Українська мова 10 – А клас на 26.05

  Вигук –як частина мови.

Дорогі дітки ,вигуки в українській мові такі різноманітні . Скільки цікавих вигуків існує.А чи знаєте ви їх всі ?Давайте перевіримо ,мої розумашки!!!

Знайдіть вигуки й визначте їх розряд за значенням.

1. Ой за полем, за горами золота нагайка в'ється! (блискавка )

2. Ліз карасик через перелазник та у воду - плюсь! ( кухоль )

3. Тік-так, а з місця ніяк. (годинник )

4. Підсмикане, підтикане та й гайда по хаті. ( віник )

5. Зразу - чирк! Потім - пишк! Потім -блись! (сірник )

1.Робота з підручникам ,діти прочитайте теоретичний матеріал про вигук ,випишіть головне у зошит.

2. Бесіда :

- Назвіть усі частини мови.

- На які групи вони поділяються?

- Які частини мови належать до самостійних ?

- Які до службових відносяться ?

- Яке місце посідає серед частин мови вигук?

3. Аналіз мовного матеріалу.

* Проаналізуйте слово ох за поданим планом.

А) Чи має слово лексичне значення?

Б) Чи виступає воно членом речення?

В) Чи можна до нього поставити запитання?

Г) Чи служить воно засобом зв'язку? Зробіть висновок.

Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Вибірковий диктант.

Виписати з речень лише вигуки.

1. Ну, а як вам живеться, Лесю!

2. Еге ж, снідати вам принесла.

3. Тпру!Отепер тут тобі, голубонько, бути.

4. Хе! Як же це так?

5. Ого, на ціле літо?

6. Цить! Він, мабуть, спить!

7. Те-те-те! Як це давно було!

* Гра «Спробуй відгадати»

Визначте вигуки та звуконаслідувальні слова.

1. Ау! Агов! ( вигук, бо означає оклик )

2. Му-му-му! (звуконаслідувальне слово, бо відтворює звуки тварин )

3. Ху-ху-ху! (звуконаслідувальне слово, бо не виражає ні емоцій, ні почуттів,

ні волевиявлення)

4. Увага! (вигук, бо спонукає до дії)

* Творча робота «Придумай сам»

1. Скласти 6 речень:

- 3 речення із вигуками;

- та 3 речення із звуконаслідувальними словами.

2. Пояснити значення вжитих вигуків та звуконаслідувальних слів.

* Тренувальна вправа «Розвиваємо вміння»

Будь-яке звуконаслідувальне слово увести в речення.

Пригадати й записати народне прислів'я з вигуком. Вигук підкреслити.

Закріплення вивченого матеріалу:

Дати відповідь на запитання :

1. Що таке вигук? (Незмінювана особлива частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх.)

2. Яку роль виконують вигуки? (Вигуки служать для вираження різноманітних почуттів, не називаючи їх.)

3. Які ви знаєте ознаки вигуків? (- Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових слів.

- Вигуки не називають предметів, ознак чи дій.

- Вигуки не членуються на морфеми.

- Вигуки не виступають у своїй основній функції членами речення (якщо не переходять у повнозначні слова).

- Вигуки не є засобами граматичного зв'язку між словами.

- Вигуки не пов'язуються граматично зі словами в реченні.)

4. Які виділяють групи (розряди) вигуків? ( за значенням; за походженням; особлива група вигуків (звуконаслідувальні).

Домашнє завдання:

Виписати з художньої літератури уривок тексту, який у своїй будові мав би вигуки. Визначити їх синтаксичну роль, розряд за значенням, умови написання.

 

Українська література 10 – А клас на 25.05

Гульджемал дочув Іззета-ага з Учтурфана - головна героїня твору, мусульманський аналог французької народної героїні Жанни д'Арк. Проблема взаємодії традицій і викликів нового часу й емансипації у творі

Письменники, літературознавці, історики цікавилися питанням ролі особистості в історії. Погодьтеся, наскількі цікава тема: колись народжується людина, яка раптом змінює хід подій, які здавалися зрозумілими, і їх завершення так само здавалося очевидним! Але…

Ось про таких особистостей, жінок, що робить ситуацію ще цікавішою, поговоримо на уроці.

Отже, тема уроку — «Гульджемал дочув Іззета-ага із Учтурфана — головна героїня твору, мусульманський аналог французької народної героїні Жанни д’Арк. Проблема взаємодії традицій і викликів нового часу й емансипації у творі».

1. Робота з текстом оповідання. Знайомство з головною героїнею твору

✵ Знайдіть у тексті твору інформацію про походження та вік героїні. («зовсім юна (їй ще й сімнадцяти не було)».)

✵ Доведіть, що виховання Гульджемал не було традиційним для мусульманської дівчини. («Гульджемал була єдиною донькою шейха Іззета-Ати, тож уся його ласка призначалась їй, і вона зростала дуже пещеною. Сина в нього не було, тож дівчина прилучалася й до хлоп’ячого виховання, надто до освіти». Батько купив їй англійську рушницю, з якої вона навчилася влучно стріляти. «Батько, що мріяв про сина, заохочував це захоплення доньки, й поступово Гульджемал стала справжнім снайпером». «… батько їй все дозволяв. Гульджемал добре вивчилася читати й писати, виявляла схильності до наук. Знала не лише турецьку, а й арабську та перську мови, любила читати напам’ять перські газелі».)

✵ Якими чоловічими вміннями володіла дівчина? («… Їздила верхи, стріляла з лука й рушниці настільки вправно, що могла підстрелити пташку на льоту. А побачивши злодія, що прокрався в сад, вона, подібно чоловікові, могла взяти до рук лука чи рушницю, аби той начувався. Її рука набула такої міці, що здатна була повіддям закривавити коневі писок (так писки коней кривавляться, коли вони тягнуть на берег корабель)

✵ Які жіночі таланти були у Гульджемал? (… Коли вона брала до своїх білих чарівних рук Саз і з вуст її линули газелі, то хіба що глухий міг би не розчулитись. А як вона вміла гаптувати! Її килимки для намазу годилися б у подарунок самому шаху)

✵ Розкажіть про ставлення Гульджемал до шлюбу. У чому особливість? (Дівчина не поспішала погоджуватись на пропозиції з боку претендентів на її руку: «Ну що ж, хай спробує, коли зможе». Тому все лишалася незаміжньою. І справді, не всякому до снаги була ця напрочуд метка мисливиця, ця дівчина, спритна, мов канатоходець, освічена, мов який мула, окрилена, як поет». Для мусульманського світу, в якому жінка підкоряється чоловікові без заперечень, Гульджемал поводиться незвично)

✵ Що окрім рушниці, свідчить про цікавість Гульджемал до результатів технічного прогресу? (Дівчина швидко оволоділа біноклем і компасом, які батько привіз їй зі своїх мандрів)

2. Створення психологічного портрету Гульджемал

Риси характеру героїні, які дали їй можливість підняти і повести за собою людей: чемність, твердість, героїчна рішучість, гідна бути прикладом для інших, незламність. («я не з тих, що здаються!»., вміння об’єднати навколо себе інших — як чоловіків, так і жінок («неабияке вміння надихати й згуртовувати люд»., любов до батька і рідного міста, самовідданість, відвага, спостережливість, вміння спланувати свої дії і передбачити їх результат, військова хитрість, наполегливість, державне мислення («… вона намірилися переконати місцевий люд у тім, що порятунок Учтурфана невіддільний від відродження Кашгару, з якого слід вигнати китайців, захопивши Нове Місто. Лише в рішучому подоланні ворога запорука змін на краще».

3. Головна героїня твору, мусульманський аналог французької народної героїні Жанни д'Арк

Заслуховування повідомлення учня про Жанну д'Арк

Жанна д'Арк (Орлеанська Діва) (6 січня 1412-30 травня 1431) — національна героїня Франції, католицька свята.

Жанна, селянська дівчина зі сходу Франції, стверджувала, що мала видіння від Бога, у яких їй було доручено врятувати Королівство Франція від англійського панування наприкінці Сторічної війни. Вона очолила французькі війська, і спочатку її діяльність принесла французам чимало успіхів та особисту славу самій Жанні, але потім почала зазнавати невдач.

Орлеанська Діва воювала проти англійців на боці майбутнього короля Карла VII; була схоплена бургундцями, союзниками англійців, і 30 травня 1431 року спалена на вогнищі в Руані «за єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу».

Одразу ж після її смерті з волі короля та за наказом Папи Римського розпочався реабілітаційний процес, який проходив у Парижі та Руані в 1455-1456 роках і відновив добре ім’я Орлеанської Діви.

У 1920 році Римо-Католицька Церква оголосила Жанну д’Арк святою (Матеріал з Вікіпедії)

Дослідна робота «Порівняння Жанни і Гульджемал — пошук спільного». Робота з таблицею

Жанна д’Арк	Гульджемал
Спільне
Вік — 17 років
Діє у критичний для країни час: англійці у стін міста Орлеана	Діє у критичний для країни час: китайці у стін міста Учтурфана
Живуть у часи, коли жінки були безправними порівняно з чоловіками
Командують військами, звільняють міста країни від окупантів
Носять в разі необхідності чоловічий одяг
Володіють даром переконання
Своїми діями піднімають бойовий дух, відроджують віру у перемогу, підносять почуття патріотизму на новий, більш високий рівень, змушують повірити в свої сили окупованих
Мають гарну репутацію
Вірять у свої сили і успіх своєї місії
Змінюють хід історії

4. Робота над жанром твору. Бесіда з учнями

✵ Коли було оприлюднене оповідання «Арслан киз». (У 1893-1894 рр.)

✵ Коли відбуваються події, про які розповідається в оповіданні? (В основі оповідання один з епізодів Уйгурсько-Дунганського повстання 1864-1877 років.)

✵ Доведіть, що твір — оповідання. («Арслан киз». — невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на епізоді з життя Гульджемал, пов’язаний з повстанням проти окупантів. Твір має однолінійний сюжет. Характер головної героїні показаний у сформованому вигляді. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Розповідь ведеться від особи оповідача).

✵ Чому жанр твору визначають як історичне оповідання? (Твір написаний в один час, а події відбуваються в інший, читається в третій, це оповідь про події в минулому, автор якої докладає зусиль для ретельного відтворення обставин, культури й особистостей, віддалених у часі, якомога точніше, глибше та правдоподібніше. Оповідь вигадана, бо письменник не історик і не мусить достеменно відтворювати описувану добу».)

✵ Чому кримськотатарський письменник, на ваш погляд, обирає саме цю тему? (У мусульманському світі назріла необхідність у змінах. Це стосувалося, перш за все, питань культурної емансипації кримськотатарського народу. Одним з найгостріших питань цього процесу було безправне становище мусульманської жінки. Розповідаючи історію про звільнення Учтур-фана та початок відродження Кашгару, письменник проводив історичні паралелі між подіями повстання у Китаї та історичними реаліями історії свого народу. Приклад дівчини-левиці був також дуже переконливим аргументом на користь тих, хто піднімав голос за зрівняння у правах мусульманських жінок та чоловіків)

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 Опрацювати матеріал уроку

 

Українська література 10 – А клас на 23.05

Історичне оповідання Арслан киз (Дівчина-левиця) як прояв культурної емансипації кримськотатарського народу

Урок-конференція присвячена темі «Історичне оповідання «Арслан киз». («Дівчина-левиця». як прояв культурної емансипації кримськотатарського народу».

В основі оповідання, знайомство з яким ми сьогодні почнемо, один з епізодів Уйгурсько-Дунганського повстання 1864-1877 років.

Джунгарія і Східний Туркестан у 50-х роках XVIII століття були завойовані маньчжурською династією Цин, яка правила в Китаї, і включені до складу Циньської імперії під назвою Синьцзян («Новий кордон».

Корінне населення Джунгарії та Східного Туркестану — уйгури, дунгани та інші народності повстали проти панування маньчжурських та китайських феодалів. це повстання почалося 7 червня 1864 року з озброєного виступу дунганів у місті Куча. Влітку-восени 1864 року такі ж самі стихійні повстання уйгурів і дунган відбулися у Хотані, Кашгарі та інших містах Синьцзяна. Основною рушійною силою повстань були селяни і міська біднота, але керівництво захопили представники мусульманського духівництва та феодальної знаті. Результатом повстання пригнічених народів стало створення чотирьох ханств: трьох уйгурських та одного дунганського. У травні 1867 року був створений Таранчинський султанат. До літа 1867 року Нкуб-бек родом з Коканда, правитель Кашгарського ханства об’єднав уйгурські ханства в єдину державу Йеттишар, до якого пізніше прієдналося також Дунгарське ханство. Якуб-бек конфіскував землі маньчьжуро-китайських феодалів і навіть полегшив податковий тягар для населення.

Зовнішня політика Якуб-бека використовувала протиріччя між Туреччиною, Англією та Росією. Політика лавірування між ними лягла в основу зовнішньої політики правителя. Він намагався добитися визнання Англією незалежності йеттишара. Якуб- бек сподівався також розширити кордони новоутвореної держави, спираючись на підтримку з боку Англії. Але у 1877 році повстання було придушено цинськими військами під керівництвом Цзо Цзунтана.

Про ці події в оповіданні Ісмаїла Гаспринського «Арслан киз». розповідається так: «Східний Туркестан розділився на дві частини, на так звані Старе Місто й Нове місто. У Старому Місті мешкає мусульманське населення, а в Новому — китайські солдати й чиновники. Частина населення Нового Міста — дунганці, родом і мовою китайці, що прийняли іслам. Дуганці, оголосивши революцію у внутрішніх землях Китаю, наробивши там переполоху, підняли бунт і в Кашгарі та Кульджі, прагнучи звільнитися від китайської тиранії. У той час як повсталі мусульмани, подолавши на значному обширі китайських вояків, узяли владу до своїх рук, китайці довкола Учтурфана зосередили чималі сили й оточили місто. А в Кашгарі навпаки — мусульмани блокували китайців, що перебували в Новому Місті. Китайці не зважувались лишати Нове Місто, аби знову ширити й утверджувати свою владу над мусульманським населенням. Проте й мусульмани не були спроможні взяти фортецю й остаточно прогнати ворога. Отак і жили, стежачи одне за одним й остерігаючись одне одного. Мусульман спиняли китайські гармати. Та ще більшою мірою хитрі базікання китайських проводирів. Ті лякали населення, мовляв з Китаю от-от надійде велике військо, та обіцяли всім, хто прихилиться до них, усілякі благоденства й привілеї, до того ж за допомогою грошей і щедрих дарунків переманювали на свій бік вчених та військових старшин Старого Міста. Відтак мешканці Кашгару розділилися на дві партії — одна вважала за ліпше дружити з китайським військом і зносити його владу, друга заохочувала до взяття фортеці й вигнання китайців. На чолі першої партії були міський старшина Таштімур-бек та головний суддя, у другій всім заправляли інші судді, керівники медресе та ще деякі поважні особи. Позаяк основна влада в місті, а також військо і зброя були в руках Таштімур-бека, перша партія мала більшу силу й бездіяльно марнувала час.

час подій нашої оповіді — це час Кокандського ханства, де правили хаджі — праведники, нащадки самого пророка. Коканду мав підкорятися й Кашгар. Тож кашгарський люд, вчинивши заколот, послав кокандському хаджі листа з проханням про допомогу. Відповідь з Коканда про те, що сам хаджа от-от прибуде з військом та гарматами, також стримувала кашгарців від рішучого нападу на Нове Місто. Утримувались від рішучих дій також курці й торгівці, які проте, підтримуючи з Кокандом ділові стосунки, ставали в пригоді як посильні. Таштімур-бек і головний суддя, що прихилялися до китайських правителів, не схвалювали бунту кашгарців. Вони розуміли, що при встановленні Ісламського правління, за якого до влади прийде хан, зміниться їхнє становище. Хоч у глибині душі вони, може, й неприязно ставилися до китайського воєначальника, усе ж і не думали відмовлятися від його дарунків. якби мусульмани збагнули, у чім тут річ, то об’єдналися б, напали б на Нове місто, і у ворога забракло б сил їм протистояти. Китайців рятували лиш підступні хитрощі їхнього проводиря.

Уже давно не було війни, та місто щодня, щогодини перебувало під страхом. Брами зачинені, на укріпленнях — повсякчас вартові. Для прибульців та від’їжджаючих лиш двічі на день відчинялись ворота. Мусульмани, що перебували в Новому місті, боялися китайців. Китайці ж боялися мешканців Старого Міста.

Про причини повстання автор розповідає так: «За кількасот літ китайської тиранії позбавлені права голосу мусульмани дійшли мало не до стану худоби. Хабарництво й цинічна безкарність обраних мусульманами чиновників довели населення до відчаю. Нещасні люди були переконані, що вже ніколи не скинуть китайської тиранії, як і зажерливості мусульманських можновладців, боялися підняти очі, аби глянути на світ. Вони тільки й думали щодня, як заробити собі на кусень хліба».

«На найменший непослух ворог відповідав численними вбивставами, вирізав навіть цілі міста, нещадно грабував мусульманське населення. Тож зрозуміло, що в простих кашгарців були опущені руки. Вони вже ні на що не сподівалися. А можновладці були байдужі до долі Кашгару».

Для кращого розуміння змісту твору та історичних подій слід познайомитися з тлумаченням незрозумілих слів. До вашої уваги невеличкий словничок.

Аксакал — у тюркських народів первісно голова роду, старійшина, у феодальні часи — представник старої патріархальної знаті. Пізніше — виборний староста, а також шанована людина. Термін використовується в Середній Азії та на Кавказі.

Арик — гідротехнічна споруда у вигляді каналу.

Бек — дворянський титул у деяких народів Близького Сходу та Середньої Азії.

Газават — у Османській імперії, інших країнах ісламу — священна війна за іслам, «священна війна».

Емір — титул відповідає титулам князь, володар, господар.

Меджліс — законодавчо-представницький орган, аналог парламенту. Існує переважно в арабських та ісламських країнах.

Мулла — знавець Корану і мусульманського ритуалу, мусульманський священик; учитель релігійної школи; грамотна, вчена людина.

Саз — музичний інструмент типу лютни або бандури (за формою, але менший за розміром). Розповсюджений у народів Закавказзя, Ірану, у Туреччини та інших народів Сходу, також у татар и башкирів.

Текіє — мусульманський монастир.

Хаджа — у Середній Азії людина, яка веде свій рід від арабських місіонерів іслама.

Шейх — титул правителів князівств і вождів кочових племен в Аравії.

Тепер потрібно з’ясувати питання: чому в другій половині ХІХ століття Ісмаїл Гаспринський піднімає питання емансипації уйгурів і дунгарів?

Кінець 1860-х рр. був часом, коли після низки поразок, яких зазнали народи Сходу від європейських колонізаторів, у мусульманському світі почала вкорінюватися думка про важливість освіти, необхідність оновлення громадського й духовного життя. У суспільстві прокидалося почуття національної гідності підкорених народів, поширювалися ідеї розгортання широкої антиколоніальної боротьби. Такі суспільні настрої сприяли появі лідерів нового типу, які, маючи знання Заходу, були вірними релігійним традиціям свого народу. Одним із таких провідників був І. Гаспринський, у якого відданість культурі, мові й релігії свого народу органічно поєднувалася з прагненням освоїти все багатство європейської і російської культури. Розповідаючи у творі про події в іншій країні, народ якої піднявся на боротьбу проти гнобителів, Гаспринський намагався вирішити проблеми свого народу.

Саме тому оповідання завершується перемогою героїв — Сулейман-бека і Арслан-киз, до яких з Коканду в Кашгар прибув Гази Якуб-бек, а з ним ще кипчацькі й узбецькі богатирі, які почали відновлення ханства. Китайці ж зняли облогу з міста Учтурфан і відступили. Учтурфан вільно зітхнув. Таке закінчення історії повинно було підняти дух пригнічених народів Сходу і сприяти посиленню почуття національної гідності і зародженню думки про необхідність антиколоніальної боротьби.

В оповіданні Гаспринський торкнувся ще однієї важливої проблеми Сходу — емансипації жінок Сходу.

У мусульманському світі проблеми жінок завжди стояли на особливому місці, у фокусі загальної уваги. На межі ХІХ-ХХ ст. проблеми розкріпачення мусульманської жінки ставились на порядок денний відомими громадськими діячами, ідеологами різних рухів. З великою обережністю вони намагались обговорити, розробити і зайняти найбільш оптимальну позицію в цьому наболілому питанні. На обговорення висувалися різноманітні варіанти звільнення жінки Сходу від традиційного, освяченого багатовіковими звичками, її нерівного стану в суспільстві. Пропонувалось, у першу чергу, поширювати серед мусульманок початкове навчання. Відомо, що в багатьох ісламських громадах існували традиції жіночого навчання і виховання. Зазвичай для них існували спеціальні жіночі початкові навчальні заклади. Однак це було не у всіх і не скрізь. Найбільш сфанатизовані ісламісти відкидали право жінок на навчання, і ця проблема увійшла у сферу обговорення мусульманської інтелігенції, зокрема в Росії, кінця ХІХ — початку ХХ ст. Деякі з них в руслі боротьби за жіночу просвіту самостійно намагались налагодити шляхи для досягнення цієї мети, наприклад, видатний просвітитель кримських татар, відомий громадський діяч тюрко-мусульманських народів Ісмаїл Гаспринський.

Проблема емансипації жінки Сходу дає про себе знати і в літературі та публіцистиці багатьох тюркомовних народів. Першим серед мусульман Росії поставив питання про дискримінацію жінки класик азербайджанської літератури Мірза Фаталі Ахундов. Тема рівності чоловіка і жінки розглядалася у творах карабахської поетеси Хуршуд Бану Натаван та інших мусульманських поетес (Фат-маханум Кямине і Гончабеїм), поетів та письменників. Засновником жіночої теми у татарській літературі у другій половині ХІХ століття був Муса Ак’егет і Габдрахман Ільясі.

Ісмаїл-бей-Гаспринський першим у кримськотатарській літературі і публіцистиці заявив протест проти дискримінації жінки. Наприклад, у його сатиричній повісті «Африканські листи». або «Країна амазонок». змальовується африканська країна, де під керівництвом деспотичної королеви та старої-візиря чорні амазонки панують над чоловіками, яких уважають створіннями другого ґатунку, чий обов’язок — задовольняти домінуючу стать.

Хоча у мусульманському світі таке становище було і неможливим, письменник зберіг звичаї і моральні норми мусульманського світу, притаманні йому на межі ХІХ-ХХ століть.

Подібна до таких амазонок і героїня історичного оповідання «Арслан киз». Гульджемал. Вона виступає в оповіданні зразком того самого лідера, який здатний підняти на боротьбу за звільнення батьківщини як чоловіків, так і жінок.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати матеріал уроку.

 

 

Українська література 10 – А клас на 22.05 – 23.05

Історична повість «Мотря»

Історія написання. Над романом-епопеєю про гетьмана І. Мазепу письменник почав працювати 1923 р. Робота тривала аж до кінця життя, але так і не була завершена. Роман Б. Лепкого - пенталогія, однак найпопулярнішими стали такі частини епопеї, як «Мотря», «Не вбивай» і «Батурин», тому за твором закріпилося визначення «трилогія».

Роман-епопея - один із різновидів епічних жанрів, який охоплює життя кількох поколінь, великий і складний епічний твір, цикл романів чи повістей, у яких діють одні й ті самі герої. Харитон Шустов. Іван Мазепа і Мотря Кочубеївна (1890)

1926 р. вийшли перша і друга частини: «Мотря» і «Не вбивай», 1927 р. - третя «Батурин». Половину четвертої частини епопеї «Орлик» уже після смерті автора під назвою «З-під Полтави до Бендер» видав брат письменника Лев Лепкий. Продовження «Орлика» й остання частина епопеї («Войнаровський») так і залишилися художньо не зреалізованими.

Що заохотило Богдана Лепкого звернутися саме до образу Івана Мазепи, постаті у той час не вельми популярної в українській літературі (згадка про гетьмана є в поезіях Тараса Шевченка «Іржавець», «Чернець»; образові Мазепи присвячені поема Степана Руданського «Мазепа - гетьман український» і дилогія Михайла Старицького «Молодість Мазепи», «Руїна»)? Пам’ять про цього українського патріота-державника московські окупанти століттями стирали зі свідомості українців, ім’я гетьмана піддавали анафемі (прокляттю) у церквах, збудованих за його кошти! Не збереглося жодного прижиттєвого портрета цього історичного діяча. Абсолютно негативно, як зрадника змальовували Мазепу російські митці. Виняток становить хіба що поема Кіндрата Рилєєва «Войнаровський», у якій образ гетьмана подано в героїчному світлі.

Проте образ Івана Мазепи виявився досить популярним у літературі західноєвропейського романтизму. Прагнення українського гетьмана-державотворця надихнули Джорджа Гордона Байрона, Віктора Гюго. Мазепа став персонажем драм Юліуша Словацького, роману «Мазепа» Адольфа Мютцельбурга. Борцем за свободу рідного краю постає український гетьман у драмах Рудольфа Готтшаля та А. Мая, у критичному історичному етюді француза Ежена-Мельхіора де Вогюе «Мазепа - історична легенда». Мазепі присвячена однойменна симфонічна поема Ференца Ліста, опера Петра Чайковського.

Серед основних причин, що спонукали Б. Лепкого до написання пенталогії, - і особлива популярність у 1920-1930-ті рр. XX ст. історичної прози в Галичині, адже читання творів про колишню звитягу давало духовний прихисток від репресивної окупаційної дійсності (в Галичині посилювалося польське гноблення).

Богдана Лепкого приваблювала харизма гетьмана, який зробив відчайдушну спробу вирвати Україну зі страшних обіймів Російської імперії. Крім того, наділений філософським розумінням історії, письменник побачив у страшному геноциді українців, розгорнутому Петром І, проекцію геноциду сталінського. Обов’язок митця-патріота покликав до життя твір-засторогу: українці повинні бути єдиними, щоб боротися з окупантом, повинні зробити раз і назавжди рішучий вибір на користь власної державності.

Опера «Мазепа» Петра Чайковського. У ролі гетьмана - Ігор Мокренко, Марії-Тетяна Ганіна

Історична основа твору. Жанр. Перед написанням пенталогії «Мазепа» Б. Лепкий надзвичайно ретельно опрацював майже весь наявний на той час матеріал про цього гетьмана й період його правління.

Роман побудовано на основі подій, що відбулися внаслідок укладення українсько-шведського союзу під час Північної війни. Пенталогія охоплює візит Петра І до Києва, створення таємної коаліції між гетьманом Іваном Мазепою та козацькими старшинами-незалежниками, таємне листування Мазепи зі Станіславом Лещинським і Карлом XII, воєнну нараду в місті Жовква, донос генерального судді Василя Кочубея і полковника Івана Іскри на гетьмана, знищення Батурина, об’єднання українського та шведського війська, битву під Полтавою, відступ і життя в еміграції залишків козацького війська. У романі Богдана Лепкого правдиво відтворено фатальні погодні умови 1708-1709 рр.

Цікаво знати!

Коломацькї статті 1687 р. - договір між Військом Запорозьким і Московією, ухвалений козацькою радою 4 серпня 1687 р. в таборі, щільно оточеному російськими стрільцями, поблизу р. Коломак. На цій раді обирали й нового гетьмана, яким став Іван Мазепа. В основу договору лягли Глухівські статті Дем’яна Многогрішного, але обмежувалося право Війська Запорозького обирати й зміщати гетьмана, містився наказ гетьману та козацькій старшині докладати зусиль для ліквідації національної окремішності українців, заборонялося вживати в документації назви, що наголошували на державно-правовому статусі Гетьманщини. Козацьку старшину було зобов’язано стежити за гетьманом і доносити на нього в Москву.

Сюжет першої повісті пенталогії - «Мотря» - охоплює історичні події в Україні після того, як І. Мазепа став гетьманом. З усіх творів циклу «Мотря» чи не найменше насичена бурхливими історичними подіями, однак тут детально відтворена епоха. Автор зосереджується на стосунках Петра І й українського гетьмана, показує жахливу політику визискувань і наруги над українцями з боку північного деспота. Б. Лепкий художньо переконливо показав ті сумніви й вагання, що роздирають Мазепу, його потаємні мрії здобути Україні незалежність, змалював коло соратників, що чекають від гетьмана рішучих дій. Стосунки І. Мазепи з матір’ю - ігуменією Печерського Вознесенського жіночого монастиря, зв’язки з родиною Кочубеїв, приватне життя персонажів письменник моделює відповідно до історичних документів (листів, щоденників), підпорядковує художню вигадку правді життя. Водночас персонажі твору виписані яскраво, в усій повноті людської натури, а колорит доби проглядає навіть у дрібницях.

Щоб краще показати життя широких верств населення, відтворити суспільно-політичну ситуацію в Україні початку XVIII ст., Б. Лепкий часто використовував прийоми подорожі.

Хронотоп (грец. chronos - час і topos - місце) - зв’язок часу й простору в художньому творі. Розрізняють фабульно-сюжетний час (коли згадані чи описані події відбувалися) й оповідально-розповідний (коли про них повідомляє оповідач).

Своєрідною композиційною віссю твору стає хронотоп дороги. Завдяки цьому прийомові читач довідується, мандруючи то з Чуйкевичем, то з родиною Кочубеїв, про розбійницькі напади москалів на українських селян, дику сваволю й жорстокість «царських людей». Показовим є розділ «З гетьманським листом».

Образ Мотрі Кочубей. Одним із центральних образів роману є образ Мотрі, доньки генерального судді Василя Кочубея. Красою й розумом вона зачаровує гетьманове серце. Її почуття до Мазепи народжене не блиском гетьманської булави, бажанням влади й почестей, яких так прагне Любов Хведорівна. За задумом автора, Мотря втілює «взірцеву поведінку» жінки-українки.

У філософському трактуванні історії Б. Лепким важливим є ототожнення окремих персонажів з образами-символами. Тому його героїня не схожа на жоден з аналогічних жіночих образів у творах про Мазепу європейських і російських романтиків. Недаремно закоханий у Мотрю Чуйкевич після погрому Батурина називає Мотрю ідеєю, яку неможливо знищити.

Стильові особливості роману «Мазепа». Для пенталогії характерним є поєднання епічного осмислення минулого українського народу з неоромантичною музичністю, ліризмом (сучасник Богдана Лепкого, відомий літературознавець Михайло Рудницький називав цей твір «прозовою поезією»). Епопея насичена образами фольклорної символіки, часто - містичного характеру (розбита бандура, зів'ялі троянди, біла пані, що, за переказами, з’являється в гетьманському палаці як віщунка великого лиха; згасла зоря). Ці символи створюють відчуття фатальності - однієї з характерних рис естетики символізму. Крім того, Лепкий використовує й масштабніші образи-символи, зокрема персоніфіковані: одним із них є образ старого сивого діда, що символізує невмирущість народу, його пам’яті. Він застерігає гетьмана: «Велике зло, великий гріх, не продавайте дідівської слави на сміх!» - І просить: «Двигни цей камінь, двигни!». Його голос вчуватиметься Мазепі безсонними ночами й стане власною совістю гетьмана. Важливим у розкритті ідейного спрямування твору є й образ степу.

Образ степу. Лірична тональність стилю Б. Лепкого особливо виявляється в роздумах-медитаціях персонажів. Медитація «Степ ледве мріє...» (первісно - вірш «Сон Орлика») написана як сон-марево генерального писаря Мазепи в тривожну годину перепочинку. Трагізм поглиблюється не лише проекцією на програну Полтавську битву: душа України тужить у століттях, квилить чайкою і за убитим чумаком («Чумаче, чумаче, де твій віз?»), і за порубаним козаком («Як тобі спиться, чи дівчина сниться...»). Душа України бреде степом, «іде і плаче - словами без сліз...», сиротою бездомною шукає серед хрестів живих лицарів: «Перехрести мене, братчику. Та не жменею і не кишенею, а шаблею, о так, о так, візьми шаблю в кулак: во ім’я Отця і Сина, хай буде ніч горобина, і Святого Духа, хай буде заверюха, хай буде бій-пребій, кріпко стій і не млій, бо це бій сумлінь, амінь».

Саме степ із високим різнотрав’ям - «мов хвилясте, безбрежне море» - стає рятівним притулком для переслідуваних москалями козацьких і шведських загонів. Степові пахощі, мов цілющий бальзам, утихомирюють на якийсь час біль поразки, повертають «давні сили».

Степ дає відчуття нескореності, вічності. Автор малює його відповідно до фольклорної традиції, козацьких дум, у яких степ символізує волю, козацьку долю: «Шумів, шелестів, співав свою невгомонну пісню: про народи, які приходили туди, про бої, про кров, що напувала його, і про силу, що розвівалася з вітрами. Хто тільки не хотів опанувати його, - не дався». Адже «степ, як море, як нездійсненна мрія, незаспокоєне бажання, нез’ясоване стремління, як - українська душа».

Діалог із текстом

1. Які чинники спонукали Богдана Лепкого звернутися до постаті гетьмана Івана Мазепи та його доби?

2. Що вам відомо з історії про період гетьманування І. Мазепи? Чому Мазепу піддали анафемі, а його ім'я в Російській імперії було синонімом зрадника? Чи зраджував Мазепа царя?

3. Які історичні події охоплює перша частина роману-пенталогії - повість «Мотря»? На яких рисах характеру наголошує автор, зображуючи Петра І, Івана Мазепу?

4. Пригадайте жанрові ознаки історичного роману. Що таке історична правда, художній вимисел?

5. Який принцип побудови свого твору «Чорна рада» застосував П. Куліш? Чи доречно використав цей самий принцип Б. Лепкий?

6. Яким постає Мазепа у спілкуванні з власною матір'ю? Як Мазепа ставиться до своєї хрещениці Мотрі?

7. Із якої причини Іван Чуйкевич не бореться за Мотрю? Чи можна сказати, що його зупиняє страх перед гетьманом?

8. Якою постає Мотря під час першого знайомства з нею читача? Кого нагадує Чуйкевичеві ця дівчина? Чим дивує Мотря лікаря-німця, котрий лікує її в гетьманському палаці?

9. Якою є реакція Мотрі на прочитані нею в гетьманських універсалах свідчення про участь її батька в заколоті проти гетьмана?

10. Що приваблює Мазепу в Мотрі більше, ніж її краса, чому сивочолий гетьман бажає взяти її за дружину?

11. Які слова Мотря промовляє гетьманові на прощання? Про що вони свідчать?

12. Чому М. Рудницький назвав пенталогію Б. Лепкого «прозовою поезією»? Про які стильові особливості роману свідчить його насиченість образами фольклорної символіки?

13. Яку роль відіграє у творі образ степу? Яким його сприймає гетьман? Чому козаки кажуть: «Степ - наша стихія»?

Діалоги текстів

• Порівняйте образи Івана Мазепи з повісті Богдана Лепкого «Мотря» та з твору зарубіжної літератури про цього українського гетьмана (на ваш вибір).

Мистецькі діалоги

1. Проаналізуйте одну з ілюстрацій до образу гетьмана Івана Мазепи, вміщену в підручнику.

2. Порівняйте опис степу в Богдана Лепкого з картиною Івана Айвазовського «Під час жнив в Україні».

Діалог із науковцем

Наталія Мафтин

ІСТОРІОСОФІЯ ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ В ПЕНТАЛОГІЇ Б. ЛЕПКОГО «МАЗЕПА»

Твір Б. Лепкого звучав засторогою перед новим геноцидом, який розпочала Москва проти українського народу вже у XX ст. Автор передбачив більшовицький «апокаліпсис» 1930-х рр. Устами Мазепи він звертається до своїх сучасників: «...Край переміниться в пустиню і черепи людські з німим докором глядітимуть чорними очодолами в наше веселе небо».

За маскою українізації, яку в час написання пенталогії «Мазепа» було розпочато в Наддніпрянській Україні, письменник побачив новітнього ката України й страшний вишкір російського шовінізму. Тому, попри досить цікаво виписану лінію кохання Мотрі Кочубеївни й Мазепи, перипетії родинного життя Кочубеїв, лінії Войнаровського, Орлика, Чуйкевича, центральною темою твору все-таки стає Голгофа України. Та кульмінація всього циклу - героїчна оборона Батурина й страшна різанина, вчинена Меншиковим у зрадженому місті. Кінь царського фаворита - по коліна в крові. Московські варвари колесували, садили на палі мужніх захисників міста, катували й убивали жінок.

Порушується в повістевому циклі й суголосна проблемі втрати державності проблема «вироблення раси». Мужній полковник Чечель боронив Батурин до останнього. Та жителі хутора, в якому поранений, голодний і знеможений полковник попросився на нічліг, зі страху перед царським гнівом ухвалюють видати його московським драгунам. На мужнього лицаря сиплються гіркі звинувачення в зраді (мовляв, покинув Батурин) від тих, хто воліє пересидіти тяжкі часи на печі. І лише шабля полковника спинила й засоромила натовп. Протиставлення сильної особистості, особистості вождя й лицаря натовпові - одна з ідейних домінант твору.

1. Якою є роль твору на думку автора уривка статті?

2. Чи погоджуєтеся ви із саме таким визначенням ідейної домінанти роману «Мазепа» Богдана Лепкого?

Домашнє завдання . Опрацювати конспект уроку.