Українська література 10 – б клас на 08.11.2023
Борис Грінченко
— Без хліба (аналіз, паспорт твору)
Жанр. Оповідання.
Час створення. 1884 рік.
Автор. Борис Грінченко (1863-1910) – український письменник.
Тема. Зображення злиденного життя селян, які попри бідність не втрачають
високого рівня моральності.
Ідея. Утвердження цінності християнської заповіді "не вкради" і
моральної чистоти як основи щасливого та гармонійного життя.
Проблеми. Дотримання моральних норм і цінностей; бідність; конфлікт людини зі своїм
сумлінням.
Композиція і сюжет твору
В оповіданні "Без хліба" автор зосередився на вивченні
особистісного профілю українського селянина – носія й виразника народної етики.
Він показав, наскільки важливими в житті людини є засвоєні ще з дитинства
моральні норми й цінності.
Селяни Горпина й Петро вже три роки як побралися, мають маленьку дитину, та
все ніяк не облаштують власне господарство. Несприятливим видався й останній
рік, а на весну не стало хліба. Петро шукав роботу, та й тут не пощастило.
Лишилася надія позичити хліб із громадських запасів, що зберігаються в
гамазеї (складському приміщенні). Адже й Петро разом з іншими селянами свого
часу складав туди зерно! Та коли звернувся до старости, то зустрів лише
нерозуміння й байдужість до своєї біди.
Письменник детально розкрив психологічні стани селянина, доведеного до
відчаю. Петра глибоко обурює ставлення сільської влади: "Вони крастимуть
наше добро, а ти з голоду вмирай і дитина нехай умирає!". Лише розпач,
загроза голоду й уболівання за рідних змушують чоловіка зважитися на крадіжку.
Він приходить до цього не одразу, а поступово: довго переконує самого себе, у
душі відбувається гостра боротьба.
Про вчинену Петром крадіжку не дізнаються односельці, але вона швидко
руйнує сімейну злагоду, стає причиною болючих моральних переживань. Горпині
сумно та соромно — вона не хоче чоловіка-злодія. Та й самого Петра гризе
сумління. Він бачить, як його вчинок позначився на родинному житті. Терпіти
муки совісті вже несила, і селянин щиро просить вибачення в громади: "Люди
добрі! Простіть мене, бо я злодій!".
Важливим і показовим є зображення морального рівня громади. Письменник
розрізняє простих хліборобів і сільську владу. Якщо староста й писар не
допомогли Петрові, то звичайні односельці виявили людяність та виступили проти
його арешту. Автор вірить у справедливість організованої сільської громади, яка
покладається на традиційну народну мораль. Люди дали шанс на виправлення, а
селянин, заробивши чесною працею, повернув украдене. Петро відродив не лише
повагу односельців, а й прихильність коханої дружини і власний душевний спокій.
Експозиція. Петро і Горпина ніяк не можуть збитися на хазяйство. На весну зовсім
у селянина не стало хліба. Петро хотів найнятися до панів на роботу, але не
було місць. Горпина планує поїхати до батька в Сироватку, щоб позичити хоч
мішок зерна. Жінка вмовляє Петра піти попрохати старосту, щоб дав зерна з
гамазеїв.
Зав'язка. Отримавши від старости відмову, Петро починає роздумувати над тим, що
можна вночі вкрасти зерно: продовбати дірку в гамазеї і наточити. Жінці ця
думка не сподобалася.
Розвиток дії. Коли їсти зовсім нічого не лишилося, Петро вночі таки
наважується вкрасти три мішки зерна. Крадіжка була невеличка, то не дуже й
помітна. Коли сім'я з'їла жито і знову не було їжі, Петра таки влаштувався у
найми. Він почав жити у пана, а ночував вдома. Та чоловік згубив свій спокій,
бо його мучила совість за крадіжку.
Кульмінація. Коли Горпина нарешті призналася, що вважає чоловіка злодієм, Петро
йде в неділю до волості і перед усією громадою признається у своєму злочині.
Розв'язка. Писар звелів був арештувати Петра, та громада не дала. Петро віддав
зерно до гамазеї і немов удруге на світ народився. Відтоді у них з жінкою
налагодилося життя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий