Українська література 10 – А клас на 09.05

Збірка «Сонячні кларнети». - подія європейського масштабу.

Після виходу у світ першої — дебютної — збірки поезій Тичини «Сонячні кларнети». його почали називати князем поетів. Книга вразила сучасників письменника незвичайним небесним звучанням, неповторною ритмікою і оригінальною образністю. Кожен рядок збірки підтверджував, що в українську літературу прийшов геніальний поет.

Сучасний літературознавець С. Гальченко переконано стверджує: «Творча особистість Павла Григоровича Тичини була багатогранною і складною. Він належав до тих великих талантів, які, за словами самого поета, не «замикаються в магічні кола». а дослухаються до голосу людства. його поетичні твори в перші по- революційні роки викликали не тільки захоплення, але й заздрість і навіть озлобленість деяких читачів та соратників по перу». Дійсно, рання творчість Тичини — унікальне явище в історії національної культури, подія європейського масштабу. І сьогодні ми ознайомимося із кращими зразками його ранньої поезії, спробуємо відчути її серцем і осягнути розумом, переконатися у її неординарності і полюбити.

В усіх довідниках та енциклопедіях читаємо: «Сонячні кларнети». А в Пісках, на батьківщині поета, зберігається раритетна тоненька книжечка з пишним соняхом на обкладинці і назвою — «Соняшні кларнети».

«Сонячні кларнети». — перша збірка поетичних творів Павла Тичини. Вийшла вона в Києві в приватному кооперативно-видавничому товаристві «Сяйво». наприкінці 1918 року тиражем 1000 примірників. До неї ввійшли оригінальні твори (всього 29), що друкувалися в періодиці у 1914-1918 роках; деякі твори, які ніде не друкувалися до появи в збірці («Не Зевс, не Пан…». «Цвіт в моєму серці». «Подивилась ясно…». «Світає…». «Туман». і «Вітер». із циклу «Енгармонійне». «У собор. І — ІІ». «Пастелі». «На стрімчастих скелях». «По хліб ішла дитина…». «Скорбна мати. І — IV». «По блакитному степу». «Війна. І — ІІ». та переспів вірша французького поета Анатоля Ле Браза «Колискова».

Поезії, які увійшли до збірки, умовно можна поділити на три тематичні групи.

До першої належить лірика з пейзажними і любовними мотивами. («Гаї шумлять». «О, панно Інно…». «Сонце». та ін.). Для них характерна образність та відображення розуміння законів природи.

До другої групи відносяться вірші, у яких розповідається про горе, яке принесла народу Перша світова війна («Хтось гладив ниви». «Іще пташки…».. У цих поезіях засуджується жорстокість і насильство. Поет майстерно передає найтонші настрої і почуття.

Третя група тематично поєднується з другою — це розповідь про революційні події та їхні наслідки для України. Письменник із позицій власного розуміння добра і зла, справедливості й народної моралі осмислює, що несе революція українському народові («Одчиняйте двері». «По блакитному степу». та ін.).

Збірка П. Тичини «Сонячні кларнети». відкрила низку «світлоносних книг». стала новим словом в українській літературі. В. Стус так охарактеризував її: «У світі «Сонячних кларнетів». людину було возвеличено в космічному масштабі, там існувала гармонія людини і всесвіту». Образ сонячних кларнетів виступає символом і вічно юної природи, і втіленням прагнень до всього сонячного, радісного. Поет висловлює мрію про щасливе життя. його не полишала віра в прекрасне й світле навіть тоді, коли він бачив людське нещастя).

У 1920 році в київському видавництві «Друкарь». вийшло друге видання «Сонячних кларнетів». Письменник хотів включити до нього нові твори, але задуму не здійснив, поповнивши видання лише творами «О, панно Інно…». «Світає…». «А я у гай ходила…». «Хор лісових дзвіночків». (уривок із поеми) та «Зелена неділя». Художнє оформлення здійснив Олександр Лозинський.

Третє видання, Берлін — Київ, побачило світ у 1922 році. Художник — Роберт Лісовський.

Четверте видання вийшло без доповнень і налічувало п’ять тисяч екземплярів, вийшло воно у 1925 році у Харкові в Державному видавництві України. Із книги було вилучено твори «Зелена неділя». та «Війна. І — ІІ». Художник не встановлений.

Говорячи про особливість поетичної творчості Тичини, Максим Рильський відзначав, що найкраща характеристика її — у виразі «музична ріка». що «Тичина і пісня — брат і сестра». що коли багатьох поетів називаємо за трафаретом «співцями». то для Павла Григоровича слово «співець». — найприродніший епітет. Переконатися в цьому нам допоможе робота над ідейно-художнім змістом ранніх віршів поета, які ввійшли до першої його збірки «Сонячні кларнети».

Сьогодні ми маємо можливість порівняти пейзаж у різних видах мистецтва: у живописі, у музиці й у художньому творі; пейзаж, створений за допомогою фарб, нот і за допомогою слова. Художник А. Куїнджі створив картини, на яких зобразив захід сонця, а композитор Л. Дичко поклала на музику цикл П. Тичини «Пастелі». який уперше виконала співачка Л. Кнорозок 6 березня 1972 року в залі Спілки композиторів України. З цим твором Л. Дичко і співачка Е. Акритова завітали до Павла Тичини додому, аби його виконати і почути враження поета. Він послухав оригінальний опус, оцінив схвально, але сказав, що ця музика для нього надто складна.

Скласти тематичний словниковий диктант «Людина і природа». (іменники), навіяний поезіями П. Тичини

Наприклад: буяння, споглядання, краса, спокій, багатство, різноманітність, пейзаж, дбайливість, бережливість, спокій…

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторити матеріал уроку. Вивчити вірш з збірки «Сонячні кларнети» напам`ять ( на вибір).