Українська мова 10 – Б клас на 03.04.2024

Стилістичні функції займенників.

1. Яка частина мови називається займенником? (Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх ).

2. Яка роль займенника у мовленні? (з-поміж усіх частин мови займенник вирізняється способом репрезентації (вказівність). У мовленні він дублює іменники, прикметники, числівники. Співвідносячись з названими класами слів, займенник має властиві тільки йому семантичні ознаки та синтаксичні функції).

Уживаючи особові займенники, слід уникати їхнього нагромадження, одноманітного повторення. У публіцистичному і художньому стилях повторення займенників часто використовується з метою експресії, наприклад: Він завжди вважав себе не дуже розумним, Михайлик, але, розсердившись, про це забував. Він вважав себе не дуже й сильним. Але в гніві забував і про це. Він вважав себе й несміливим. Але спересердя не тямив і цього. Він вважав себе не дуже сердитим, але зопалу забував і про це (О. Ільченко).

Найчастіше такий стилістичний прийом зустрічається у поетичних творах.

У науковому і публіцистичному стилях у значенні «я» використовується займенник ми (так зване «авторське ми»): Нам би хотілося детальніше зупинитися на цій проблемі.

У художніх творах займенник ми вживається замість я для відтворення особливостей селянського мовлення. У таких випадках він виражає самоприниження, самозневагу мовця, іноді з відтінком іронії: Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не призвичаєні! (М. Кропивницький).

Займенник ми може заступати займенники другої особи однини і множини, створюючи відтінок співчуття, поблажливості: Як ми себе почуваємо? Добре? Я так і думала (Л. Романчук).

Займенник ти у творах красного мистецтва часто позначає мовця. Таке використання здебільшого трапляється в описах роздумів, інтимних переживань, як-от: Звичка була у старого з самим собою розмовляти, навіть сперечатися. Отож і тепер гомонів: – Либонь, ночі прибавилось?.. А ти ж думав, – скоро осінь! (М. Куліш).

Займенник ти може вживатися в узагальнено-особовому значенні, тобто позначати будь-яку особу, в тому числі й мовця.

Займенник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи (це так звана пошанна множина): Ви самі ж росіянин? (М. Куліш).

Пошанна множина у третій особі властива народно-розмовній мові: Вони [батько] інколи бувають таки дуже добрі (М. Кропивницький).

У розмовному мовленні для позначення співрозмовника може використовуватися займенник він, який, як правило, виражає негативне, зневажливе ставлення мовця до адресата:  Мовчи, Андрію. Мовчи та гинь. – Живий не хоче гинуть. – Тепер він плаче, а перше радів: гуральня! (М. Коцюбинський).

Займенник воно вживається у значенні займенників він, вона з відтінком пестливості або зневажливості: Івасик?.. І чого воно придибало?(С. Васильченко) (За Г. Волкотруб).

У текстах ділового мовлення існують застереження щодо використання окремих займенників з огляду на їх змістове наповнення чи стилістичне забарвлення, зокрема:

1. Займенник Ви у стосунку до однієї особи вживають в усному та писемному діловому мовленні для висловлення поваги, пошани, ввічливості до особи, якій минуло 16 років, до осіб, старших за посадою.

У документах (заява, доповідна записка, пояснювальна записка, наказах, розпорядженнях, ділових листах та ін.) намагаються уникати особових займенників, напр.: Прошу дозволити (звільнити, допустити); Доводжу до Вашого відома; Наказую; Пропоную; Нагадуємо; Надсилаємо; Повідомляємо.

2. У присутності тих, про кого йде мова, не слід вживати займенники він, вона. Краще у такій ситуації назвати особу на ім'я чи на ім'я та по батькові або використати слова пан, добродій.

3. У діловому мовленні часто використовують займенник ми, коли хочуть уникнути категоричності тону, пом'якшити наказ, прохання, напр.: Ми повинні дбати про авторитет нашої фірми.

Замінюють займенник я на авторське ми в науковому стилі з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, напр.: У процесі дослідження ми прийшли до таких висновків.

Особливого забарвлення набуває займенник ми у мові лікаря, за допомогою якого він наближає себе до пацієнта, напр.: Як ми себе почуваємо?

4. Присвійний займенник свій не вживають, якщо він дублює наявне у тексті слово, наприклад, прикметник власний, який набув у сучасній українській літературній мові значення «свій», наприклад, свій власний дім, але Він перетинається у своєму функціонуванні з... або Це випадок з власної практик.

5. Потрібно уникати форм орудного відмінка особових займенників для називання суб'єкта дії, напр.: ми запропонували або було запропоновано замість нами запропоновано; ви довели або було доведено замість вами доведено.

2) Ввічливо-пошанне значення займенників. Займенники ІІ особи ти, ви вказують на особу, до якої звернено мовлення, тобто до співрозмовника, до слухача.

Займенник ви може вживатися й до однієї особи як засіб вираження ввічливості і пошани. У таких випадках слово ви пишеться з великої літери^є

Варто звернути увагу на те, що при займеннику Ви у такому значенні складенний іменний присудок може стояти як у формі множини, так і у формі однини. Наприклад: Ви задоволені? Ви задоволена? Ви задоволений?

Якщо ж при займеннику Ви стоять слова який, якийсь, такий, один, весь, то присудок ставиться в однині: Яка Ви красива! Який Ви галантний!

У розмовно-побутовому стилі часто вживаються емоційно забарвлені звороти з формами займенників у родовому і давальному відмінках однини, що своїм значенням наближаються до часток: от тобі й на, теж мені силач, нехай йому грець, цур йому, хто його знає

1) Прочитайте речення. Розкрийте стилістичні функції особових займенників.

1. Чого ви, тітко, смієтесь? (І. Карпенко-Карий). 2. Дивилися ми на цього красеня парубчака й думали: «І де воно таке взялося? Хто їх таких родить?» Потоваришували! (Остап Вишня). 3. У нашому дослідженні ми поділяємо цю точку зору (З посібника). 4. Він любить час. Хвилини. Дні. Роки. Він дивний звір. Він любить навіть муку. Він любить навіть відстань і розлуку, Але не любить на плечі руки (Л. Костенко). 5. Зустрів її невисокий, кругленький, та як на те дивовижно зграбний і рухливий чоловік, миттю вихопив з рук папери ... і мовив: — Ну то як, тепер ми лікар-інтерн? Класифікацію лікарів знаєте? (Л. Романчук). 6. Писали вони [брат] нам, що живуть у столиці, працюють по різних університетах, читають лекції, в газетах пишуть (Остап Вишня). 7. Вони ще не встали. «Вони» — то був редактор (М. Коцюбинський). 8. Ти ж дивись, Тарасику, не бігай від діда, вони старі, за тобою не вженуться (О. Іваненко).

Домашнє завдання

Описати один із звичаїв, пов'язаний із святкуванням Великодня, дотримуючись правил вживання займенників у контексті та їх правопису.