Українська література 11- А клас на 30.04.2024

Марія Матіос. Роман  «Майже ніколи не навпаки».

М. Матіос є однією з найуспішніших письменниць України, її книжки викликають жваве зацікавлення; своєрідна мова, цікаві події, непередбачуваний сюжет – невід’ємні елементи творчої манери – не залишають байдужими читачів. Романи М. Матіос – це не лише обігрування однієї теми, а витворення художнього світу за незвичними правилами; сюжети — історія душі, інтимна сповідь, щоденник настроїв і переживань. Сьогодні на уроці ми поговоримо про її роман «Майже ніколи не навпаки», який авторка визначила як сімейну сагу в новелах.

- Чи доводилося вам визнавати свою провину? Чи часто йдете на поступки першими? Що відчуваєте при цьому?

Інтерактивна вправа «Займи позицію»: займіть певну позицію щодо почутих думок.

         Над людиною тяжіє Вищий Закон Справедливості. Суть його в тому, що кожен, зрештою, одержує по заслузі. Тобто, чинячи добро чи зло, потрапляє під певні закони. Вони діють бумерангом. У житті людина неначе рухається по спіралі, де на кожному новому витку пожинає результат того, що вчинила на попередньому ( За К. Мотрич).

     Кожна людина народжується, щоб стати  щасливою. І одна із важливих передумов для цього - здатність порозумітися з іншими: визнавати, сприймати та розуміти, тобто бути  толерантним

Сага – давньоскандинавське слово, що означає «сказання». Саги були поширені в Ірландії та Ісландії в формі прозових творів з віршованими вставками у VIII - XIII століттях у більшості своїй історико-біографічні або міфологічні оповіді, які розказували про життя простих людей.

- Про кого йдеться у сазі М.Матіос? (Марія Матіос розповідає історії кількох гуцульських родин (Чев’юків, Кейванів, Варварчуків) від часів Австро- Угорської імперії, Першої світової війни до середини ХХ століття.)

  Жанр твору Марія Матіос визначила як сімейна сага у новелах. Новела – це невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією. Незважаючи на те, що новели Марії Матіос досить великі за обсягом, вона дотримується основних ознак даного жанру.

- Які є ознаки новели? Як саме вони виражаються у романі «Майже ніколи не навпаки»? (Письменниця не дає детального опису побуту гуцулів, навколишньої природи, а насамперед змальовує внутрішній світ персонажів, що є характерно для новел. Марії Матіос вдається зобразити незвичайні події з життя досить значної кількості героїв, показати несподівані сюжетні повороти, акцентуючи при цьому особливу увагу на переживаннях та почуттях персонажів твору).

Як виявляється у творі проблема гріха і спокути. Які персонажі скоїли гріх і хто хотів його спокутувати? (Кирило Чев‘юк, який кохаючи Мариньку, одружується з Василиною; Олекса Говдя, що кохає Мариньку і через те вбиває Кирила; Петруня, яка все життя прожила з нелюбом, не відчувши жіночого щастя до зустрічі з Дмитриком; Грицько Кейван, який мучиться від постійних ревнощів, згадуючи зраду дружини і маючи щоденне про це нагадування, допомагає Варварчуку у розправі над «своїм похресником Дмитриком»).

·        Чому загинув найменший син родини Чев’юків? (Дмитрика вбили через заборонені стосунки із заміжньою жінкою).

·        Через що розсварилися брати  Павло, Оксентій, Андрій? (Розсварилися поміж собою за землю).

·        Чому Грицько Кейван допоміг вбити свого похресника Дмитрика? (Через своє нещасливе кохання)

·        Як ви розумієте назва новели «Чотири – як рідні – брати» (за висловом італійського письменника і літературознавця Умберто Еко, який стверджував: «Назва повинна заплутувати думки, а не дисциплінувати їх»)?

·        Яка, на вашу думку, концепція назви роману (за цитатами: «Та, зрештою, люди ніколи й нікому не встигають ані подякувати за добро, ані відплатити за свої образи. Нікому. Навіть собі. І майже ніколи не є навпаки», : «У світі завжди одне й те ж: одні люди вбивають інших людей, а якісь інші люди в цей самий час – люблять іще інших. А ще інші – ненавидять тих, хто любить. І не можуть собі дати ради ні перші, ні другі. Ні з любов’ю. Ні з ненавистю. І майже ніколи не є навпаки»)?

·        Проблемне питання: Чого нас вчить роман «Майже ніколи не навпаки»? (Здатності зрозуміти й пробачити іншого, поважати чужі почуття й не зашкодити іншому)

Добра у світі значно більше, але зло виникає раптово, вистрілює і дуже глибоко ранить, навіть убиває. А заздрісні люди бувають гірші від сатани.

Українська література 10 –Б клас на 29.04 -30.04.2024   

Павло Тичина. Феномен «кларнетизму». (зб. «Сонячні кларнети «Ви знаєте, як липа шелестить...»)

 Ах ! Скільки радості .

Коли ти любиш землю,

Коли гармонії шукаєш у житті.

Павло Тичина

 

Загальна характеристика збірки «Сонячні кларнети»

Перша книжка поезій Павла Тичини з незвичайною назвою «Сонячні кларнети» (тоді писалося «Соняшні»), вийшла друком у 1918 р. На обкладинці соняшники .

Кларнет — духовий інструмент. Назва його походить від латинського слова clavus, що означає ясний. Так названо інструмент за його звук — чистий, ясний, бадьорий.

Сонячні кларнети — музика сонця, а сонце — джерело всього живого, символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений у заголовок книжки цей незвичайний образ-символ якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Назва збірки — це поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту.

 «Сонячні кларнети» — збірка Тичини, яка стала епохальною книжкою поезій, про яку заговорила вся літературна Європа. Василь Стус у книжці «Феномен доби» пише, що «компліменти були великі».

У віршах збірки «Сонячні кларнети» поєдналися дві музи — Музика і Поезія з братом Живописом. Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. До збірки Павло Тичина включив 44 найкращих своїх твори, поєднаних між собою змістом і стилем. «Сонячні кларнети» відзначаються організованістю і симетрією: вони мають своєрідну увертюру — вірш «Не Зевс, не Пан...» і поділяються на три тематичні групи.

До першої належить лірика з пейзажними і любовними мотивами. Це музичні, граційні, живописні вірші (відомі вже нам) «Гаї шумлять», «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків» та такі, які прочитали вперше: «Подивилась ясно», «О люба Інно...», «Арфами, арфами...», «Ви знаєте, як липа шелестить» та інші. Поезії вражають красою образів і глибинним розумінням законів природи. Цю групу віршів справді можна назвати «світлою нотою збірки».

Друга група — це вірші про народне горе, принесене Першою світовою війною: «Хтось гладив ниви...», «Іще пташки...» У них відчувається справжній трагізм; поет майстерно передає найтонші настрої і почуття.

Третя група тематично поєднується з другою: Україна і революція («Одчиняйте двері...», «По блакитному степу», «Скорбна мати» та інші). Поет із позицій власного розуміння добра і зла, справедливості і народної моралі осмислює, що несе революція рідному народові. Ці дві групи можемо назвати «скорботними нотами» збірки.

І все це у поєднанні творить своєрідний неповторний індивідуальний стиль, характерний для творчості Павла Тичини, чкий має назву КЛАРНЕТИЗМ.

 

МУЗИКА + ЖИВОПИС + ПОЕЗІЯ + КЛАРНЕТИЗМ

 

(звук)       +         (образ)   +    (слово)  

   

Аналіз поезії «Ви знаєте, як липа шелестить..?»

Виразне читання та письмовий аналіз поезії «Ви знаєте, як липа шелестить..?»

Автор: П. Тичина

Рік написання: 1911

Збірка – «Сонячні кларнети».

Літературний рід: епос

Жанр: ліричний вірш або елегія

Вид лірики: інтимна та пейзажна

Напрям – модернізм

Течія – поєднання символізму та імпресіонізму; «кларнетизм».

Тема : вираження перших і тендітних емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя.

Ідея: хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, уславлення гармонії.

Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі.

Віршовий розмір: ямб (Вірш написаний чотиристопним ямбом з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою)

Художні засоби“Ви знаєте, як липа шелестить?”

Епітети: місячні, весняні ночі, старі гаї;

Риторичні питання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні вес­няні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»),

Риторичні окличні речення («А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!)

Риторичні запитання й оклики, звернені до читача, ніби зближують його з поезією. Романтичний нічний весняний пейзаж, звукові й слухо­ві образи емоційно наснажують цей ліричний вірш.

Композиція: дві шестирядкові строфи. Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними питаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині він ширшає – це вже гаї, вони сплять, але „все бачать крізь тумани”.  Простір враз стає глобальним – «місяць, зорі»,  а потім швидше звуковий образ — ”солов’ї”.

Символи: небо – безмежжя; місяць – символ вічності, світла; зорі – символ кохання, радості; липа – символ жіночності, кохання; золотий колір – багатство, радість, життя.

У творі паралельно (настроєво суголосно) зображуються два світи – світ природи і світ людини (прийом паралелізму). Вдало застосовані тропи, майстерне створення словесно-музичних асоціацій роблять поезію стрункою й елегантною.

Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить» має ознаки різних стилів:

ознаки експресіонізму (посилена увага до природи, все в ній є нерозривною цілістю),

ознаки імпресіонізму (увага до кольорів, звуків),

ознаки символізму (використання символів),

риси неоромантизму (ліричний герой сповнений передчуття змін, щастя, повністю злитий з природою; звернення до фольклору (паралелізм).

Історія написання твору «Ви знаєте, як липа шелестить»

Вірш написаний 1911 року і, за деякими джерелами, є першим друкованим віршем Павла Тичини.  1911 рік — це лише період становлення майбутнього поета як особистості, рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш не належить до жодної збірки, лише пізніше входить до збірки „Сонячні кларнети”.

Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних почуттів кохання.

Ідейне навантаження вірша не чітке. Тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, а  отже, уславлення гармонії.

“Ви знаєте, як липа шелестить?” ліричний герой

Ліричний герой – закоханий юнак, сповнений почуттів, він звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що і він, він закликає до рішучості, проте сам не виявляє цієї рішучості. Лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а закохані, очевидно, бачать спільні образи. І тому риторичне питання на початку вірша трансформується в риторичне ствердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній  у своїх почуттях!

Головних героїв тут цілий ряд. Безперечно, спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть бездіяльна, бо просто спить… Але і у своєму сні вона – це все для ліричного героя.

“Ви знаєте, як липа шелестить?” критика

Літературознавці про твір. Неабияку майстерність виявляє поет, щоб передати в кількох граціозних строфах настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття (П. Хропко).

Літературний диктант  «Так чи ні»
1. Ми познайомилися з творчістю Івана Тичини. (Ні). 
2. Поет народився у Пісках на Чернігівщині. (Так). 
3. Мав талант до музики, малювання, поезії. (Так). 
4. У своїх віршах П.Тичина описував тяжке дитинство. (Ні). 
5. Народився у багатодітній родині. (Так). 
7. Співав у хорі чернігівського монастиря. (Так). ). 
8. Перша збірка називалася «Сонячні кларнети». (Так). 

Тичина став поетом, яким пишається Україна. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижність його поезій кличуть нас у світ, де панує гармонія і краса. Так, ідеал П. Тичини — гармонія природи й людини, інтелекту й духовності, почуття й обов’язку, національного й загальнолюдського, землі й космосу.

Домашнє завдання
1. Вивчити напам’ять поезію «Ви знаєте, як липа шелестить».

Ви знаєте, як липа шелестить
у місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов'ї…
"Я твій" — десь чують дідугани,
А солов'ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

 

Українська мова 10 – Б клас на 29.04 -30.04.2024

Дієприкметниковий зворот. Розділові знаки в реченнях

із дієприкметниковими зворотами.

    З  речення випишіть дієприкметник, визначте у ньому ознаки дієслова і прикметника. 

Дід  дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт.

                                                                                     (за М.Стельмахом)

    З  речення випишіть дієприкметник, визначте у ньому ознаки дієслова і прикметника.   

Тiльки тепер дивлюся на свої босi посинiлi ноги, важко зiтхаю i плентаюсь до хати, щоб не схопити маминого запотиличника.

                                                                                     (за М.Стельмахом)

        Серед спільнокореневих слів виберіть дієприкметники, випишіть їх,  у одному на вибір визначте ознаки дієслова і прикметника.  Колиска, заколисаний, колисати; вишиванка, шити, вишитий;  крила, крилатий, окрилений; битва, битися, розбитий;   робити, робочий, оброблений; оздоблений, оздоба, оздобити.

 

Робота з текстом

            З  поданого тексту  випишіть дієприкметники. Доведіть свій вибір.

       Я замислююсь, а навколо мене починає кружляти видiння казки, її нерозгаданi дороги, дрiмучi пралiси i тi гуси-лебедята, що на своїх крилах виносять з бiди малого хлопця.  Я стаю нiби меншим, а навколо бiльшає, росте i мiниться увесь свiт: i чорнотiла, туманцем пiдволохачена земля, i полатанi веселим зеленим мохом стрiхи…

     "Так-так-так", — притирається до моєї ноги стара, з перебитим крилом качка.

                                                                                      (за М.Стельмахом)

Порівняти і пояснити вживання розділових знаків.

Здалеку  поволi пропливав приломлений до плуга орач, а за ним розмахували вiтряки бабиним літом, намотаним  на їхні  крила.

Замінити дієприкметниковим зворотом:

Людина,  яка втомилася  від роботи-

Задача, яку розв’язали учні -                                                                                                 

Вірш, який вивчила дівчинка -                                                     

Батьки, які люблять своїх дітей  -                                                      

Земля, яка оживає під промінням сонця  –

 

Утворити з кожної пари речень одне реченя, ускладнене дієприкметниковим  зворотом:

А) Пiд осiннiми високими зорями стає чутнiшою мова роси, напiвроздягнених дерев i соняшників. Соняшники  загубили серед поля.  

Б) На кисличцi ми побачили осиротiле гніздечко. Гніздечко хтось пiдбив шерстю.

Знайти і назвати дієприкметникові звороти.

I тепер я згадую далеке вечiрнє стависько, потемнiлi в жалобi трави, що завтра стануть сiном, i соняшник вогнища пiд косарським таганком, i пофоркування невидимих мені коней.

Я пiдiйшов до сака, одволоженого росою, у ному звивалися  посiрiлi в'юни.

Я i не можу спокiйно дивитися на вiтряки, вписані в сторiнки хмар i неба.

                                                                                     (за М.Стельмахом)

 1.Записати речення. Знайти і назвати дієприкметникові звороти. Визначити члени речення у 2-х останніх реченнях.

Дорогою  люди дивувались, що Панас на руках несе в школу сина, загорненого у кирею , а я мало не заплакав i з жалю, i з тiєї радостi, що батько не дасть менi покинути науку.

Якось запорошений снігом батько прийшов у клас тiльки надвечiр і весело посміхнувся у вуса,  обмерзлі бурульками.  

Я любувався чоботятами, пiднятими  угору.

                                                                                  (за М.Стельмахом)

ПЕРЕХІД ДІЄПРИКМЕТНИКІВ У ПРИКМЕТНИКИ ТА ІМЕННИКИ

Деякі дієприкметники можуть утрачати властивості дієслова (час, вид) і переходити в прикметники. У таких випадках вони вказують на постійну ознаку і не мають при собі залежних слів.

ПОРІВНЯЙТЕ:

ДІЄПРИКМЕТНИКИ	ПРИКМЕТНИКИ
Вихована в сім’ї дитина. Смажена на олії риба.	Вихована людина. Смажена риба.

У прикметники переходять дієприкметники, ужиті в переносному значенні: колючий погляд; розгублена посмішка; втрачений час; зачарований ліс.

Трапляється, що дієприкметники відрізняються від прикметників наголосом: варена — варена; печений — печений; учений — учений; не- зрівняний — незрівнянний.

Утратили ознаки дієприкметника й перейшли у прикметники слова талий [сніг), спілий (кавун), улюблений (твір).

Дієприкметники можуть переходити в іменники.

ДІЄПРИКМЕТНИКИ                  ПРИКМЕТНИКИ
Лежачий плуг іржавіє, ледачий чоловік хворіє. Учений чоловік переконує словом.	Зневажають не лежачого, а ледачого. Учений іде, а неук слідом бреде.

Прочитайте. Визначте дієприкметники, що перейшли в прикметники. Поясніть, у чому відмінність між дієприкметником і прикметником.

1. Лежачий камінь у траві лежить. Вода під камінь, кажуть, не біжить. Лежаче в цього каменя життя. Отож лежачі в нього почуття (Є. Гуцало). 2. Не пустись за вітром шляхом битим, бо зів’янеш там пустоцвітом (Я. Яковенко). 3. Ольга Яківна у своєму улюбленому білому кольорі (І. Роздобудько). 4. Чорна посріблена чуприна надавала Романові Станіславовичу шарму й благородства (П. Дідович).

Перепишіть прислів’я.

1. Чужий розум — то вода, кимось наношена. 2. Чужий розум — як наношена вода. 3. Прожитого тобою часу не вернеш, як пролитого молока. 4. Прожитого не вернеш, як пролитого (Народна творчість).

Словосполучення з дієприкметниками і словосполучення з прикметниками запишіть у дві колонки.

Солені огірки, солоні огірки, палюче сонце, палаюче вугілля, печений корж, випечений хліб, незабутні зустрічі, забуті слова.

Прочитайте. Визначте дієприкметники, що перейшли в іменники. Свою думку обґрунтуйте.

1. Вітер Вічний вогонь гойдає. Всіх полеглих ніхто не знає (М. Луків). 2. Загін ішов у Чорний ліс, загін пораненого ніс (П. Воронько). 3. Ікона — символ присутності святих, знак молитви. Вона викликає молитовний настрій у віруючого (В. Сентюрін). 4. Люди часто відкривають відкрите (І. Вільде). 5. Хапаюся за чужий досвід, ніби потопаючий за соломинку (Б. Грищук). 6. З коханою наговорився, що меду наївся (Народна творчість).

Перепишіть. Підкресліть усі члени речення. Визначте дієприкметники, що перейшли в іменники.

1. Вихованості вчися в невихованого (Кримськотатарське прислів'я). 2. В очах закоханого і качка — лебідь (Осетинське прислів’я). 3. Наляканий — наполовину переможений (Китайське прислів’я). 4. Переляканому і корч — ведмідь. 5. Не вчи вченого їсти хліба печеного (Українські прислів'я).

ПОРІВНЯЙТЕ:

Дієслово у формі третьої особи множини	Дієприкметник	Прикметник
плачуть скриплять	плачучий скриплячий	плакучий скрипучий

Перепишіть. Виділені слова підкресліть як частини мови, визначте, якими частинами мови вони є.

1. Немає нічого прихованого, що не відкриється, немає потаємного, що не виявиться (З Біблії). 2. Любили ми поля безмірні і книг незміряні глибини (М. Стельмах). 3. Друзі, розкриймо книги, що кожен із нас полюбив їх, як сонця палаючий вир! (П. Усенко). 4. Бог дав мені співучий голос, щоб менше сліз душа лила (Г. Чубач). 5. Рушник, матір’ю дарований, — то шлях життя вторований. 6. В умілого рибалки і долото рибу ловить. 7. Умілому скрізь місце. 8. Це такий, що з вареного яйця висидить горобця (Народна творчість).

З’ясуйте походження та розкрийте значення кожного з фразеологізмів. Визначте дієприкметники, що перейшли в прикметники.

1. Заборонений плід солодкий .Одним миром мазані. Хома невіруючий.

- Із двома фразеологізмами складіть і запишіть речення.

                    Дієслівні форми на –но, то

Безособові форми на -но, -то (варіанти назви: безособові дієслівні форми на -но, -то, дієслівні форми на -но, -то, присудкові форми на -но, -то) — це незмінювані форми дієслова, що називають дію, виконану невідомою або неназваною особою.

Приклад:

Кімнату пофарбовано в білий колір. Інформацію розповсюджено в ЗМІ. Малюнок виконано олівцем.

Ці форми в односкладних безособових реченнях виступають у ролі головного члена у формі присудка: Я збагнула, що забуття не суджено  мені (Леся Українка).

У таких реченнях немає вказівки на виконавця, а зосереджено увагу на результаті дії.

Безособові форми на -но, -то творяться від пасивних дієприкметників на -н(ий), -т(ий) за допомогою суфікса -о: зірваний → зірвано, прочитаний → прочитано, забутий → забуто.

Безособові дієслівні форми на -но, -то вживають у всіх стилях мовлення.

Приклад:

Стороннім вхід заборонено. Палити заборонено. Порядок денний оголошено. Відвідувачів попереджено про заборону фото- та відеозйомки. Ой у полі жито копитами збито.

Зверни увагу!

Дієслівні форми на -но, -то називають дію, виконану кимось невідомим, тому вводити його в речення у формі іменника-істоти чи займенника в орудному відмінку є грубою помилкою.  Тут не може бути питання ким? Низка вітчизняних мовознавців указують на неприродність подібних пасивних синтаксичних конструкцій для сучасної української літературної мови та рекомендують замість них уживати активні з підметом, вираженим іменником у називному відмінку, присудком у формі особового дієслова і додатка у формі знахідного.

ПОРІВНЯЙ 

НЕПРАВИЛЬНО	ПРАВИЛЬНО
Дорогу заасфальтовано робітниками.	Робітники заасфальтували дорогу. Дорогу заасфальтовано.

 

Однак у реченнях зі словами на -но, -то можна називати знаряддя дії, до якого ставимо питання не ким?, а чим? Тобто роль додатка виконує іменник-неістота. 

Дорогу покрито асфальтом.

Бажано уникати вживання пасивних дієприкметників у ролі присудка.

ПОРІВНЯЙ

НЕ ВЖИВАЄМО	УЖИВАЄМО
Ця модель авто відкликана з продажу через критичну помилку.	Цю модель авто відкликано з продажу через критичну помилку.

 

У сучасному літературному мовленні вживаються дієслівні форми на -но, -то замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці.

Приклад:

Запланований обсяг робіт виконано. Запропоновано дієві шляхи виходу з економічної кризи. Наш відділ реорганізовано.

А в реченні Ми втомлені кількаденним переходом через гори доречно вживати саме пасивний дієприкметник, оскільки акцент на ознаці.