Українська література 11-Б клас на 28.04 -29.04.2025

СЕРГІЙ ЖАДАН. «ВОРОШИЛОВГРАД». «ВОРОШИЛОВГАРД» — ТВІР ЖОРСТКИЙ, МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ТА РЕАЛІСТИЧНИЙ ПРО ЛЮДИНУ, ЯКА НАМАГАЄТЬСЯ ПРОТИСТОЯТИ ТИСКУ БЕЗДУХОВНОГО ПРАГМАТИЗМУ СЬОГОДЕННЯ І ВІДВОЙОВУЄ СВОЄ ПРАВО НА БУТТЯ.
“Ворошиловград” Сергій  Жадан аналіз

Автор – Сергій Жадан

Рік написання – 2010

Жанр – роман

Тема – історія українського рейдерства

Один із найбільш глибоко філософських романів С. В. Жадана має назву «Ворошиловград». Так раніше називалося місто Луганськ, у якому, зрештою, і народився письменник. Розповідь у романі ведеться від першої особи (до речі, це один з улюблених прийомів автора). Одного ранку головного героя, якого звуть Герман, розбудив телефонний дзвінок. Старий друг Коча повідомив, що брат Германа зник у невідомому напрямку, можливо, поїхав до Амстердаму, покинувши напризволяще свій бізнес. Отже, Герман змушений їхати до свого рідного міста, щоб розібратися з бізнесом. Iмовірно, ця подорож стає ностальгічним поверненням героя до дитинства. Правда, постмодернізм дещо інакше трактує це повернення, себто герой повертається не в щасливий сон, а змушений зіштовхнутися з низкою проблем: місцева мафія («кукурудзянки» на чолі з таємничим Владленом Марленовичем та його прибічниками — сивим і Ніколаічем) намагаються прибрати до рук братову бензоколонку, окрім цього, герой повинен дати відсіч «фермерам» та оборонити Ернста — «чорного» археолога, який намагається знайти один із шести німецьких «тигрів» у місцевому лісі. У творі С. В. Жадан продовжує мотив вічної подорожі, вічного руху, але цей рух спрямований у минуле, тобто існує впевненість лише в минулому. Що буде в майбутньому — невідомо. Цій меті підпорядкована зустріч і гра головного героя з друзями, які давно спочили. С. В. Жадан закликає не відмовлятися від минулого, навіть за умови, що воно — вигадане й нереальне, тому й Ольга, — бухгалтер Германа — розглядаючи картинки Ворошиловграда, стверджує, що саме вони є її минулим, це «щось таке, що в мене відібрали і примушують про нього забути. А я не забуваю, тому що це, насправді, частина мене».
Роман «Ворошиловград» відрізняється від «Депеш Мод» та «Anarchy in UKR» передусім тим, що є значно серйознішим і більш
реалістичним. Тут простежується часткове віддалення від сатири й гумору, які були притаманні попереднім книгам. Однак персонажі схожі на героїв попередніх романів — це циніки й соціопати, чоловіки, побиті життям. Тут немає «правильних» персонажів: Гєра — невдаха, «лузер», як він сам зазначає; Коча — колишній злочинець; Тамара й Таміла — профурсетки; Катя — повія; навіть священик, пресвітер — колишній наркоман, який не дуже вірить у Бога.
Як зазначив сам автор, «Ворошиловград» — це роман про пам’ять. Уперше зустрівши Кароліну (представницю ЄС) в автобусі, Герман запевняє, що довго не пробуде в рідному місті, на що та зауважує: «Думаю, ти так швидко тікаєш, оскільки забув усе, що з тобою було. Коли згадаєш, тобі буде не так просто звідти поїхати».
У романі головного героя переслідують примари: місто-примара Ворошиловград, примари друзів із минулого, примарний брат, якого Гєра так і не знаходить, примарний Владлен Марленович, зустріч якого з головним героєм не описано. Відповідно, загальної правди не існує. Наприклад, Тамара повідомляє, що її чоловік помер, а потім Травмований спростовує цю тезу, зазначаючи, що обидві сестри кохалися з ним, а потім він поїхав із країни.
Завершується роман листом дівчинки Каті, у якої злодії убили її вірного друга — собаку Пахмутову. Колись дуже давно, повідомляє Катя, ця собака врятувала їй життя, витягши з річки. «Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди». Саме з цього, вважає дівчинка, і починається любов. Отже, поступово Герман у донбаських степах віднаходить самого себе, своє місце, свою батьківщину, проте це все відбувається без зайвого пафосу й сентименталізму. Головний герой просто й невимушено робить свій вибір: не «здає» колишніх друзів (Льоліка й Бориса), захищає нових знайомих, дбає про бізнес. Слід зазначити, що фінал у романі не оптимістичний, адже справжнім героєм у повному розумінні цього слова Герман не став. Він не зумів запобігти конфліктові, у якому загинув Травмований (до речі, загинув через дурість, захищаючи нікому не потрібний аеродром), він кохається з дружиною свого друга Кочі Тамарою-Тамілою (хоча навіть сам Коча не може розрізнити сестер), він поступово забуває про свого брата.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Систематизувати образи та персонажі роману