Українська література 5- А клас на 03.03.2025

Євген Гуцало. Основні відомості про письменника. Порушення теми вічного протистояння добра і зла в оповіданні «Лось».

Гра «Дарую з любов’ю».

–       Діти, сядьте зручно і приготуйтесь до уроку. Але перед тим, як взятись до роботи, я хочу сказати, що будь-яку справу, щоб вона вдалася, потрібно починати з хорошим настроєм, з усмішкою, з любов’ю. Ось і я дарую вам свій хороший настрій. Прийміть його від мене і, повернувшись один до одного, подаруйте з усмішкою свій гарний настрій і побажайте один одному успіхів.

Народився Євген Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Атмосфера родини сільської української інтелігенції відобразилася на подальшому життєвому шляху хлопчика. Уже з дитинства він був привчений до наук та захоплено поглинав книжки та навчання своїх батьків. І все те читання сподвигнуло хлопця на його перші творчі експерименти, він мріяв стати письменником і почав викладати свої думки, і аби краще писалося: «…ще років у десять, власноруч збив неоковирного дерев'яного стола, поставив його біля хати у кущах бузку і, день у день, писав за тим столом вірші та оповідання. Потім ті твори відсилав до редакцій газет та журналів...» [1, С. 527]

Згодом, ставши студентом Ніжинського педагогічного інституту, писав на лекціях, у гуртожитку, у старовинному саду і теж надсилав до столиці, але, на жаль, відповіді були однозначно негативні. У 1959 році Євген Гуцало уже закінчуючи інститут отримав кілька пропозицій щодо працевлаштування у періодичних виданнях. Тоді ж, він відчув свою затребуваність і почав співпрацювати з редакціями газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини — дописуючи туди публіцистику, й, надаючи декотрі свої оповідання та новели з тогочасного життя. Відтак, молодий письменник, спершу, знайшов свого читача, а потім уже й вломився у двері українського письменницького клубу, заставивши сталінсько-партійне представництво рахуватися з молодим вінницьким талантом.  Активно друкуватися почав у 1960 p., а через два роки вийшла перша збірка його оповідань «Люди серед людей». Книжку тепло привітали критика й літературна громадськість. Відтоді одна за одною виходили нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та інші. Твори Є. Гуцала об'єднує любов до простої людини, любов до життя в усій його не завжди видимій складності, прагнення зрозуміти й облагородити чесну людину, а нечесну, морально ницу — викрити перед людьми. Значну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Дитяча проза Є. Гуцала прикметна особливим, тільки йому властивим поетизованим зображенням стосунків між людьми. Невичерпну «красу дитинства» письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу — в новому баченні, про що свідчать цикл «Оповідання з Тернівки» (1982) і книжка «Княжа гора» (1985).

- Серед перших казок Євгена — Біблія. Ще не вміючи читати, хлопець познайомився з цією книгою, що стала згодом для нього втіленням мудрості. У повісті «Співуча колиска з верболозу» письменник з гумором розповідає, як знайшов Біблію на печі в баби Ликори, і аж доки баба не схаменулась, порозмальовував її олівцем. Важко сказати, коли відбулася перша проба пера майбутнього письменника. Сам він жартуючи згадував: «Здається, я писав завжди». Промовистим з його творчої біографії є такий факт: якось, ще в молодших класах, учні писали твір на вільну тему. Українську мову викладав батько Євгена. І коли він прочитав Євгенів твір, то на весь клас запитав: «Ти оце звідки списав?»  

4 липня 1995 року, на 58 році життя, не стало українського письменника-сподвижника Євгена Гуцала.

 - Давайте пригадаємо, що таке оповідання? (Оповідання – це невеликий прозовий твір, у якому розповідається про одну або кілька подій з життя одного героя чи кількох головних персонажів протягом обмеженого проміжку часу).

Тема оповідання: розповідь про незвичайну пригоду , яка трапилася з лосем та трагічний фінал цієї пригоди.

  Чого навчає оповідання? Яка головна думка твору?

(любити, охороняти природу, берегти від підлих, жорстоких нелюдів, засуджувати їх поведінку. Гармонія світу людини та природи – це ідеал, до якого потрібно прагнути).

 Що ви знаєте про лося ? (повідомлення про лося , випереджувальне завдання)

Довжина тіла самця до 3 м, висота в загривку до 2,3 м, довжина хвоста 12—13 см; маса 360—600 кг, самки дрібніші за самців. За зовнішнім виглядом лось помітно відрізняється від інших оленів. Тулуб і шия у нього короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, тому, щоб напитися, лось вимушений заходити глибоко у воду або ставати на коліна передніх ніг. Голова велика, горбоноса, з нависаючою м'ясистою верхньою губою. Під горлом м'який шкірястий виріст (т. зв. «сережка»), що досягає 25—40 см. Шерсть груба, буро-чорна; ноги світло-сірі, майже білі.

У самців є величезні (найбільші у сучасних ссавців) роги, нерідко лопатоподібні за формою (особливо виразна лопатоподібна форма у якутських і американських лосів); їхній розмах досягає 180 см, маса — 20—30 кг. Роги лось скидає щорічно в листопаді — грудні і ходить без них до квітня — травня.

Всього на Землі — близько півтора мільйонів. Приблизно половина загальної популяції лосів живе у Росії, приблизно 730 тисяч особин.

 Заповíдник  – територія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи. В Україні перебувають під охороною держави. Найвідоміші з них: Асканія-Нова, Канівський, Карпатський, Луганський, Поліський, чорноморський, Український степовий, ялтинський гірсько-лісовий… Головні функції українських заповідників — збереження флори і фауни, охорона непорушених чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології тварин і рослин. Заповідники використовуються і як бази наукової пропаганди охорони природи.