Українська література 11-Б клас на 10.03.2025

                  Загребельний “Роксолана” аналіз твору

Автор – Павло Загребельний

Рік написання – 1980

Рід – епос

Жанр – історичний роман

У цьому творі розповідається про життя української конкубіни турецького султана Сулеймана І Роксолани.

Тема твору: зображення історичних подій XVI ст., відтворення образу Роксолани.

Ідея:  утвердження думки автора про те, що міцна вдача, велика сила волі, цілеспрямованість та щира любов до рідного краю здатні вивищити людину над безоднею безправ’я та зневаги; гімн чистому і світлому коханню; засудження насильства, жорстокості, власності.

“Роксолана” головні герої

Роксолана – головна героїня роману, яка у 15 років потрапила в полон. Її батько був священником.  Роксолана заради майбутніх дітей, щоб вони стали законними спадкоємцями, вивчила турецьку мову, прийняла іслам

Сулейман І – султан.

Махідевран – перша дружина Сулеймана Великого

Мустафа – перший син падишаха та Махідевран

Ібрагім – наглядач султанових покоїв, який і купує Роксолану на невільничому ринку

Гульфем – одаліска, суперниця Роксолани

Діти Росолани та Султана: дочка Мірімах, сини Мехмед, Абдулла, Селім, Баязид, Джихангір

Проблематика твору “Роксолана”

Проблеми, які порушено в романі П. Загребельного “Роксолана”:

– любов і ненависть;

– керівник та народ;

– підступність і зрада;

– воля та поневолення;

– єдність людини з рідним краєм;

– влив релігії на людину;

– мораль і бездуховність;

– жага до збагачення.

У центрі уваги автора – гострі душевні конфлікти й суперечності, гострі психологічні проблеми. Важливі злободенні соціально-економічні питання розв’язуються ним шляхом зображення складного психологічного життя героїні, її почуттів, настроїв, роздумів.

Сюжет та композиція твору

Експозиція: розповідь про юність Насті Лісовської, весілля, яке не відбулося.

Зав’язка: Настя у полоні татар, її купують до султанського гарему;

Кульмінація: Роксоляна стає улюбленою дружиною Сулеймана; народження первістка.

Розв’язка: підсумки другого Гадджу султанки Роксоляни.

Історія написання роману “Роксолана” Загребельного

Джерелом натхнення для написання роману П.Загребельного “Роксолана” є книга ученого-східознавця Агатангела Кримського «Історія Туреччини», в якій Роксолані відведено біля 20 сторінок, і три томи творів московського академіка Гордлевського про історію Туреччини. Загребельний особисто був у Туреччині, де жила Роксолана, та відвідав місто Рогатин Івано-Франківської області, де народилася його героїня. Прообразом Роксолани стала українська дівчина Настя Лісовська. Вона народилася у 1506 році у родині священика Гаврили Лісовського у Рогатині невеличкому містечку на Західній Україні. У XVI ст., воно було часткою Речі Посполитої, яка в той час потерпала від спустошувальних набігів кримських татар. Влітку 1552 року юна донька священика потрапила у полон до татар. Згідно із легендою Настя втратила свою свободу якраз напередодні свого весілля.

Павло Загребельний повернув із легенди в історичний часопростір полонянку Роксолану, яка досягла вершини султанші, в деякій мірі трансформувала безправне становище жінки, традиційне для мусульманського світу.

Образ Роксолани у творі Загребельного

Загребельний у своєму романі надав багатогранний образ Анастасії Лісовської, яку всі знають як Роксолану. Автор показав її життя від дитинства, описав, в якій сім’ї виростала вона, якими були її батьки, що впливало на формування її як особистості. У результаті Роксолана постає перед читачем не просто турецькою султаною, а українкою, що досягла такого високого становища.

В образі Хюррем Загребельний втілив найкращі риси не тільки українських жінок, а взагалі – українського народу. Роксолана – справжня патріотка своєї країни. Опинившись далеко від рідної землі, живучи в розкоші і достатку, вона не забула про біди свого народу, про набіги татарських орд, які винищували міста і села, вбивали людей, брали в полон, а потім продавали на невільницьких ринках.

Маючи велику владу, найбільшу, що мала колись жінка в цій державі, Хюррем скористалася нею на благо рідної землі. Вона подарувала Батьківщині 40 вільних років, коли Україна могла повноцінно розвиватися і квітнути. Вона сприяла відбудові міст, церков у рідному краї, забезпечувала мир у своїй Вітчизні.

Роксолана постає перед читачем надзвичайно розумною жінкою, однією з найосвіченіших на той час. Її прагнення до знань було помітне ще в дитинстві, коли вона вчилася у вікарія Скарбського. Вже тоді була помітною її вдача, яка дісталася дівчині у спадок від матусі. Саме ця вдача допомогла їй стати султаною. В образі Роксолани Павло Загребельний втілив найкращі риси українського національного характеру, риси, які дозволили дівчині-бранці стати султаною і залишитися могутньою у віках.

Життя Роксолани – це боротьба за виживання та помста. Вона водночас повелителька і рабиня. Роксолана у Загребельного мудра, досвідчена, тверда, а коли треба – ласкава. Вона ніколи не вимагає, а тільки просить; не лютує, а тільки скаржиться; не втручається в султанові справи, а тільки співчуває і допомагає. Вона палка патріотка свого краю, жорстока і смілива та добра й чутлива водночас. Саме оточення та обставини зробили з неї жорстоку інтриганку й лагідну жінку. Завдяки цим рисам вона змогла підкорити не тільки серце наймогутнішого султана, а й півсвіту.

 

             Українська мова 5 клас на 07.03.2025

Види речень за метою висловлення; за емоційним забарвленням; окличні й неокличні .

 Розділ науки про мову, який вивчає словосполучення і речення… (Синтаксис). Розділ науки про мову, який вивчає правила вживання розділових знаків … (Пунктуація)

Найменша одиниця людського спiлкування – це …  . (Слово) Граматична основа речення – це … . (Підмет і присудок) На питання х т о? що? вiдповiдає … . (Підмет) Член речення, що означає предмет, про який iдеться в реченнi, – це … . (Підмет) Член речення, який вiдповiдає на питання який є пiдмет? хто вiн такий? що він робить? – це … .(Присудок) Двома лiнiями пiдкреслюють … (Присудок)

Найчастiше присудок виражається …(Дієсловом) Речення, граматична основа якого складається лише з пiдмета або лише з присудка, називається … (Односкладним)  Речення, граматична основа якого складається і з пiдмета або і з присудка, називається …(Двоскладним)

 Розгадування загадок.

Серед знаків у пошані
Ця маленька, кругла пані.
В кінці речення живе,
Після неї нове йде.  (Крапка)

 

Що? Коли? Навіщо? Як?
Розпитає у нас знак.
Адже любить усе знати,
Не боїться запитати! (Знак питання)

 

Рівно речення в рядочок,
А вкінці стоїть кілочок.
Дуже емоційний знак!
Ніби вигук слова „Так!”. (Знак оклику)

·         Які бувають речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні) i за емоцiйним забарвленням? (окличні, неокличні).

·         Якi роздiловi знаки ставлять у кiнцi розповiдних, питальних i спонукальних речень?

·         Коли ставимо знак оклику?

Запам’ятайте! Питальнi речення, якi не потребують вiдповiдi, називаються риторичними. Мета риторичних речень – ствердити певну думку, спонукати до роздумiв. Такi речення характернi для художнього стилю мовлення. Передає незакінчену думку, багатозначність сказаного, а тому ставимо ще й три крапки.

Дослідження-перетворення.

-А чи можна із розповідного речення утворити питальне або спонукальне? Чи навпаки?

Дослідіть, яким чином це відбувається:

Ласкаве сонце зігріває землю.

Ласкаве сонце зігріває землю?

Ласкаве сонце, зігрівай землю!

Виконання вправ.

1.     Прочитайте речення мовчки, визначте вид кожного за метою висловлювання. Прочитайте речення вголос, дотримуючись правильної інтонації.

2.     1.Від нерозумних суперечок ухиляйся! Вони породжують сварки.

3.     2.Шануйте друга. Де ж без хиб ви друга на землі знайти могли б? 3.Тихіше! Батько з сином розмовляє. 4.Даруйте людям радість і тепло. Від доброти душа тепліє. 5.Що ж то за голос? Що за слова? 6.Не піддавайтеся журбі!

    2. Прочитайте речення, дотримуючись правильної інтонації. Визначте вид речення за метою висловлювання. Чи є ці питання риторичними? Свою думку поясніть.

          1. Хто наш народ? Яка у нього доля? Куди його коріння проросло?

          2.Хто може випити Дніпро? 3. Чиї це долини? Чиї це луги? Чию це калину гойдають вітри?

Домашнє завдання.

Підготувати і записати розповідь «Я – українець»

 

 

                   Українська мова 5 клас на 06.03.2025

Тренувальні вправи з теми «Речення. Головні члени речення» 5 клас

1.     Вказати словосполучення і речення, пояснити відмінність між ними.

Пісню калинову я складаю знову. Мелодійна пісня. Лист каштана. Лист відшумів.

2.     Знайти другу частину кожного речення і записати їх.

На те й голова… Намолов сім… Живе слово дорожче…Щоб у ній розум був…

Мішків гречаної вовни…З великої хмари … Коли люди до тебе добрі… Ніж мертва літера…

Малий дощ…Ти будь ще добріший.

3.     Визначити граматичну основу речення.

Повела житами стежка неширока. Я іду у полі стежкою вузькою. Мрійно і далеко простяглась вона.

4.     Записати речення, вставивши пропущені слова. Підкреслити граматичні основи речень.

Весна…на квіти, а  хліба в осені…

Що …, те й … .  Літо на зиму… . Восени й горобець.... . Зима …, де літував.

Слова з довідок: посіє, спитає , багата, пожнеш, робить, позичає, багатий.

5.Записати речення , вставивши пропущені букви. Вказати вид речення за метою висловлювання.

 В…вчайте , любіть рідну мову. О слово рідне, що без тебе я? Будьте вдячні народу, бер..жіть рідне слово. Розв…вайся й далі , мово наша рідна , і про нас нащадкам вістку дон…си. Слово шукатиму ночі і дні в полі, у морі, на купині.

6.     Переписати текст, визначаючи межі речення і розставляючи розділові знаки.

Вечірнє сонце наближалося до заходу навколо лежав широкий степ своїми квітучими берегами він зливався з велетенським шатром неба який простір чи є десь у світі така краса сріблястою змійкою звивалася по степу річка і губилася за обрієм повівало вечірньою прохолодою.

 

 

    

              Українська література 5- А клас на 03.03.2025

Євген Гуцало. Основні відомості про письменника. Порушення теми вічного протистояння добра і зла в оповіданні «Лось».

Гра «Дарую з любов’ю».

–       Діти, сядьте зручно і приготуйтесь до уроку. Але перед тим, як взятись до роботи, я хочу сказати, що будь-яку справу, щоб вона вдалася, потрібно починати з хорошим настроєм, з усмішкою, з любов’ю. Ось і я дарую вам свій хороший настрій. Прийміть його від мене і, повернувшись один до одного, подаруйте з усмішкою свій гарний настрій і побажайте один одному успіхів.

Народився Євген Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Атмосфера родини сільської української інтелігенції відобразилася на подальшому життєвому шляху хлопчика. Уже з дитинства він був привчений до наук та захоплено поглинав книжки та навчання своїх батьків. І все те читання сподвигнуло хлопця на його перші творчі експерименти, він мріяв стати письменником і почав викладати свої думки, і аби краще писалося: «…ще років у десять, власноруч збив неоковирного дерев'яного стола, поставив його біля хати у кущах бузку і, день у день, писав за тим столом вірші та оповідання. Потім ті твори відсилав до редакцій газет та журналів...» [1, С. 527]

Згодом, ставши студентом Ніжинського педагогічного інституту, писав на лекціях, у гуртожитку, у старовинному саду і теж надсилав до столиці, але, на жаль, відповіді були однозначно негативні. У 1959 році Євген Гуцало уже закінчуючи інститут отримав кілька пропозицій щодо працевлаштування у періодичних виданнях. Тоді ж, він відчув свою затребуваність і почав співпрацювати з редакціями газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини — дописуючи туди публіцистику, й, надаючи декотрі свої оповідання та новели з тогочасного життя. Відтак, молодий письменник, спершу, знайшов свого читача, а потім уже й вломився у двері українського письменницького клубу, заставивши сталінсько-партійне представництво рахуватися з молодим вінницьким талантом.  Активно друкуватися почав у 1960 p., а через два роки вийшла перша збірка його оповідань «Люди серед людей». Книжку тепло привітали критика й літературна громадськість. Відтоді одна за одною виходили нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та інші. Твори Є. Гуцала об'єднує любов до простої людини, любов до життя в усій його не завжди видимій складності, прагнення зрозуміти й облагородити чесну людину, а нечесну, морально ницу — викрити перед людьми. Значну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Дитяча проза Є. Гуцала прикметна особливим, тільки йому властивим поетизованим зображенням стосунків між людьми. Невичерпну «красу дитинства» письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу — в новому баченні, про що свідчать цикл «Оповідання з Тернівки» (1982) і книжка «Княжа гора» (1985).

- Серед перших казок Євгена — Біблія. Ще не вміючи читати, хлопець познайомився з цією книгою, що стала згодом для нього втіленням мудрості. У повісті «Співуча колиска з верболозу» письменник з гумором розповідає, як знайшов Біблію на печі в баби Ликори, і аж доки баба не схаменулась, порозмальовував її олівцем. Важко сказати, коли відбулася перша проба пера майбутнього письменника. Сам він жартуючи згадував: «Здається, я писав завжди». Промовистим з його творчої біографії є такий факт: якось, ще в молодших класах, учні писали твір на вільну тему. Українську мову викладав батько Євгена. І коли він прочитав Євгенів твір, то на весь клас запитав: «Ти оце звідки списав?»  

4 липня 1995 року, на 58 році життя, не стало українського письменника-сподвижника Євгена Гуцала.

 - Давайте пригадаємо, що таке оповідання? (Оповідання – це невеликий прозовий твір, у якому розповідається про одну або кілька подій з життя одного героя чи кількох головних персонажів протягом обмеженого проміжку часу).

Тема оповідання: розповідь про незвичайну пригоду , яка трапилася з лосем та трагічний фінал цієї пригоди.

  Чого навчає оповідання? Яка головна думка твору?

(любити, охороняти природу, берегти від підлих, жорстоких нелюдів, засуджувати їх поведінку. Гармонія світу людини та природи – це ідеал, до якого потрібно прагнути).

 Що ви знаєте про лося ? (повідомлення про лося , випереджувальне завдання)

Довжина тіла самця до 3 м, висота в загривку до 2,3 м, довжина хвоста 12—13 см; маса 360—600 кг, самки дрібніші за самців. За зовнішнім виглядом лось помітно відрізняється від інших оленів. Тулуб і шия у нього короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, тому, щоб напитися, лось вимушений заходити глибоко у воду або ставати на коліна передніх ніг. Голова велика, горбоноса, з нависаючою м'ясистою верхньою губою. Під горлом м'який шкірястий виріст (т. зв. «сережка»), що досягає 25—40 см. Шерсть груба, буро-чорна; ноги світло-сірі, майже білі.

У самців є величезні (найбільші у сучасних ссавців) роги, нерідко лопатоподібні за формою (особливо виразна лопатоподібна форма у якутських і американських лосів); їхній розмах досягає 180 см, маса — 20—30 кг. Роги лось скидає щорічно в листопаді — грудні і ходить без них до квітня — травня.

Всього на Землі — близько півтора мільйонів. Приблизно половина загальної популяції лосів живе у Росії, приблизно 730 тисяч особин.

 Заповíдник  – територія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи. В Україні перебувають під охороною держави. Найвідоміші з них: Асканія-Нова, Канівський, Карпатський, Луганський, Поліський, чорноморський, Український степовий, ялтинський гірсько-лісовий… Головні функції українських заповідників — збереження флори і фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин. Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи.

 

Українська мова 5 клас на 03.03.2025 -05.03.2025

Речення, його граматична основа: підмет і присудок.

 

Речення — це слово чи група слів, що передають повідомлення, запитання або пораду, прохання, наказ.

Наприклад:

Під ноги впав каштанчик кароокий. (Л. Гнатюк). Чому це так жваво струмочок співає? (Г. Бойко). Будь природі другом. Будь природі сином.

(А. Камінчук).

 

Речення може складатися з одного слова або сполучення слів, які поєднуються між собою за змістом та граматично (за допомогою закінчень і службових слів).

!  « Лінгвістичний феєрверк».

Текст. Використовуючи уже набуті знання, поділіть його на речення. Доберіть заголовок , спишіть, правильно ставлячи розділові знаки.

 Мамин кавун лежав на лаві Костик намагався не дивитися на нього, але час від часу немов хтось голову повертав до кавуна а як половинку з'їсти - подумав та від цієї думки Костикові стало соромно йому пригадалось невесела дідова усмішка невесела вона була того, що він не почастував дідуся - не дав йому жодної скибочки від сорому Костикові захотілося піти з хати він вийшов у садок і сів під шовковицею

( В. Сухомлинський).

! Вправа-гра  « Плутанка».

Поставте подані слова у такій формі, щоб із них можна було скласти речення. Утворені речення запишіть.

1. Річка, над, журитись, верби, тихо.

 2. Летіти, вирій, у, гуси, далекий.

3. Журавлі, прохолодний, ранок, поля, над, пролітали.

4. Чистий, бачити, серед, джерело, немало, скелі, я.

 

Народознавча хвилинка

Сьогодні мова піде про калину.

Майже в усіх народів є улюблені рослини - символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба й калина.

У калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість.

Ось послухай легенду про калину.

Давно це було. Напали на одне село турки й татари. А в селі якраз було весілля. Щоб не потрапити в полон, кинулися дівчата тікати від ординців. На шляху було болото - всі там і залишилися. А незабаром на тому місці, де потонули українські дівчата, виріс калиновий гай. Тому-то калина символ дівочої вроди.

А ще нашу образну, милозвучну українську мову називають калиновою, солов’їною.

.

Усі слова в реченні пов'язані граматично. Речення має граматичну основу.

Граматична основа речення — це головні члени речення. Граматична основа має найважливіше значення для вираження думки.

Головні члени речення — підмет і присудок.

Підмет — це головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання: хто? що?.

Присудок — це головний член речен­ня, який означає, що говориться про підмет, і відповідає на питання: що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?.

Підмет підкреслюють однією лінією (__), присудок — двома (==).

Наприклад:

Уперта праця все переможе. (Народна творчість). У роботі час швидко минає. (Народна творчість).

! Творчо-пошукове завдання.

Прочитайте речення, визначте в кожному граматичну основу.

1. Кожна травичка на своєму корені росте. 2. Вдома і стіни гріють. 3. Кожен край має свій звичай. 4. Без діла псується сила.

Народна творчість

! Гра «Знайди слово».

   Перепишіть прислів'я, вставте вибраний із довідки підмет або присудок.

1. Хату ... держать. 2. Праця чоловіка ... . 3. З однієї печі неоднакові.... 4. У вмілого руки .... 5. У доброго хазяїна й ... не пропаде. 6. Кожна ... своє болото хвалить.

Довідка: Годує. Калачі. Руки. Не болять. Жаба. Соломинка.

 

 Домашнє завдання

Перепишіть речення, підкресліть підмети і присудки.

 

1.Тече вода з-під явора яром на долину. Пишається над водою червона калина. (Г. Шевченко). 2. А ми тую червону калину підіймемо. А ми нашу славну Україну розвеселимо!(С. Чарнецький). 3. Для українця калина наймиліша. Вона — гордість українського садка. (В. Супруненко).

 Визначте, якою частиною мови виражений кожен головний член речення.