Українська література 11- Б клас на 02.12.2024- 03.12.2024

«Патетична соната» аналіз (паспорт) твору

Автор: Микола Куліш.

Рік написання: 1929.

Жанр: драма.

Жанровий різновид: ліро-епічна драма.

Тема: Зображення любовної історії на тлі революційних подій.

Ідея: Створити широку картину внутрішнього світу людини мрійливої, такої, яка прагне ідеалів, але змушена зіткнутись із суворою реальністю й зробити вибір на користь останньої.

Проблематика    Зіткнення ідеалу та реальності (Я (поет, Ілько Юга) закоханий в дівчину Марину й живе цією закоханістю, аж доки не розчаровується в ній та долучається до загальної революційної боротьби; Марина, яка прагне «лицаря, що любить українські зорі», не знаходить його в Ількові й стає до власної боротьби за ідеали);

Пошук власних ідеалів та орієнтирів в епоху змін (позиції кожного героя щодо революції; Ступай-Ступаненко, який орієнтується то на козацьку старовину, то на соціалістичні заклики; зміна позиції Андре Пероцького після порятунку; чітко окреслені погляди Луки, Марини);

Зрада ідеалів та реальності (Ілько допомагає Марині врятувати Андре, хоч вони й знаходяться по різні боки боротьби);

Нестабільність, постійна зміна влади, відсутність впевненості у завтрашньому дні;

Недовір’я серед членів однієї сторони, постійні перевірки, очікування зради (перевірки серед більшовиків, пастка, в яку заманила Гамаря тощо);

Жертви боротьби (безногий Оврам, якого засудили до страти під час відходу більшовиків, Зінька, які насправді було байдуже до ідейної боротьби);

Смерть заради ідеалів (Марина та Ілько Юга, які в розмові з’ясовують чиї ідеали варті більшого, хто готовий за них померти).

Головні герої

Ілько Юга (він же Я, оповідач історії) – поет, закоханий у Марину, написав їй сто тридцять листів і лише сто тридцять перший нарешті надіслав; приєднується до революційної боротьби через розчарування в ідеалах.

Лука – товариш Ілька, підтримує та пропагує соціалізм, владу всіх рад, є одним з ідеологів більшовизму в драмі.

 Марина – дівчина, в яку закоханий Ілько, належить до інтелігенції, першу половину твору грає «Патетичну сонату», шукає втілення власних ідеалів, а коли не знаходить, то вирішує присвятити своє життя ідейній боротьбі за нову вільну Україну.

Ступай-Ступаненко – батько Марини, виступає за відродження козацької України, під час наступу більшовиків губиться й задумується про те, щоб пристати до нових ідей.

Генерал-майор Пероцький – представник білої гвардії, виступає за збереження імперіалізму, зазнає переслідувань від більшовиків.

Андре Пероцький – старший син генерал-майора, корнет, закоханий в Марину, обіцяє їй здійснити всі її мрії, змінює свою позицію й пристає до ідеалів Марини після порятунку Ільком від більшовиків.

Жорж Пероцький – молодший син генерал-майора, кадет, повністю поділяє погляди батька, стає жертвою більшовиків.

Зінька – модистка, повія, живе на горішньому поверсі поряд Ілька, є коханкою Жоржика, згодом стає жертвою більшовиків.

Оврам – чоловік з підвалу, пробув на війні три роки, повернувся без ніг, пристає до більшовиків, згодом гине, коли ті відходять.

Настя – дружина Оврама, покірно чекає чоловіка з війни, рахує краплі до його повернення, розділяє його погляди після.

Сюжет

Експозиція – Я (Ілько Юга) описує місце, де відбуваються основні події – вулицю провінційного міста, будинок, кімнати та їхніх мешканців.

Зав’язка – поет пише листа, знизу долинають звуки «Патетичної сонати», Великодня ніч, в підвалі готують агітаційні брошури та листівки.

Розвиток дії – події, що відбуваються в місті впродовж тривалого часу – спочатку весна і Великдень, потім настає жовтень, далі літо (цвітуть акації); приходять і відступають більшовики, змінюються прапори, в ім’я революції приносять жертви.

Кульмінація – Ілько Юга повертається з фронту й знаходить Марину в підвалі, між ними відбувається розмова, під час якої Ілько зізнається в зраді Луці та видає Марину.

Розв’язка – арешт Марини та ув’язнення Ілька, внутрішній спокій останнього.

 

«Патетична соната» характеристика героїв 

Ілько Юга (він же Я, оповідач історії) – поет, живе на горищі будинку генерал-майора Пероцького. Закоханий у дівчину Марину, що живе на першому поверсі. Написав їй сто тридцять листів і лише сто тридцять перший нарешті надіслав. Мрійливий, живе своїм коханням до Марини, аж доки випадково не підслуховує уривок її розмови з Андре Пероцьким, який трактує неправильно. Ілько приєднується до революційної боротьби через розчарування в ідеалах. Він допомагає своєму другу Луці, згодом відправляється на фронт. Під час приходу більшовиків в його місто зраджує загальній ідеї та повертається до кохання, коли Марина просить його врятувати Андре Пероцького від більшовиків. Після повернення з фронту застає Марину в підвалі, де між ними відбувається важлива розмова про з’ясування ідеалів кожного. Тепер Ілько вірний ідеї соціалізму, тож здається Луці через скоєне заради Марини.

Лука – товариш Ілька, підтримує та пропагує соціалізм, владу всіх рад, є одним з ідеологів більшовизму в драмі. Він спонукає Ілька віднести нарешті листа Марині, чим спуститись на землю з захмарних мрій. Також Лука долучає Ілька до більшовицької діяльності, роздає листівки й брошури, згодом займає одну з керівних посад у начавангарді.

Марина – дівчина, в яку закоханий Ілько, належить до інтелігенції. Першу половину твору грає «Патетичну сонату», шукає втілення власних ідеалів. Вона кепкує з батька, що хоче відродити старовину – козаччину, сприймає ці його думки як фантазії. Марина обирає Андре Пероцького, бо вважає, що він може щось зробити для майбутнього, для її ідеї про нову вільну Україну. Вона вирішує присвятити своє життя ідейній боротьбі, передає партизанам важливу інформацію, вишиває жовто-блакитний прапор. Наприкінці твору Марина розуміє, що помилилась і мала б прийняти залицяння Ілька, й разом з ним боротись за свою ідею, та вже надто пізно.

Ступай-Ступаненко – батько Марини, виступає за відродження козацької України. За дорученням дочки передає важливу інформацію партизанам. Коли приходять більшовики, він дозволяє заховатись в його квартирі Пероцькому, хоч розуміє, що це небезпечно. Ступай губиться під час наступу більшовиків й задумується про те, щоб пристати до нових ідей. Він гадає на «Кобзареві» й отримує відповіді, які суперечать його ідеалам, тож його віра згасає.

Генерал-майор Пероцький – представник білої гвардії, виступає за збереження імперіалізму. Він є власником будинку, в якому квартири здаються мешканцям. Пероцький зазнає переслідувань від більшовиків, тому змушений ховатись в квартирі Ступай-Ступаненка. До останнього залишається переконаним у власних ідеалах.

Андре Пероцький – старший син генерал-майора, корнет, кілька років провів на фронті. Він закоханий в Марину, обіцяє їй здійснити всі її мрії, та нічого не робить – його слова лиш для того, щоб завоювати Марину. Андре змінює свою позицію й пристає до ідеалів коханої після того, як за її проханням Ілько рятує його від більшовиків.

Жорж Пероцький – молодший син генерал-майора, кадет, повністю поділяє погляди батька. Попри це обдурює батька через гроші, намагається врятуватись від більшовиків обманом, є представником заможного розпещеного класу, який непристосований до життя. Жоржик стає жертвою більшовиків.

 Зінька – модистка, повія, живе на горішньому поверсі поряд з квартирою Ілька, є коханкою Жоржика. Їй абсолютно байдуже до влади. Вона то вигукує одні гасла, то інші. Загалом є нещасною, бо в мріях будує образ ідеального коханого, який прийде й порятує її від усього. Згодом стає жертвою більшовиків.

Оврам – чоловік, що живе в підвалі, уособлює найнижчий шар суспільства. Пробув на імперській війні три роки, повернувся без ніг, намагався працювати чистієм черевиків. Оврам пристає до більшовиків, згодом стає жертвою нового режиму, в час, коли більшовиків тимчасово вигнали з міста.

Настя – дружина Оврама, покірно чекає чоловіка з війни, рахує краплі до його повернення, є символом терпіння й покори.