Українська мова 11 - А клас на 05.09.2023

Роль мови у формуванні особистості. Мова як засіб самовираження

Мова людини — це своєрідний лакмусовий папірець, який виявляє рівень її загальної культури, освіченості, внутрішньої інтелігентності. Плекання культури мови — це свідчення любові до рідного слова, поваги до свого народу і його багатовікових традицій. (З довідника)

Уміння людини спілкуватися засобом слова зумовлюється загальною ерудицією, здібностями, самоосвітою, прагненням до самовдосконалення.

Україна проголосила, що будує правову демократичну державу. Для цього їй необхідні передусім духовні, інтелектуальні особистості, високопрофесійні викладачі, політики, правники. Вміння говорити становить фундамент професіоналізму спеціалісти гуманітарного фаху. Проте й для представників професій, пов’язаних із технікою, це вміння є важливою професіограмою.

Словник.

Ерудиція — глибокі знання у певній галузі чи в багатьох галузях, широка обізнаність, начитаність, енциклопедизм. Інтелектуальний — який стосується інтелекту —здатності до мислення, особливо до його вищих, теоретичних рівнів. Професіограма — важливий показник здатності до певної професії, роду діяльності: набір необхідних і достатніх якостей особистості, її знань та вмінь.

Еліта — люди, що виділяються серед інших своїм суспільним становищем:, здібностями і т. ін., дріжджі суспільства, істеблішмент, вищий (фешенебельний) світ. Фантом — примара, ілюзія, модель чогось. Мовний фантом — засоби спілкування, використовувані певним прошарком суспільства. Жаргон — мова соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі, інша назва — сленг. Тотальний — всеосяжний, загальний.

Теоретичний матеріал. Особистість є носієм свідомості і системи суспільно-значущих якостей. Ідеальна особистість — це людина, що поєднує в собі духовне багатство, високу моральність, фізичну досконалість і виявляє себе як неповторна, самобутня індивідуальність, що й становить силу її привабливості для інших.

Роль мови у формуванні і самовираженні особистості величезна. Особливе значення має рідна мова, що стає для кожної людини одним з найцінніших надбань. Найгостріше це відчувається тоді, коли людина довго знаходиться за межами батьківщини. Тоді бодай одна вісточка рідною мовою приносить душевну полегкість, втамовує тугу за рідною стороною.

Мова — то магічне дзеркало, невичерпний засіб спілкування. У мові відображено життєвий досвід, сприйнятий людством від давнини до сучасності. При цьому мова відображає не лише те, що на поверхні, а й невидиме для ока, внутрішню суть речей, не лише світ матеріальний, а й світ ідеальний, який віддзеркалюється в умопогляді, фольклорі, текстах, ідеях.

Передусім через мову ми пізнаємо рідний народ, його ментальність, культуру, історичний досвід. Крізь призму слова сприймаємо одну з граней краси, що представлена в художній літературі. Наші моральні переконання формуються на основі моральних понять та ідей, що пізнаються завдяки мові. Чим краще ми опановуємо мову, тим досконалішим стає наше мислення, бо мова і мислення нероздільні.  Вбираючи в себе знання, відображені в мовленні, людина вибудовує власний внутрішній світ, або мікрокосм, формує себе як особистість.
 
  Щодня ми реалізуємо себе, виявляючи своє ставлення до навколишнього світу, і найповніше, найглибше цей процес відбувається у мовленні під час повсякденного спілкування. Коли людина добре володіє мовою, вона має могутній засіб для впливу на інших людей і досягнення поставленої мети. І тут особливо важливо, щоб цей засіб використовувався для примноження добра, а не зла, щоб особисті цілі не суперечили суспільним, загальнолюдським. Як відомо, словом можна і вбити, і повернути до життя. Людину, що вміє гарно говорити, шанують, захоплюються нею, прагнуть бути в її товаристві. Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав, що єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування.

Якщо одне-два привітних слова можуть зробити людину щасливою, то треба бути негідником, щоб відмовити їй у цьому. (Т. Пен.)
Хто злий, той нерозумний. Він може бути кмітливим, хитрим, навіть дотепним, але мудрим він не буде. (І. Федорович.)
Люди недалекі звичайно засуджують все, що виходить за межі їхнього кругозору. (Ф. Ларошфуко.)

Слово — діло велике. Велике тому, що словом можна з'єднати людей, словом можна і роз'єднати їх, словом можна служити любові, словом же можна служити ворожості та ненависті. Бережіться такого слова, що роз'єднує людей. (Л. Толстой.)
Проникливим є лише серце: найголовнішого очима не побачиш. (А. де Сент-Екзюпері.)

З двох людей, що сперечаються, більше винен той, хто розумніший. (Й. Гете.)
Дружба — це найчистіша любов. Це найвища форма любові, де нічого не вимагається, немає ніяких умов, де просто насолоджуються, даючи. Одержують теж багато, але це — вторинне, і це трапляється саме собою. (Ошо)

Домашнє завдання. Напишіть твір- мініатюру."Людина байдужа до рідної мови - дикун"