Українська література 10 – Б клас на 13.03.2024

Драматургія Лесі Українки як вершина її творчої майстерності, новаторство, сміливе звернення до світових образів і мотивів.

Літературний диктант «Ми знаємо про Лесю – це…»

·        Назвати ім’я матері Лесі Українки. (Олена Пчілка)

·        Дівоче прізвище матері Лесі Українки? (Драгоманова)

·        Ім’я дядька, який був у дуже теплих хороших стосунках  з Лесею? (Михайло Драгоманов)

·        Назвіть першу збірку поетеси, яка вийшла друком. («На крилах пісень» 1893р. м. Львів).

·        До якого літературного об’днання належить Лариса Косач? («Плеяда»)

·        Хто з українських письменників поставив творчість Лесі Українки поруч з Кобзаревою? (І. Я. Франко)

·        Назвіть другу збірку поетеси. («Думи і мрії» 1899р. м. Львів)

·        Назвіть назву і рік виходу третьої збірки. («Відгуки» 1902р.)

·        Яку книгу видала Леся Українка для своїх сестер? (Стародавня історія східних народів)

·        «Поетичне слово доспіло і сиплеться, мов золота пшениця». Цими словами було оцінено творчість Лесі Українки, кому вони належать? (Івану Франку)

Драматургічна спадщина Лесі Українки налічує понад двадцять діалогів, «маленьких драм», драматичних поем і віршованих п'єс. Вони принесли письменниці славу драматурга-новатора й стали новим явищем у світовій театральній культурі.

Драматургію Лесі Українки дослідники вважають в українській літературі явищем феноменальним: вона вирізняється новизною тем, торкається гострих соціально-психологічних конфліктів, сягає глибоких філософських узагальнень, вражає поетичною красою, високою культурою вірша Леся виступає новатором, адже появу такого літературного напряму, як неоромантизм, дослідники української нової модерної драми кінця ХІХ - початку ХХ ст. тісно пов'язуютъ передусім із її драматургічною творчістю. Творчість Лесі Українки не тільки якісно новий етап у розвитку української драматургії: за ідейно-художніми якостями, за рівнем мистецької досконалості вона є одним із найвагоміших здобутків всесвітньої драматургії. Однією з особливостей драматургічних творів видатної української письменниці є те, що, зображуючи переломні етапи історичного розвитку, авторка відшукувала такі події для своїх творів в історії і культурі народів світу, які були б співзвучними українській сучасності, хвилювали б українське громадянство. Так українська драматургія піднімалася на художні вершини, яких сягнули драми Генріка Ібсена, Гергарта Гауптмана, Антона Чехова, Бернарда Шоу, входила у світ найрозвиненіших європейських літератур. Розквіт драматичної поеми в українській літературі також пов'язаний з іменем Лесі Українки. Драматична поема надавала можливості авторові доносити до читача своє ставлення до зображуваного, бути емоційною, задушевною. Особливу увагу приділяє Леся Українка монологам персонажів, насамперед внутрішнім, які сприяють виявленню психічного стану героїв, загостренню ідейних конфліктів.

Тлумачний словник.

Драматургія (грецьк. dramaturgia) — драма в широкому значенні слова, або ж сукупність драматичних творів певного письменника, певної літератури, певної доби. Д. називають також теорію драматичної творчості. Термін Д. вживається і для означення сюжетно-образної концепції театральної вистави, здійсненої режисером, чи кіносценарію.

Драматична поема —невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. В основу драматичної поеми  закладається внутрішній динамічний сюжет — власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними. Вона розвивалася і в українській поезії («Переяславська ніч» М. Костомарова, «Сон князя Святослава» І. Франка та ін.).

1.     Історичний коментар

Драму «Бояриня» Леся Українка написала в 1910 р., перебуваючи на лікуванні в Єгипті. Це єдиний твір поетеси, побудований на матеріалі історичної минувшини України, - дія відбувається в другій половині ХVІІ ст. Драматична поема «Бояриня» мала нелегкий шлях до читача, була опублікована вже по смерті поетеси в 1914 р. в київському журналі «Рідний Край» (в номерах з I по VI). Удруге надруковано (вперше окремим виданням) 1918-го року в Дніпропетровську (тоді Катеринослав). І в першому, і в другому виданні текст подано за рукописом, бо тоді ще він був у Гадячому. 1919-го року — перша сценічна постановка, трупа Миколи Садовського поставила «Бояриню» в Кам'янці-Подільському. 1927-го року в Харкові востаннє надруковано «Бояриню» в Україні: після цього заборонялося друкувати твір упродовж шістдесяти років. За радянських часів твір було суворо заборонено режимом за антиросійське звучання, тож прийшов до сучасного читача тільки в 1989 р. Твір «Бояриня» знову почали друкувати в СРСР лише за часів перебудови у 1989 році. Після здобуття Україною незалежності твір став доступним широкому читацькому загалу.

У драмі «Бояриня» відображена доба Руїни й гетьманування Петра Дорошенка.

2.     Історична основа драматичної поеми «Бояриня»

Руїна — період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.

Деякі історики (наприклад, М. Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів — ставлеників Москви (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича) й обмежують хронологічно 1663–1687 та територіально Лівобережною Україною. Інші історики (наприклад, Б. Крупницький) вважали, що Руїна відносилась як до Лівобережжя, так і до Правобережжя і тривала від смерті Богдана Хмельницького до початку правління Івана Мазепи 1657–1687.

Причини Руїни

·         відсутність загальнонаціонального лідера, який би міг продовжити справу Богдана Хмельницького після його смерті;

·         глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики;

·         егоїстичність козацької старшини, її нездатність поставити державні інтереси вище від вузькокланових та особистих;

Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалася намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську православну церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, які не могли здобути широкої народної підтримки своєї політики (І. Брюховецький, М. Ханенко, Ю. Хмельницький, П. Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду, — І. Виговський, П. Дорошенко.

Експозиція – знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного з сином його бойового побратима Степаном – боярином.

Зав’язка – згода Оксани на одруження.

Розвиток дії – життя головної героїні в Москві, її неможливість вжитися в роль боярині.

Кульмінація – усвідомлення Оксаною власної бездіяльності, докір Степанові з приводу своєї і його пасивності.

Розв’язка – спустошення молодої української патріотки, готовність прийняти смерть як невідворотність долі.

·        Як сприймається назва драматичної поеми? Слово «бояриня» асоціюється з образом розкішної, величної, впевненої в собі жінки. Та замість неї в однойменній п'єсі бачимо безправну жінку, душу якої ятрить туга за втраченою волею, за рідним краєм. З гіркою іронією сама Оксана говорить: «Бояриня! Отака з мене бо-я-ри-ня».

·        Основна проблема, порушена в творі, — це проблема національної психології та вибору власної суспільної позиції.

Інші проблеми:

·         Проблема наслідків Переяславської угоди для України та її народу.

·         Проблема двох традиційних культур, двох абсолютно відмінних менталітетів.

·         Проблема волі і рабства.

·         Проблема відповідальності за долю свого народу перед нащадками.

·         Проблема сумління й національної гідності.

·         Проблема пасивності-зради, патріотизму.

Головна ідея твору - духовно повноцінне, здорове життя людини неможливе без волі і служіння батьківщині.

Кожна людина сама будує своє щастя. І дехто мріє знайти його на чужині. Та якими б багатствами людина не володіла, виявляється, що для повноцінного, духовного багатого життя їй потрібно зв’язок із рідною землею. Підтвердженням можуть бути і слова Б. Лепкого: «Землі триматися треба, бо як відірвемося від неї, то буде  їй зле без нас, і нам недобре без неї».

Домашнє завдання

прочитати драму «Бояриня»