім заступають приземлену буденність. Екзотика приморського міста, романтика морських пригод, молодість з її нестримними творчими амбіціями, кохання і вірна дружба — усе це сприяє творенню загального неоромантичного ефекту життєвої повноти, незмарнованих днів людського життя.

Неоромантизм (від грецьк. νέος – молодий, новий і фр. romantisme) – напрям модернізму, якому властиві увага до незвичайних особистостей, сильних пристрастей, до всього загадкового й фантастичного.

Екзотика. Твір Ю. Яновського можна вважати першим в українській літературі мариністичним романом. Ефект «шуму і рокоту» моря тут дуже сильний. Воно дихає гіркою сіллю, морською травою та йодом, кличе в «заобрійну синь», збурюючи ліричну душу Редактора… Воно шле випробування героям роману — Директору (колишньому матросові), Богданові, хазяїну трамбака, для якого «батьківщина — море»… Екзотика «Майстра корабля» — це й далекі краї: острови Ява та Пао, про які розповідають Богдан, хазяїн трамбака, Поля; це озеро Комо, Генуя й Мілан, звідки пише листи Тайах… А причорноморське місто з його портом, кінофабрикою, пам’ятником Рішельє, завулками, що ведуть на узбережжя… А мелодія імен: То-Ма-Кі, Сев, Майк, Тайах, Генрі? А поезія корабельної термінології? З яким смаком Професор описує — на зшиткові англійського паперу ХVII століття — як треба добирати сосну для щогл, як ставити вітрила!..

Герої, піднесені над буднями. Поезією незвичайності в неоромантичній прозі пронизані не лише обставини, а й герої. Природно, що Сев і Редактор — «дивні люди». Це світлі й талановиті романтики, готові полицарськи служити своїй Прекрасній Дамі. Культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин у них надзвичайно сильний.

Тайах — зеленоока красуня, наділена якоюсь незбагненною гріховною привабливістю й демонічністю. Її краса захоплює чоловіків, обіцяючи їм «рай та відчай». Автор усіляко підкреслює винятковість своєї героїні. Тайах називає себе «авантюристкою». Поведінка жінки оповита серпанком таємничості. Уже задовго до її першої появи в Редактора виникає передчуття, що має статися «щось надзвичайне», а після цього присутність Тайах постійно супроводжується атмосферою «чутливого чекання», захвату; Тайах випромінює «якийсь солодкий, тремтячий запах, як звук віоліни».

Вітаїзм. «Майстер корабля» — невимушена й натхненна ода молодості, любові та творчості. Є в цьому творі та сама «романтика вітаїзму», хвала життю, до якої закликав своїми статтями М. Хвильовий. «Життя є молодість, труд і любов», — писав Ю. Яновський у «Байгороді». Ця тріада є й у романі «Майстер корабля» — книжці «легкій та життєжадібній».

Дехто з критиків 1920-х років говорив про «елліністичне світовідчування» автора «Майстра корабля». Сторінки роману й справді проміняться хмільним торжеством молодості як свята життя. Швидкоплинність цього свята відчувається у творі так само гостро, як і його яскравість, відкритість до любові та творчості.

Символіка. За один з епіграфів до роману Ю. Яновський узяв слова з «Римської держави» Горація: «О корабле, тебе вже манить хвиля моря?» Горацій прославляв Римську державу, порівнюючи її з кораблем.

Ю. Яновський у романі, герої якого споруджують красень-вітрильник, думав про свою Республіку — про Україну… Якщо корабель у романі — символ держави, то так само символічним є й майстер корабля. Екзотична дерев’яна жіноча фігурка має вести задуманий Севом і Редактором бриг крізь бурі й випробування. Але в ширшому сенсі майстер корабля — це «веселий народ», який творить свою Республіку. 

1.     Ідейно-художній аналіз роману «Майстер корабля»

·         Складання літературної візитки твору

Літературний рід: епос

Жанр: автобіографічний роман, «кінороман» (В. Панченко). (Роман новаторський, тож визначити його жанр досить складно, адже в ньому є й філософські роздуми, є й неоромантична любовна лінія, наявні риси пригодницького твору. Є також і футуристична спроба зазирнути в майбутнє, передбачити його. Отже, це твір зі складною організацією, що поєднав ознаки кількох романних різновидів)

Епоха: 1920-ті роки ХХ століття. Експериментальна проза 20-х років ХХ століття, авангардна проза (О. Сайковська)

Напрям: модернізм (елементи детективного, пригодницько-авантюрного жанру; іонізація; романтика настрою; новітні образи моря, міста (мариністичний колорит); екзотичність (місця, імена), пейзаж)

Течія: неоромантизм

Тема: роздуми митця про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і майбутнього; становлення українського кіно, творення якісно нової української культури; тема жінки і кохання.

Ідея: утвердження торжества молодості, енергії, краси, щастя і творчості, непереможного життєлюбства; поетизація вільного творчого начала в українській людині, пробудженій до нового життя.

Головна думка: «У мене одна наречена, наречена з колиски, про яку я думав, мабуть, і тоді, коли не вмів ще говорити. Наречена, що для неї жив ціле життя, їй присвятив сталеву шпагу й за неї підставляв під мечі важкий щит… Культура нації — звуть її». Мистецтво окрилює людину, саме у творчості вона здобуває безсмертя.

Проблематика роману

Проблеми морально-філософського характеру:

·         проблема людини, яка будуватиме майбутнє України, вільне від усіх темних прикмет попередніх часів;

·         проблема сенсу життя, щастя, творчого покликання, молодості і старості;

·         проблема творення нової української культури, культури нації;

·         проблема оновлення в особистих стосунках.

Майстер на носі корабля — дерев’яна фігурка із профілем жінки, яка веде його вперед, оберігає від рифів. Що повинна взяти із собою в подальшу дорогу українська нація? Який багаж духовності, які морально-етичні цінності? Що буде оберігати її в майбутньому?

Мотиви

·         мотив молодості;

·         мотив моря

Сюжет: сюжет роману досить складний, багатошаровий, у ньому немає традиційної для цього жанру часової лінійності: розповідь Богдана про повстання на Балканах — четвертий крок від умовної реальності; написання сюжету про це повстання — третій крок від художньої реальності; зйомки самого фільму — другий крок; усвідомлення читачами, що все це — спогади зрілого То-Ма-Кі — перший крок (у цьому полягає своєрідна сюжетна градація, багатошаровість сюжету).

Композиція

Композиція доволі вільна:

·         незвична форма оповіді — монолог-сповідь сімдесятилітнього

То-Ма-Кі, який згадує свою далеку молодість, пов’язану з кіномистецтвом;

– читач мандрує разом з героями з майбутнього в минуле;

– таємничі, часом небезпечні пригоди змінюють одна одну;

– дія відбувається то в Одесі, то в Італії, Румунії, навіть на острові Ява, (Пао);

– мариністичний колорит Міста, що з’явився в українській літературі чи не вперше в такому обсязі, змінюється екзотикою чужих країн;

– екзотичні також імена героїв: Тайах, Сев, То-Ма-Кі та його сини Майк і Генрі.

Три людські виміри розкриття особливостей образів:

·         творча праця;

·         дружба;

·         кохання

Прототипи художніх образів:

    Григорій Гричер (1883–1945) — український кінорежисер і сценарист. Народився в Полтаві. Навчався в Києві. Працював на Одеській, Київській та Ташкентській кіностудіях. Режисер-постановник фільму «Сорочинський ярмарок» (1927). У романі «Майстер корабля» є прототипом Богдана.

 

Василь Кричевський (1872–1952) — український маляр, графік,

архітектор. Народився на Слобожанщині, навчався в Харкові. Перший ректор Державної академії мистецтв у Києві. Керував мистецькою частиною у виробництві фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Борислав сміється» і «Звенигора» на Одеській кінофабриці (1925–1927). У романі «Майстер корабля» є прототипом Професора.

 

Павло Нечеса (1891–1969) — український організатор кіновиробництва. Заступник директора Ялтинської (1922–1923), директор Одеської й Київської кінофабрик (1925–1930). Автор сценарію фільму «Борислав сміється» (1927). 1937 р. був репресований. У романі «Майстер корабля» є прототипом Директора кінофабрики.

 

       Іта Пензо (1906–1992) — російська актриса, балерина, італійка за

походженням. Працювала в Одеському оперному театрі. 1927 року знялась у фільмі О. Довженка «Сумка дипкур’єра». У романі «Майстер корабля» є прототипом балерини Тайах.

            О. П. Довженко – український письменник, режисер, кінодраматург, художник, публіцист. З 1926 року працював режисером на Одеській кінофабриці. У романі «Майстер корабля» є прототипом режисера Сева.

        Образи моря та міста. Море в романі «Майстер корабля» є тлом, на якому розгортаються події, воно допомагає глибше розкрити внутрішній світ героїв. Море втілює далеку мрію й нові, незвідані дороги, як і зауважив

Ю. Яновський: «Я ніколи не любив ходити по дорогах. Тому я й люблю море, бо на ньому кожна дорога нова й кожне місце — дорога».

Образ міста саме у 20-х роках ХХ ст. відображається в українській літературі повнокровно, це вже не абстрактне поняття, а берег, до якого прагнуть літературні герої. Ю. Яновський творить художній простір, у якому розгортається більшість подій у місті біля моря, не згадуючи його конкретної

назви, проте читач бачить, як кадри старого документального фільму, у ньому Одесу середини 20-х років минулого століття, яку називали «Голлівудом на березі Чорного моря».

 

Море у часі і просторі                                             Місто у часі і просторі

настирливість                                                          цемент, асфальт, машини

кожна дорога нова                                                  клітка зоологічного саду

і кожне місце — дорога                                         пам’ятник французькому

солодка млость ефіру                                             герцогові

морська диявольщина                                              рівні вулиці

заобрійна синь                                                          будинки

розпутна красива жінка                                           готелі

чорне страшне море                                                 бульвари

безодня води й гніву                                                трамваї

натура зрадлива, зовуча й сувора                           тротуари з квадратових

вільне море                                                               плит чорного каменю

пустельний степ одного обарвлення                     завулки, що ведуть на

й одного запаху                                                        набережну

кінофабрика

Метод написання: прийом ретроспекції: про минуле, але з висоти майбутнього

Символіка твору: корабель – образ держави; робота над будівництвом вітрильника – поривання людини до гармонії із собою, світом; стародавні креслення для справжнього корабля – програма духовного відродження українців для власного шляху розвитку

Художні деталі: штормовий вітер, берег, морські простори, якір

Постскриптум: у романі утверджується романтика вітаїзму, непереможне життєлюбство, яке наснажувало багатьох митців 20-х рр. XX століття. Ю. Яновський опоетизував вільне творче начало в українській людині, розбудженій до нового життя. (Це символізує будівництво вітрильника).

 

молодість               життя            романтика           творчість 

мелодія самотності         «Майстер корабля»         честь        ностальгія

 любов до брата      культура нації       досвідченість        Людина  й совість   

творчий труд       любов      дружба, чистота       милосердя     радість