Українська література 11-Б клас на 12.02.2025

«Маруся Чурай» – найпомітніше явище  в українській літературі кінця другої половини ХХ ст. Особливості жанру( історичний роман у віршах).Фольклорна та історична основа твору (доба  козаччини та Хмельниччини). Композиція твору, його патріотичний зміст.

 «Ця дівчина не просто так, Маруся. 

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. 

Коли в похід виходила батава, 

Її піснями плакала Полтава. 

Що нам було потрібно на війні?

 Шаблі, знамена і її пісні»

                                                                                    Ліна   Костенко                                        

Твір Л. Костенко «Маруся Чурай» є яскравим і цікавим явищем в українській художній  літературі ХХ століття. Історичний роман у віршах, написаний в роки вимушеного мовчання поетеси (16 років відвертих і завуальваних гонінь з боку радянської влади, після виходу збірки «Мандрівки серця»1961 року)надрукувати його вдалося в 1979 р. , через 6 років після написання.

Що вібувалося в цей час на Україні?

Історичний період

 Слово козак прийшло зі сходу. У давніх тюрків козаками називали молодих хлопців, які відбували складний і небезпечний обряд посвячення в повноправні члени племені: юнаки йшли в степ і мусили там прожити кілька місяців , змагаючись із ворогами й доводячи своє вміння виживати за тяжких природних умов. Згодом це слово набуло кількох значень і перекладалося здебільшого як  " вільна озброєна людина".

На війні козак завжди відзначався розумом, хитрістю, умінням виграти у ворога, раптово на нього напасти і зненацька заманити, вражав ворога великою відвагою, дивовижним терпінням та рідкісною здатністю переносити спрагу і голод, спеку і холод. Війна для козака була так само необхідна, як птахові крила, як рибі вода. Без війни козак – не козак, лицар – не лицар. Козак не лише не боявся, а  й любив війну. Він дбав не так про те, аби врятувати своє життя, як про те, аби вмерти так, як умирають справжні лицарі, у бою.

Все життя українських козаків полягало в боротьбі з поляками, турками, татарами й москалями.

Богда́н (Зино́вій-Богда́н) Миха́йлович Хмельни́цький- український військовий, політичний та державний діяч, гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманату (1648–1657), керівник Хмельниччини.  Очолив повстання проти зловживань коронної шляхти в Україні, котре переросло у загальну, очолену козацтвом, визвольну війну проти Речі Посполитої.  Ця війна перетворила Полтаву (понад 350 років )тому на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 до 1775 р.).

 Історична основа твору.

       За своєю суттю це — глибоко національний твір. Ліна Костенко здійснила ве­личезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше, зриміше показати, «оживити» Україну XVII ст. Письменниця спершу осягнула, відчула її сама, а згодом, пра­цюючи над романом, відкрила її й для нас, обезсмертила в Слові.  

Л .Костенко старанно дотримувалась історичної правди у своєму творі. Вона вводить образи реальних людей. Персонажі роману згадують  історичні події, розповідаючи про життя українських міст і сіл періоду визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького, Ліна Костенко відтворює блискучу галерею народних характерів , найповніше, безперечно, Марусю Чурай, доньку хороброго, чесного, непримиренного борця проти кривди,  Гордія Чурая. Через віль­нолюбну, горду натуру батько мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.

 Фольклорна основа твору.

         Незважаючи на те , що документальні дані про Чураївну дуже скупі й суперечливі, ніяких письмових документів про її життя немає, бо судові акти Полтавського магістрату згоріли під час лютої пожежі, її пісні, що збереглися в народних переказах, допомогли поетесі створити цей образ.

 «Маруся Чурай»— напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві ,в родині козака Гордія Чурая. Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві — через славного батька, а також завдяки Марусиному дару складати й співати чудові пісні. Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт вста­ли козаченьки», «Летить галка через балку», «Віють віт­ри, віють буйні»,  «Ой не ходи, Грицю»,  «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» та ін.

Вона була вродливою дівчиною — стрункою,  чорня­вою,  кароокою,  з косою до колін.  До неї залицялося бага­то парубків, особливо упадав за нею Іван Іскра (за дея­кими даними, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Чураївна любила іншого — Григорія Бобренка… А втім, усі колізії долі дівчини, докладно змальовано в романі «Маруся Чурай»  Л. Кос- тенко. Таємнича постать «дівчини з легенди», трагічна історія її кохання приваблю­вали багатьох митців: Л. Боровиковського («Чарівниця»), С. Ру -данського («Розмай»), В. Самійленка («Чураївна»), М. Старицького («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»), О. Кобилянську («У неділю рано зілля копала»). І все ж найпанорамніше, найбільш історично й психологічно вмотивовано долю Марусі вда­лося змалювати саме Л. Костенко. Поштовхом до написання роману стала одна з пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста.

Робота над теорією

Жанр твору – роман  у віршах – рідкісний, літературознавці романом у віршах називають небагато творів. Роман у віршах — різновид ліро-епічного (змішаного) жанру, у якому поєднані особливості і ліричного, і епічного зображень, що веде до багатоплановості художнього світу. Межує з драматичною поемою, віршованою повістю. Поширення набув у XIX—XX ст. Зразки роману у віршах: «Дон Жуан» Дж. Байрона, «Євгеній Онєгін»      О. Пушкіна, «Марина» М. Рильського, «Маруся Чурай» Л. Костенко.

Поетеса написала роман історичний, але він за своїм пафосом –ліричний.У творі майстерно поєднано епос і лірику, Літературний рід твору “Маруся Чурай”:ліро-епос

Темою твору “Маруся Чурай” є доля Марусі, легендарної піснетворки, на тлі історичних подій середини ХVІІ століття.

 У творі правдиво показано всі сфери життя- політичного, духовного, родинно- побутового, військового. Роман Ліни Костенко- це твір зрілого майстра, вершинна книга творчості поетеси, що вражає досконалістю змісту і форми.

Проблематика й композиція твору

В основі твору — дві наскрізні взаємопов’язані сю­жетні лінії: доля Марусі й доля України. Вони прочитуються не лише в конкретно-історичній площині, а й у понадчасовій: Маруся — неповторна, одухотворена, творча особистість, яку намагається поглинути дріб’язковий, егоїстичний, без­жальний буденний світ; Україна — сильна й прекрасна країна, яка протягом століть прагне здобути свободу, державність, але цьому заважають інтриги сусі­дів і підступність своїх перевертнів.

Тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, багатопроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко).

Твір «Маруся Чурай» побудований на прийомі ретроспективного показу: спочатку йде подія, а далі те, що їй передувало. Твір починається фактично із розв’язки , причому несподіваної і страшної, через що тяжіє до новелістичного жанру, а розташування частин композиції у нехрологічному порядку тільки збільшує напругу й загострює цікавість.

Така побудова твору дає можливість подати широкий план зображуваного у просторі і часі.

  «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа . Коли в похід виходила батава, Її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні»»

За що помилував Хмельницький Марусю?

(Перш за все , за її талант - складати пісні, з якими козаки йшли в бій і перемагали ворога,  а ще тому, що Хмельницький добре знав Гордія Чурая і його славетні подвиги, і тому, що зраду вважав злочином не залежно від того що це була за зрада: державі чи людині.)

Яка ж ідея твору?

Ідея твору “Маруся Чурай”: непереможність особистості з багатим духовним світом і українського народу, глибока віра в їх духовну силу, в безсмертя мистецтва.

 «Асоціативне гроно»

Образ Марусі (Поет, співачка,вродлива дівчина, патріотка, вірність, Україна, Полтава, кохання… ).

 «Маруся Чурай» Ліни Костенко — не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це — партитура вічних мотивів духовного буття на­роду...» (М. Слабошпицький).

Найбільше турбує поетесу проблема цілісності людської натури, незрадливості людської душі, вміння жити високими ідеалами, не розмінюючи їх на будденні потреби.

Маруся Чурай - уособлення високого ідеалу духовності, втілення того незбагненного і невмирущого патріотизму, який житиме в українському народові попри всі його страждання й поневіряння.

  Твір, з одного боку, завершується смертю Марусі Чурай та, з іншого боку, ми розуміємо, що її пісні безсмертні, бо будуть вічно жити серед українців. Тому наша сьогоднішня Маруся трішки містична, вона ніби лебідь має крила, це дає їй можливість дорівнятись  неба, тобто вічно жити в нашій пам’яті і в наших серцях. Добрим свідчення її безсмертя є пам’ятник Марусі Чурай в Полтаві. Він розташований у само́му середмісті Полтави — за Полтавським академічним обласним музично-драматичним театром ім. Гоголя на Театральній площі (на вулиці Небесної Сотні). Відкрито пам'ятник 14 квітня 2006 року. Його авторами є полтавські скульптори Дмитро Коршунов та Валерій Голуб .  (Демонстрація пам’ятника).

Домашнє завдання

Знайти архаїзми та застарілі слова у романі « Маруся Чурай»