Українська література 11- Б клас на 02.12.2024- 03.12.2024

«Патетична соната» аналіз (паспорт) твору

Автор: Микола Куліш.

Рік написання: 1929.

Жанр: драма.

Жанровий різновид: ліро-епічна драма.

Тема: Зображення любовної історії на тлі революційних подій.

Ідея: Створити широку картину внутрішнього світу людини мрійливої, такої, яка прагне ідеалів, але змушена зіткнутись із суворою реальністю й зробити вибір на користь останньої.

Проблематика    Зіткнення ідеалу та реальності (Я (поет, Ілько Юга) закоханий в дівчину Марину й живе цією закоханістю, аж доки не розчаровується в ній та долучається до загальної революційної боротьби; Марина, яка прагне «лицаря, що любить українські зорі», не знаходить його в Ількові й стає до власної боротьби за ідеали);

Пошук власних ідеалів та орієнтирів в епоху змін (позиції кожного героя щодо революції; Ступай-Ступаненко, який орієнтується то на козацьку старовину, то на соціалістичні заклики; зміна позиції Андре Пероцького після порятунку; чітко окреслені погляди Луки, Марини);

Зрада ідеалів та реальності (Ілько допомагає Марині врятувати Андре, хоч вони й знаходяться по різні боки боротьби);

Нестабільність, постійна зміна влади, відсутність впевненості у завтрашньому дні;

Недовір’я серед членів однієї сторони, постійні перевірки, очікування зради (перевірки серед більшовиків, пастка, в яку заманила Гамаря тощо);

Жертви боротьби (безногий Оврам, якого засудили до страти під час відходу більшовиків, Зінька, які насправді було байдуже до ідейної боротьби);

Смерть заради ідеалів (Марина та Ілько Юга, які в розмові з’ясовують чиї ідеали варті більшого, хто готовий за них померти).

Головні герої

Ілько Юга (він же Я, оповідач історії) – поет, закоханий у Марину, написав їй сто тридцять листів і лише сто тридцять перший нарешті надіслав; приєднується до революційної боротьби через розчарування в ідеалах.

Лука – товариш Ілька, підтримує та пропагує соціалізм, владу всіх рад, є одним з ідеологів більшовизму в драмі.

 Марина – дівчина, в яку закоханий Ілько, належить до інтелігенції, першу половину твору грає «Патетичну сонату», шукає втілення власних ідеалів, а коли не знаходить, то вирішує присвятити своє життя ідейній боротьбі за нову вільну Україну.

Ступай-Ступаненко – батько Марини, виступає за відродження козацької України, під час наступу більшовиків губиться й задумується про те, щоб пристати до нових ідей.

Генерал-майор Пероцький – представник білої гвардії, виступає за збереження імперіалізму, зазнає переслідувань від більшовиків.

Андре Пероцький – старший син генерал-майора, корнет, закоханий в Марину, обіцяє їй здійснити всі її мрії, змінює свою позицію й пристає до ідеалів Марини після порятунку Ільком від більшовиків.

Жорж Пероцький – молодший син генерал-майора, кадет, повністю поділяє погляди батька, стає жертвою більшовиків.

Зінька – модистка, повія, живе на горішньому поверсі поряд Ілька, є коханкою Жоржика, згодом стає жертвою більшовиків.

Оврам – чоловік з підвалу, пробув на війні три роки, повернувся без ніг, пристає до більшовиків, згодом гине, коли ті відходять.

Настя – дружина Оврама, покірно чекає чоловіка з війни, рахує краплі до його повернення, розділяє його погляди після.

Сюжет

Експозиція – Я (Ілько Юга) описує місце, де відбуваються основні події – вулицю провінційного міста, будинок, кімнати та їхніх мешканців.

Зав’язка – поет пише листа, знизу долинають звуки «Патетичної сонати», Великодня ніч, в підвалі готують агітаційні брошури та листівки.

Розвиток дії – події, що відбуваються в місті впродовж тривалого часу – спочатку весна і Великдень, потім настає жовтень, далі літо (цвітуть акації); приходять і відступають більшовики, змінюються прапори, в ім’я революції приносять жертви.

Кульмінація – Ілько Юга повертається з фронту й знаходить Марину в підвалі, між ними відбувається розмова, під час якої Ілько зізнається в зраді Луці та видає Марину.

Розв’язка – арешт Марини та ув’язнення Ілька, внутрішній спокій останнього.

 

«Патетична соната» характеристика героїв 

Ілько Юга (він же Я, оповідач історії) – поет, живе на горищі будинку генерал-майора Пероцького. Закоханий у дівчину Марину, що живе на першому поверсі. Написав їй сто тридцять листів і лише сто тридцять перший нарешті надіслав. Мрійливий, живе своїм коханням до Марини, аж доки випадково не підслуховує уривок її розмови з Андре Пероцьким, який трактує неправильно. Ілько приєднується до революційної боротьби через розчарування в ідеалах. Він допомагає своєму другу Луці, згодом відправляється на фронт. Під час приходу більшовиків в його місто зраджує загальній ідеї та повертається до кохання, коли Марина просить його врятувати Андре Пероцького від більшовиків. Після повернення з фронту застає Марину в підвалі, де між ними відбувається важлива розмова про з’ясування ідеалів кожного. Тепер Ілько вірний ідеї соціалізму, тож здається Луці через скоєне заради Марини.

Лука – товариш Ілька, підтримує та пропагує соціалізм, владу всіх рад, є одним з ідеологів більшовизму в драмі. Він спонукає Ілька віднести нарешті листа Марині, чим спуститись на землю з захмарних мрій. Також Лука долучає Ілька до більшовицької діяльності, роздає листівки й брошури, згодом займає одну з керівних посад у начавангарді.

Марина – дівчина, в яку закоханий Ілько, належить до інтелігенції. Першу половину твору грає «Патетичну сонату», шукає втілення власних ідеалів. Вона кепкує з батька, що хоче відродити старовину – козаччину, сприймає ці його думки як фантазії. Марина обирає Андре Пероцького, бо вважає, що він може щось зробити для майбутнього, для її ідеї про нову вільну Україну. Вона вирішує присвятити своє життя ідейній боротьбі, передає партизанам важливу інформацію, вишиває жовто-блакитний прапор. Наприкінці твору Марина розуміє, що помилилась і мала б прийняти залицяння Ілька, й разом з ним боротись за свою ідею, та вже надто пізно.

Ступай-Ступаненко – батько Марини, виступає за відродження козацької України. За дорученням дочки передає важливу інформацію партизанам. Коли приходять більшовики, він дозволяє заховатись в його квартирі Пероцькому, хоч розуміє, що це небезпечно. Ступай губиться під час наступу більшовиків й задумується про те, щоб пристати до нових ідей. Він гадає на «Кобзареві» й отримує відповіді, які суперечать його ідеалам, тож його віра згасає.

Генерал-майор Пероцький – представник білої гвардії, виступає за збереження імперіалізму. Він є власником будинку, в якому квартири здаються мешканцям. Пероцький зазнає переслідувань від більшовиків, тому змушений ховатись в квартирі Ступай-Ступаненка. До останнього залишається переконаним у власних ідеалах.

Андре Пероцький – старший син генерал-майора, корнет, кілька років провів на фронті. Він закоханий в Марину, обіцяє їй здійснити всі її мрії, та нічого не робить – його слова лиш для того, щоб завоювати Марину. Андре змінює свою позицію й пристає до ідеалів коханої після того, як за її проханням Ілько рятує його від більшовиків.

Жорж Пероцький – молодший син генерал-майора, кадет, повністю поділяє погляди батька. Попри це обдурює батька через гроші, намагається врятуватись від більшовиків обманом, є представником заможного розпещеного класу, який непристосований до життя. Жоржик стає жертвою більшовиків.

 Зінька – модистка, повія, живе на горішньому поверсі поряд з квартирою Ілька, є коханкою Жоржика. Їй абсолютно байдуже до влади. Вона то вигукує одні гасла, то інші. Загалом є нещасною, бо в мріях будує образ ідеального коханого, який прийде й порятує її від усього. Згодом стає жертвою більшовиків.

Оврам – чоловік, що живе в підвалі, уособлює найнижчий шар суспільства. Пробув на імперській війні три роки, повернувся без ніг, намагався працювати чистієм черевиків. Оврам пристає до більшовиків, згодом стає жертвою нового режиму, в час, коли більшовиків тимчасово вигнали з міста.

Настя – дружина Оврама, покірно чекає чоловіка з війни, рахує краплі до його повернення, є символом терпіння й покори.

  

      Українська мова 11 –Б клас на 02.12.2024 – 04.12.2024

Складні випадки класифікації другорядних членів речення. Написання прикладки. Порівняльний зворот, його функції  в реченні

 

Класифікація речень Кількість граматичних основ Одна Просте Дві й більше Складне Кількість граматичних основ Підмет і присудок Двоскладне Один головний член Односкладне  Кількість граматичних основ Є Поширене Відсутні Непоширене Наявність усіх необхідних слів для розуміння змісту Є Повне Якийсь член чи кілька членів речення пропущено Неповне Наявність однорідних, відокремлених членів, звертань, вставних і вставлених конструкцій Є Ускладнене Відсутні Неускладнене Мета висловлювання Повідомлення про події Спонукальне   Вираження питання Питальне Розповідне Спонукання до дії Емоційне забарвлення Наявне Окличне Відсутнє Неокличне

 

Підмет – ·        це головний  член  двоскладного речення, який  називає носія дії , стану чи ознаки, вираженої присудком, відповідає на питання хто? що?; ·         завжди виражений іменником у Н.в. однини.

 

Присудок – ·        це головний член двоскладного речення, який називає дію й відповідає на питання що робить предмет?  який є підмет?; ·        види : простий дієслівний і складений дієслівний.

 

Додаток – ·        другорядний  член речення, який відповідає на питання непрямих відмінків; ·        розрізняють додатки прямі, непрямі, інфінітивні.

 

Означення – ·        називає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий? котрий?; ·        бувають узгоджені (дорога ліворуч) та неузгоджені (липовий мед).

 

Обставини ·        характеризують дію, стан, називають спосіб, міру і ступінь, місце, час, причину, умову; ·        у  реченні є групою підмета.

 

Порядок слів – ·        це властиве мові розміщення членів речення один щодо одного. ·        В українській мові за членами речення закріплюється певне (незмінне) місце. ·        Розрізняють прямий і зворотний порядок слів. ·        Прямий порядок слів – інверсія.

 

1.     Лінгвістичне дослідження

     Перепишіть  речення, підкресливши  означення. Поясніть розділові знаки.

     По гребеню гори йшло  двоє. Чорні згорблені постаті різко вимальовувалися на тлі холодного грудневого неба. У сонячній тиші безкрайнього степу сіявся дрібний срібний сніжок, білою наміткою покривав землю, чіплявся за лапатий сухий бур’ян. Змерзла грудкувата дорога раптом круто повернула вниз.

     Високий виснажений старець лівою рукою тримався за плече підлітка років п’ятнадцяти, а правою опирався на товстий сукуватий костур (За Володимиром Маликом).

 

      В ночі осінні, холодні й нудні часто ввижається Київ мені (В Симоненко). В серці своїм на будову несу Києва горду і вічну красу (В.Симоненко).Знову з пошти в синьому конверті друзі лист бажаний принесли (В.Симоненко). Отут, де сумно опустили віти стрункі тополі на твердий обліг, в пропахле димом сорок третє літо він за неправду у бою поліг (В.Симоненко). Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Он ще кожушина вовною угору, мов вівця простяглася (Панас Мирний). Я думаю про горде право підводити сонця з імли... (В.Коротич). Горять на бульварі імені Тараса Шевченка біло-рожеві свічки каштанів (О.Донченко). Мені хочеться бути майстром на весь світ (Ю.Яновський).

 

     Перетворіть неузгоджені означення на узгоджені, уведіть кожну пару в речення.

     Прикраси із золота, вулиці міста, цвіт яблуні, дорога до Києва, робітник без досвіду, план на рік, чоловік п’ятдесяти років, пам'ять людини.

                                           Прикладка

Вказує на вік людини, місце проживання, професію, рід занять, національність, якісну характеристику

Виступає назвою вулиць, сіл, міст, рік, озер, планет, підприємств, установ, газет, кінотеатрів, кораблів, станцій і т. ін.

                        

                              Визначення прикладки

Прикладка	Означуване слово
Загальна назва	Ім’я людини
Власна назва (неістота, кличка тварини)	Загальна назва
Загальна назва (конкретніша за змістом)	Загальна назва

 

                                       Узгодження прикладки

Назви міст, сіл, річок узгоджуються  в усіх відмінках із родовою назвою	Назви гір, озер, островів, станцій, планет, підприємств, кораблів, газет, художніх творів і т. ін. зберігають форму називного відмінка
У географічній літературі зберігають форму називного відмінка

 

                                                   Правопис

Дефіс	Лапки
Родове – видове поняття	Умовні власні назви підприємств, установ, творів мистецтва, журналів, газет, пароплавів і т. ін. )
Власна – загальна назва
Загальна – загальна назва (прикладки, які характеризують  предмет за якісними ознаками, за віком, за національністю, за місцем проживання, за фахом)

 

2.     Розподільне письмо

Зніміть риску, розподіливши лексеми у дві колонки: «окремо» і «через дефіс».

     Студент/білорус, станція/Калинівка, пароплав/гігант, змія/стріла, трава/деревій, Сєвєродонецьк/місто, лікар/терапевт, красуня /Олена, Онищенко/льотчик, квітка/нарцис, народи/брати, готель/»Україна», одуд/птах, місто/герой, Сянцзян/ріка, ріка/Дніпро, риба/окунь, ягода/малина.

Ключ. Підкресліть другу літеру в колонці, де прикладки написані через дефіс, і прочитаєте продовження прислів’я «Де є життя, …» .

3.     Дослідження-відновлення

Запишіть образні народні порівняння, вставивши на місці крапок пропущені слова з довідки.

      …, хоч очі виколи; …, як у вусі; …, як у віночку;  … – як у лузі калина; …, як пава; …, як світ, а …, як …; …, як кіт до сала;, …, як баран на нові ворота; …, як черепаха; …, як мухи в Спасівку; …, як ягниця.

 

Довідка: темно, тепло, у хаті, дівчина, нарядилась, світ, кіт, допався, дивиться, поспішає, куслива, тиха.

4.     «Стилістична валіза»

Із утвореними образними порівняннями складіть міні-твір. Зробіть висновки щодо стилістичної функції порівняльних зворотів.

5.     Спостереження над стилістичними функціями порівняльних зворотів

Прочитайте, знайдіть речення із порівняльними зворотами, вкажіть, якими членами речення вони виступають. Визначте стилістичні функції порівняльних зворотів.

Життя іде  і все без коректур,

І час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

І ми живем уже після потопу.

 

Не знаю я, що буде після нас,

В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, – час.

А ми живі, нам треба поспішати.

 

Зробити щось, лишити по собі,

А ми, нічого, – пройдемо, як тіні,

Щоб тільки неба очі голубі

Цю землю завжди бачили в цвітінні.

 

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

Щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

І як напишеш, так уже і буде.

 

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки.

 

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

                            Ліна Костенко

Лексична робота

Коректура, -и, ж.  –  виправляння помилок у відбитках друкарського набору.

Галоп, -у, ч. 1. Швидкий біг коня навскач. 2. Старовинний швидкий бальний танець і музика до нього.

–       Поясніть значення слів коректура, галоп у тексті поезії.

–       Як ви розумієте зміст останніх рядків?

 Домашнє завдання

Складіть і запишіть діалог (14 – 16 реплік) із гостем населеного пункту, який бажає дізнатися про ваше місто (село). Використайте прикладки.

Параграф 32-34, впр.294(1-2 абзац),впр.300, 305