Українська мова 6 клас на 05.02.2026

          Правила уживання літер Е, И, І в іменникових суфіксах

Зверни увагу!

Коли [е], [и], [і] ненаголошені, у суфіксах -ечок, -ечк(а), -ичок, -ичк(а),  -енн(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о) вони вимовляються невиразно: [е]  наближений до [и]; [е] наближений до [і]; [и] наближений до [е].

Для правильного написання цих суфіксів користуємося такими правилами:

Зменшено-пестливі суфікси -ичк(а), -ичок уживаються в іменниках, утворених від слів із суфіксом -ик-, -иц-.  В інших іменниках уживаються зменшено-пестливі суфікси -ечк-/-єчк(а), -єчок. 

Приклад:

Валик — валичок,  полиця — поличка, розумниця — розумничка; діжка — діжечка, стежка — стежечка, качка — качечка, майка — маєчка.

Зверни увагу!

В іменниках, які означають матеріал або продукт праці, пишеться -ив(о): мереживо, вариво.

Суфікс -ев(о)/-єв(о) пишеться в іменниках марево, зарево, сяєво, маєво.

Суфікс -енн(я)/-єнн(я) пишеться в іменниках, утворених від дієслів, у яких наголос падає на корінь: озброєння, примирення, провадження, застереження.

Суфікс -инн(я) пишеться в іменниках середнього роду зі значенням збірності: лушпиння, цибулиння, огудиння.

Наголошений суфікс -інн(я) пишемо в іменниках середнього роду, що походять від дієслів: водити — водіння, буркотіти — буркотіння, служити — служіння.