Українська література 11 – А клас на 16.01.2024

                              Інтимна лірика  В. Симоненка

Прийшла любов непрохана й неждана —

Ну як мені за нею не піти?

Василь Симоненко

1.   Експрес-опитування

-    Місце народження В. Симоненка... (с. Біївці Полтавської обл.).

- Вищу освіту отримав...(у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка)

-    Перша збірка має назву... («Тиша і грім»).

-    Збірка новел має назву... («Вино з троянд).

-    Журналістська діяльність пов’язана з містом... (Черкаси).

-    Дата смерті поета... (12 грудня 1963 року).

Поезії Василя Симоненка «Ну, скажи, хіба не фантастично...» та «Ікс плюс ігрек» різко контрастують з віршами «Задивляюсь у твої зіниці...» та «Я...» як за мотивами, так і за настроєм, і за сприйняттям. Тому відмінність можна пояснити належністю віршів до різних видів лірики. Твори «Задивляюсь у твої зіниці...» та «Я...» глибоко патріотичні за змістом, у них проголошується ідея нерозривної єдності людини з суспільством, яскраво звучать мотиви відданості Батьківщині, любові до неї та самоствердження людини у складному сучасному світі. Отже, ці твори належать до громадянської лірики. А ось у поезіях «Ну, скажи — хіба не фантастично...» та «Ікс плюс ігрек» читач усвідомлює: щирість особистих почуттів людини — це невід’ємне багатство її духовного світу. Вірші, у яких настрій ліричного героя викликаний особистими переживаннями, належить до інтимної лірики.

Інтимна лірика Василя Симоненка — потужне крило його поезій. Неповторність віршів про кохання — в художньому дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від романтичного захоплення до гіркого розчарування. У серці юнацькому бриніла пісня кохання.

На папір лягали задушевні пісні про неї -1— омріяну і суджену, ніжну білу мрію.

2.   Опрацювання поезії «Ну, скажи — хіба не фантастично...»

Тема: зображення нероздільного кохання ліричного героя, його філософські роздуми.

Ідея: переосмислення ставлення ліричного героя до коханої, переживання, що не зумів зберегти стосунки.

Головна думка: кохання — це найпрекрасніше почуття на Землі.

Віршовий розмір: змішаний, переважає п’ятистопний хорей.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: інтимна.

 Людина глибокої душі, Василь Симоненко у віршах про любов не міг бути поверховим та нещирим. Він був прекрасним і щирим навіть тоді, коли не все склалося за бажанням, бо кожна людина у поета — це особистість, неповторність, це небезпечний космос. І як перетинаються дороги людей, як виникають почуття — теж незбагненна таємниця. Вірш «Ну, скажи — хіба не фантастично...» — про нерозділене кохання, але ліричний герой ставиться до нього по-філософськи. Особисто для нього — трагедія, він не зумів зберегти, утримати любові. Його дівчина — чиясь кохана. Він її кохає, хоча вона знайшла своє щастя з іншим, свою долю...

Полюбити — зрадити, гнів — любов, будні — свята, радість — жаль, фантастична зустріч — трагічна втрата — такі нюанси, злети і падіння найпрекраснішого з людських почуттів у вірші «Ну, скажи — хіба не фантастично...». Тільки в його інтимній ліриці знаходимо рядки, які так вражаюче точно відтворюють сум’яття душі, розтривожені коханням. Кохання — це диво, це щастя, це дарунок долі. І скільки б його не було на Землі, для кожного покоління, кожної людини воно завжди є жаданим, таким неповторним, трепетним, солодким...

      Василь Симоненко став для нас легендою. Нескорений, як Прометей, з гарячою і пристрасною натурою, непримиренний до во-рогів українського народу, великий патріот своєї Вітчизни, щирий і добродійний, він увійшов у літературу як поборник правди і добра.

      Твори Василя Симоненка сприяли піднесенню нашої літератури на широкій ниві загальнолюдського гуманістичного буйноцвіття, поряд із творами кращих поетів сучасності заявили про Україну як про державу з великим людським потенціалом, з незмірними інтелектуальними можливостями.

      У творчості Василя Симоненка нуртують паралельними лініями велика синівська любов до Батьківщини і така ж сама велика лють до її ворогів. Тому поет відчуває в собі моральне право не лише освідчуватися в любові, а й у ненависті.

    Метою митця став ідеал гармонії як стосовно світу, так і щодо людини, а також і в бутті, і в свідомості сучасників. Це визначає посилення уваги Василя Симоненка до проблеми правди в житті і мистецтві, а водночас — до проблеми добра і зла, моралі та етики, величі людини і суспільства.

      Однак найсильніший поет у вираженні щирої любові до людини й Вітчизни, в утвердженні віри та майбуття сучасників. Його твори вражають, притягують надзвичайною щирістю, заворожують магією чи то любові, чи то ненависті.

      Емоційним багатством відзначається й інтимна лірика Василя Симоненка, пронизана мотивом любові як прекрасної стихії ніжності й осяяння душі.

Коли все ж таки спробувати схарактеризувати інтимну лірику Василя Симоненка, то можна відзначити, що вона містить широкий емоційний спектр цього почуття — від його найвищої піднесеності, коли любов, здається, набуває ознак близької до божевілля навіженості, до більш спокійних станів.

         ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Виразне читання інтимної лірики В. Симоненка