Українська література 11 –А клас  на 14.02.2024

                    Зразок . Твір «Чи можна зраду пробачити?»

Звісно, у світі немає лише чорного і білого, не варто впадати в крайнощі, але, на мою думку, існують речі, які навряд чи можна пробачити. І серед них зрада — один із найтяжчих злочинів. По-перше, з давніх-давен зрада вважалася чи не найбільшим гріхом. Так, в останньому, дев’ятому колі пекла «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі три Люциферові пащі гризуть Каїна, Брута, Іуду. Це особливі грішники — зрадники брата, друга, пророка. По-друге, невірність рівносильна вбивству: через неї руйнуються стосунки, зникає довіра, гинуть почуття. Недаремно кажуть, що людина, зраджена одного разу, уже ніколи те відкриється знову, ховаючись за уявний мур — захисну споруду своєї душі. А зрадникові ніколи не буде вже довіри. Яскравий приклад образного осмислення зради як явища можна побачити в поемі Ліни Костенко «Маруся Чурай». Цей гріх однаково огидний і непрощенний, кого б або чого б він не стосувався, стверджує поетеса, укладаючи в уста Івана Іскри незабутні слова: Що ж це виходить? Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?! По-третє, зрада є проявом страху, слабкості духу. Сильна особистість бореться, любить і ненавидить відкрито, у неї немає потреби ховатися. Зрада завжди супроводжується підлістю, не-правдою, а тому вона знецінює слово людини, її вчинки. Зрадник — духовно мертва людина. Прикладом із життя, який підтверджує цю думку, уважаю розповідь Євгена Сверстюка про колишнього товариша, який підписав донос, не витримавши тортур табірних катів. Мене вразило те, що панові Євгену неприємно було навіть назвати його ім’я. Отже, не існує однозначно чорного або білого, але зрада — найтяжчий злочин, який сіє розбрат у країни, колективи, родини, душі людей. Зрада є проявом найгірших рис характеру та свідчить про духовну смерть людини.