Українська література 11 – А клас на 16.04.2024

      Збірка поезій Сергія Жадана «ТАМПЛІЄРИ»

                                                                                                                        Сергій Жадан – це голос сучасної української літератури з її постмодернізмом загалом та романтико-вітаїстичними мотивами зокрема. Письменник Жадан – уособлення нового, передового; громадянин Жадан – це втілення неокласичного, історичного, романтичного, що виростало з коріння патріотизму, громадянської жертовності.

         Поезія сучасника Сергія Жадана – це «завжди неповторність, // Якийсь безмежний дотик до душі». [6, c.38] Ці крилаті слова неперевершеної Ліни Костенко саме про нього. Справді, його твори торкаються усіх куточків людської душі, це саме те, що потрібно живій людині для повноти осмислення соціуму та свого місця в ньому.

         Вірші – це справжнє диво, бо саме в них слова складаються в рядки, а ті між собою поєднуються, ритмізуються. Тексти такі просто красиві зовні, а в глибині поезія стає неперевершеною. Його твори, і лірика зокрема, з перших рядків стають рідними, відбиваються у кожній клітині тіла і не покидають свідомість ще довго.

         Сергій Вікторович Жадан – особистість різнобічна: однозначно поет, прозаїк, есеїст, перекладач, організатор літературних фестивалів, рок-концертів, театральних вистав і навіть акцій громадської непокори. Тим, хто хоче знати, чим живе сучасна українська література, що являє собою сучасна поетична мова з її феєричною лексикою, радимо читати збірки Сергія Жадана. А також його романи й розповіді , що підкорили Європу й піднесли українську постмодерністську літературу на світовий рівень. Твори, що відзначені міжнародними літературними преміями.

         У книгах Сергія Жадана відбилися знакові події сучасної епохи: розпад СРСР, надії та розчарування, блукання умів, війна й пошуки виходу з кризи. Все це перемелюється й перетирається крізь душу і мозок людської особистості – живої, вдумливої, люблячої, яка страждає і намагається знайти опору в нещадному світі.

         І тільки художнє слово здатне так глибоко осмислити, зважити, оформити і передати все, чим живе сучасний людський океан. Це завдяки їм, молодим і амбіційним Сергію Жадану, Любку Дерешу, Оксані Забужко та багатьом молодим книготворцям, про нас знають у світі. Знають, що ми –народ, нація, що ми здатні вирватися з пут і рвати пута; що після цього ми

вміємо об’єднуватися, об’єднувати і об’єднати себе і всіх навколо спільної ідеї. А коли у нації є культурна еліта, вона благословенна  на безсмертя.

         Щоб зрозуміти авторську позицію й філософію поетичних творів письменника, треба пройнятися його особистістю, світоглядом, оточенням, особливістю і винятковістю.

         Хто ж він такий, цей загадковий сучасник?

         Сергій Вікторович Жадан з’явився на світ 23 серпня 1974 року в Старобільську Луганської (Ворошиловградської) області. Закінчивши місцеву школу, поїхав до Харкова, бо там жила тітка, і вступив на філологічний факультет педуніверситету, що жив і живе духом мандрівного філософа Григорія Сковороди. У вузі молодий студент Жадан вивчав українську і німецьку філологію і нічим особливим не запам’ятався однокурсникам. Зі спогадів Людмили Жиленко (Шовгені): «Сергій Жадан був одним із двох представників чоловічої статі нашої групи. Непоказний і непримітний, невисокий на зріст, він не впадав у око нам, молодим і самовпевненим дівчатам. На лекціях з’являвся дуже рідко. Доля таких студентів відома. Але, коли ми писали конспекти і готувалися до сесій, Сергія  майже щодня можна було побачити на кафедрі української літератури. Там вони з професором Балабухою Кимом Хомичем постійно щось обговорювали, читали, перебирали стоси паперів. Ми й не здогадувалися тоді, що їх об’єднує література, поетичне слово. І не помітили, як народжувався майбутній письменник. Тепер зрозуміло, що на впевнену стежину творчості його завів саме всім відомий наш земляк  К.Х. Балабуха».

         Продовжив навчання випускник С. Жадан в аспірантурі  та захистив кандидатську дисертацію з українського футуризму (вивчав творчість Михайля Семенка). Потім залишився викладати на кафедрі української літератури рідного вузу. Паралельно займався перекладами віршів сучасних українських, білоруських, англійських і німецьких поетів. Та писав власні книги.

         У 2000 році був обраний заступником керівника Асоціації українських письменників. З 2004 року повністю присвятив себе літературній діяльності.

         Сергій Жадан часто виступав зі своїми віршами в українських та європейських містах. Але це було не просте читання віршів, цього було мало для такої натури, як Жадан. З 2000 року його супроводжувала харківська панк-група «Собаки в космосі». Це вже була поетична драматургія в синтезі з суб-культурою, що особливо приваблювало молодого фаната.

         Письменник бере активну участь в політичному житті країни, був прихильником Помаранчевої революції. А в березні 2014року, активно

підтримуючи революцію Гідності, навіть постраждав під час зіткнення харківського євромайдану з його ідеологічними противниками.

         Письменницький доробок С.Жадана досить вагомий і своєрідний. Починав , як усі початківці, з віршів. Перша поетична збірка вийшла у 1993 році. Поет отримав премію «Вірш року» від Львівського літературного об’єднання «Бу-Ба-Бу». Сучасна критика визнає цього автора безумовним лідером української поезії межі століть. На сьогодні його перу належить до 20 збірок. Основні мотиви віршів – любов, війна і біль. За кордоном здебільшого визнання отримали прозові книги письменника. Його роман «Anarchy in the UKR» був нагороджений та приніс номінацію на присвоєння звання «Людина року» в категорії «Письменник» від чоловічого журналу «GQ». Після виходу книги «Червоний Елвіс» автор повторно номінувався в тій же категорії. Однак особливу підтримку і відгуки читачів і критики отримав роман «Ворошиловград», який закликає до кінця боротися і відстоювати все, що тобі дороге, і не зраджувати своїм ідеалам.

         Трагічні події на Сході, батьківщині Сергія Жадана, викликали в автора шквал емоцій, що вилилися в пласти творів. Емоційно-забарвлена лексика є невід’ємною ознакою художніх творів останніх років. Це й «Тамплієри» (2015), і збірка поезій та перекладів «Життя Марії» (1915). Розглянемо детальніше цю лексику на матеріалі поезій збірки «Тамплієри».

         Комплексного підходу до вивчення лексики творів С.Жадана ще мало. Його словесне поле займає увиразнена архаїчна, історична, діалектна, просторіччя, воєнна, сучасний сленг, нецензурна лексика тощо. Особливе сприйняття реальності конкретної ситуації автор подає через конфесійну лексику. А в збірці «Життя Марії» ще пересипає її воєнним сленгом, термінами, просторіччями тощо.

         Останнім часом дослідники звертаються до лексичних матеріалів Жаданових творів, поезій зокрема. Вивчають стилістичні можливості різних мовних одиниць і стилістичні прийоми у художніх текстах Жадана. Але творчість сучасних письменників, Сергія Жадана зокрема, і надалі стимулюють на клопітке дослідження лексичного поля їхніх творів.

         У даній роботі присутнє намагання дослідити  конфесійну  та воєнну лексику, що їх  вплітає і паралелізує у свою лірику Сергій Жадан. Проаналізувати її в динаміці змін і активного використання, що сприяє розкриттю світобачення автора та його мистецької індивідуальності. Вивчення творів, ліричних зокрема, породжує питання: конфесійна лексика – необхідність, обов’язковість чи вагомий складник у творах, що відображають жахіття війни, біль фізичний і душевний.

         Мета дослідження – вивчити і класифікувати семантико-стилістичні особливості функції конфесійної лексики Сергія Жадана.

         Об’єктом дослідження ми обрали одну зі знакових творчих речей автора – збірку поезій  2015 року , що має символічну назву «Тамплієри».

         Але дослідження не матиме тієї художньої повноти, якщо не обмовитися про символіку назви збірки.

         Хто ж вони такі, ТАМПЛІЄРИ?

ТАМПЛІЄРИ

Бідні Брати-Воїни Христа та Соломонового Храму більше відомі як лицарський храмовий орден – один з найвідоміших християнських військових орденів. Орден засновано після Першого Христового походу (1096) для гарантування безпеки великої кількості паломників із Європи, що йшли до Єрусалима після його завоювання.

         Тамплієри в незвичний для того часу спосіб поєднували чернецтво з військовою справою і були першими воїнами-монахами в західній Європі. Члени цього ордену відігравали провідну роль в багатьох битвах Хрестових походів, а його фінансова інфраструктура вперше містила елементи, які використовуються в сучасній банківській справі.

         Тамплієри були організовані як чернечий орден. У кожній країні був свій Магістр Ордену Тамплієрів, над ними стояв Великий Магістр, що призначався довічно. Великий магістр керував як військовими справами Ордену на Сході, так і фінансовим станом на Заході. Брати-Тамплієри поділялися на чотири групи:

         Лицарі, споряджені, як важка кавалерія, носили білі накидки з червоним хрестом.

         Сержанти, споряджені, як легка кавалерія. Їх набирали з нижчих соціальних класів, ніж лицарів, вони носили коричневі плащі.

         Брати-прислужники (брати-домосіди), які керували власністю Ордена.

         Брати професій, які виконували функції прислуги та займались ремеслом.

         Капелани були посвячені в сан та піклувалися про духовні потреби Ордену.

         Але основна функція братів Ордену полягала  в захисті пілігримів на їх шляху із Яффи та Єрусалима. Перших лицарів було 9, жили вони подарунками та носили речі, які були вже непотрібні своїм власникам. Через те вони стали відомі як Бідні Лицарі Хреста, що поселилися на Храмовій Горі над руїнами будівлі, що вважалася Храмом Соломона. Отже, Тамплієри – це Бідні Лицарі Хреста та Храму Соломона. «І ось вони повертаються з війни, на яку багатьох їх покликали, і помічають, що війна насправді тривала лише для них. І що відповідати за неї тепер доведеться лише їм. І прірва між їхньою відповідальністю та їхньою війною заповнена запеклістю і злістю, але також і наполегливістю. І подолати цю прірву може лише той, хто пам’ятає, з чого все почалося. А головне – знає, чим усе має закінчитися. «Тамплієри» -39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається».         

                                                                                     Сергій Жадан [5,c.2]  

З перших рядків збірки розумієш, що назва її не випадкова. Уява відразу малює сучасність: війну і волонтерів.