Українська література 10 - Б клас на 16.01.2024

Життя і творчість Михайла Коцюбинського. Еволюція світогляду.

Епіграф

Коцюбинський – митець, який умів увіходити у мистецтво, як у життя, і відчувати життя, як мистецтво.

Михайлина Коцюбинська (критик, літературознавець, небога

 

Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 року у м. Вінниці в сім¢ї дрібного державного службовця. Батько часто змінював місце праці, сім¢я змушена була мандрувати з місця на місце.

Своїм вихованням Коцюбинський зобов¢язаний матері, Гликерії Максимівні, яка мала аристократичне походження, чуйне серце, неабиякий розум. Від неї майбутній письменник успадкував «тонку душевну організацію», «любов і розуміння природи», вроджений потяг до прекрасного.

Син композитора Миколи Лисенка Остап згадував: «Досить було хоч раз побачити Михайла Коцюбинського, щоб полюбити його на все життя».

Ще підлітком Коцюбинський захопився творами Т. Шевченка та Марка Вовчка, які спрямували юнака, за його ж словами, «на свідомий український шлях», незважаючи на те, що в сім¢ї спілкувались російською.

Працюючи домашнім учителем, Коцюбинський вивчає життя українського села, народну мову, культуру, збирає фольклор, розпочинає літературну працю.

До речі, творчий дебют молодого автора ознаменувався повним провалом. Один із критиків навіть радив початківцеві залишити цю справу, щоб «не калічити святу нашу мову». Але Коцюбинський не зупинився. Згодом з-під його пера виходять такі чудові оповідання, як «Харитя», «Ялинка», «П¢ятизлотник», «На віру» та інші. Про молодого автора заговорили.

Перебуваючи у складі філоксерної комісії, Коцюбинський знайомиться з життям молдавського та кримськотатарського народів. Побачене стало матеріалом для нових творів.

 Коцюбинський ніколи не стояв осторонь від громадсько-культурних процесів. Звідси – постійний таємний нагляд жандармерії, обшуки, тиск поліції і тавро – «політично неблагонадійний».

Плідно працюючи, уже визнаний майстер слова щедро ділився досвідом із молодим поколінням митців. Його славнозвісні «понеділки» та «суботи» стали справжньою літературною школою для обдарованих авторів-початківців. У будинку Коцюбинських (родина: мати, дружина, четверо дітей) працювала підпільна друкарня для видання україномовної літератури.

З-під пера письменника виходять блискучі твори, але він не зупиняється на досягнутому, його творчість – це постійний пошук, жадоба вдосконалення.

Здоров¢я письменника похитнулось. Його мучать астма й сухоти. Він змушений подовгу лікуватись. Тричі побував на о. Капрі (Італія). Тут познайомився з Максимом Горьким, тут черпав нове натхнення.

Але найбільше митця вразила Гуцульщина, де він гостював у Володимира Гнатюка. Саме цьому дивовижному краєві присвятить автор свою «лебедину пісню» – повість «Тіні забутих предків».

Хвороба прогресувала. Не допомогли ні лікування у клініці професора Образцова, ні самовіддана опіка дружини. У квітні 1913 р. письменника не стало. Похований М. Коцюбинський у Чернігові, на Болдиній горі – улюбленому місці його щоденних прогулянок.

Домашнє завдання

прочитати новелу «Intermezzo»