Українська мова 11 –А клас на 17.01.2024

Стилістичні засоби синтаксису

✵ Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).

«А наші  серця — Україні!» — козацтво життям поклялось. Лунає той клич і донині в блакиті над морем колось (ГІ. Біба). Даруй нам, Земле, за слова: «З тобою лиш душа жива» (М. Сингаївський).

Арістотель-мудрець Олександра навчав і такий у альбом йому вірш написав: «Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса, небезпечне оружжя — жіноча краса. Ані мудрість, наука, ні старші літа не дають проти неї міцного щита» (І. Франко).

Вживання різних синтаксичних конструкцій надає висловлюванням виразного стилістичного забарвлення. Стилістичний синтаксис ґрунтується на доречному виборі та вправному вживанні синонімічних словосполучень і речень.

Синтаксичні синоніми —це паралельні конструкції (словосполучення і речення), що мають однакове лексичне і граматичне значення, але відрізняються смисловими відтінками. Напр.: пшеничний лан — лан пшениці; серце українця — українське серце; роздуми про гідність — роздуми щодо гідності; він був учителем — він був за вчителя, він учителював; йди додому — йшов би ти додому.

Пряма мова, будучи ознакою книжного мовлення, широко вживається у художньому стилі. Вона є засобом індивідуалізації мови літературних персонажів, а також надає текстові емоційно-експресивного забарвлення. Ще виразніше індивідуалізує героїв та надає текстові експресивності їхнє мовлення, передане у формі діалогу.

✵ Прочитати.

Якими засобами досягнуто емоційно-експресивного забарвлення? Прочитати речення з прямою мовою, замінюючи її на непряму мову. Програють чи виграють речення від такої заміни?

Одні сміються, співчувають інші... Я — донкіхот, я свій шукаю брід. Сурму до губ притискую міцніше, буджу зорю і кличу у похід: «Вставайте, люди, підіймім з руїни усе, що зла недоля відняла, щоб, справді незалежна, Україна по-справжньому щасливою була!» (П. Малєєв).

... Сили були нерівні. Вороги були сильніші і, головне, численніші. Вони вже добре знали, що таке Україна і що таке український козак. Та честь слід було врятувати, і кожний повторював: «Ми її врятуємо. Сила може подолати справедливість, але навіки знищити її — ніколи!»

Може, й скаже хтось: «Чи потрібна була ця кривава боротьба?» Так ганьба їм, цим легкодухим! Бо не можна в годину небезпеки залишити напризволяще свою матір! Боротися, захищати її до останньої краплини крові — тільки це!

Боягуз, може, й погодився б на продаж. «Так було б краще,— промимрив би він,— і ганьба б коштувала менше». Та хай мовчать вони, ці мерзенні нікчеми, хай проваляться під землю... їм тільки й залишається, що плазувати по-гадючому... (За Марком Вовчком )

✵ Пояснювальний диктант.

З’ясувати стилістичну роль діалогу.

— Як живеш, Україно? — Росія питає.

— Та живу, ще не вмерла, на хліб вистачає.—

Й мовчки торбу благеньку за плечима тримає.

— Тож давай дві злиденні в одну об’єднаєм:

З однією — великою, що і казати,

Стане значно надійніше нам жебрувати!

— Вибач, я вже сама — зі своєю, бо звикла...

Тож проблема об’єднання торб поки зникла. (А. Кравченко)

✵ Прочитати речення, вказати в кожному цитату.

Пояснити стилістичну роль цитат.

О. Довженко говорить про мужність народу в боротьбі з ворогом, порушує проблеми довіри до людини, цінності людського життя, полемізуючи з поглядами «товариша Сталіна». Письменник, наприклад, говорить: «Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалась чимось забороненим і контрреволюційним,— це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема...» Сказано для розуміння проблеми виховання молоді (З підручника). Для молодих Рудченків Шевченкова поезія перевернула увесь знаний досі світ. «Його просте та щире слово обізвалося у кожнім серці, його ідеї зразу заполонили тисячі прихильників»,— напише Панас Мирний про Шевченка у зрілому віці (3 журналу). Був тільки біль, отой нестерпний біль та ще питання: «Доки ж воно буде?» І дівчина в пілотці серед піль нам не дає заснути, словом будить: «Хотіла б я вийти у чистеє поле, припасти лицем до сирої землі і так заридати, щоб зорі почули, щоб люди вжахнулись на сльози мої...» А вийти у поле у рідне не можна: пшениця палає, трава придорожна... (О. Стрілець). Діда несли, мов книжку, розкриту до всього неба, котилися мамині сльози з дідового чола... І чулось мені Малишкове: «Не плачте, мамо, не треба»,— а в білому цвіті травня гула молода бджола (С. Чернілевський). Ллється пісня, як зі свіжої рани: «Червону руту не шукай вечорами...» (А. Коваль).

Особливої стилістичної виразності надає висловлюванням звертання. Якнайпоширенішим воно є у розмовному стилі. У художніх текстах та текстах фольклорних творів поширені риторичні звертання (до історичних осіб, явищ природи, абстрактних понять), тобто звертання, не розраховані на відповідь, а також звертання-персоніфікації. Важливим є вживання звертань у діловому мовленні, зокрема в офіційному листуванні.

Виконання вправ на закріплення вивченого.

✵ Прочитати речення.З’ясувати стилістичну належність кожного. Пояснити стилістичну роль вжитих у реченнях звертань.

Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче! За тобою, Морозенком, Україна плаче (Нар. творч.). Станіслав, шляхтич з роду Мрозовицьких! О, як багато ти в житті не встигнеш! Ти, коментатор авторів античних, невдовзі вже під Збаражем загинеш. Чоло шляхетне. Крові борозенка. А на героя ж і не вчивсь неначе... «За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче!» (О. Пахльовська). Ой Канадо, Канадочко, яка ж ти зрадлива, не одного чоловіка з дітьми розлучила (Нар. творч.). Висотала сили чужина проклята. Візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята! (Д. Павличко).

Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя? (П. Харченко). Безрідні Йвани, не спішіть забути першу колискову. Розбитим дзеркалом душі не буть ніколи нашій мові! (Б. Дегтярьов). Обридли нам сварки і ворожнечі, о, друзі, руки простягнім: хіба сваритися до речі, коли в огні наш край, наш дім? (Олександр Олесь). Юносте моя ти кароока, світанково чиста юносте моя! Ти моя клятюща заморока, невгамовна ворохобниця моя! (В. Забаштанський). Люблю тебе я, Чіпко... Ох, люблю за чисту душу, гнів твій і гординю. Твої гріхи безвинні замолю, і ти йому прости, моя Вкраїно (В. Мирний). Природо-матінко, пошли мені поміж несплинних будніх справ чаїну зграйку на обмілині, гойдливу роззолоть купав (М. Братан).

Шановна пані! Запрошуємо Вас на урочистості, що відбудуться з нагоди святкування 50-річчя київської середньої школи № 183 (Із запрошення). Вельмишановний пане директоре! Просимо посприяти виданню дитячого часопису, забезпечивши посильну матеріальну підтримку (3 листа). Панове товариство! Оголошується перерва до 15-ї години.

Вказати вставні слова (словосполучення). Яка їхня функція у текстах наукового, ділового, публіцистичного стилів? З якою метою вживаються вставні слова у розмовному та художньому стилях?

Нині забезпеченість України розвіданими запасами залізних руд становить 90—100 років. Таким чином, залізорудного голоду в Україні не передбачається навіть у дуже віддаленому майбутньому (В. Міщенко). Постановою уряду острови Велика Хортиця та Мала Хортиця (острів Байди) оголошені історико-культурним заповідником. Та, на жаль, ця комплексна пам’ятка єдиного у світовій історії народного лицарства не має належного догляду та облаштування. Місцевий бюджет витрат на ці потреби майже не планує. Отже, за таких умов неоціненна національна пам’ятка — під загрозою неминучої загибелі (3 газети). Можливо, я живу уже віки, перелітаючи з планети на планету, з планет на сонце, на зірки, на мить одну спадаючи у Лету (Олександр Олесь). Хто славен був, хто, може, і забутий. Земля Вітчизни, квітни і живи! (Л. Костенко).

Речення з однорідними та з відокремленими членами використовуються для передачі точного, логічного викладу думок, виділення й уточнення суттєвих ознак предметів та явищ. Таку функцію вони виконують у текстах наукового, ділового, рідше публіцистичного стилю. Текстам художнього (рідше публіцистичного) стилю такі речення надають емоційно-експресивного забарвлення, служать засобом створення контрастних картин, метафоричних порівнянь.

Найбільші притоки Дніпра — Прип’ять і Десна. Менші за значенням притоки Тетерів, Псьол, Ворскла, Рось, Самара, Конка, Інгулець. Усього в басейні Дніпра 1424 притоки (3 підручника). Сама собою річка ця тече, маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, маленька дочечка без імені іще (М. Вінграновський). У природному стані в Києві ще збереглася річка, єдина і остання. Це Віта. Протікаючи в південних околицях міста, неподалік від селища Чапаєвка, вона впадає в Дніпро напроти острова Козачий (3 підручника). Старий Дніпро, розливши плесо сиве, ген-ген в спокійнім мареві дріма, втомився він, колись стрімкий і сильний... (Б. Дегтярьов). Дніпро — дорога срібна. Вже й притомились греки-веслярі. А буде ще й і Скилла, і Харибда — оті страшні пороги на Дніпрі! (Л. Костенко).

Домашнє завдання.

Виписати з текстів різних стилів (художнього, публіцистичного, наукового) 5—6 речень із прямою мовою. Пояснити стилістичну роль прямої мови та цитати як її різновиду