Українська мова 10 –Б клас на 21.11

СКЛАДНІ ВИПАДКИ НАПИСАННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ

Написання голосних у географічних назв слов'янських та інших країн

	Правила правопису	Приклади
и	За «правилом дев’ятки» — після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед приголосними, крім й:	Аргентина, Сицилія, але: Сідней, Сілезія, Сімферополь, Сінгапур, Тіроль й ін.;
	які закінчуються на -ида, -ика	Атлантида, Флорида;
	після літер, що позначають шиплячі приголосні (ж, ч, ш) і після ц:	Алжир, Вашингтон, Чикаго, Жигалово, Ачинськ, Нальчик; але: Джібуті, Чувашія
	у звукосполученні ри перед приголосними:	Мадрид, Гринвіч; але: Антананаріву, Брістол, Річмонд, Ріца
	у деяких власних назвах:	Єгипет, Єрусалим, Вавилон, Вифлеем, Китай, Пакистан, Узбекистан
	у суфіксах -ин-, -инськ- у географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов:	Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське, Правдинськ
	у географічних назвах, утворених від спільних для української та російської мов людських імен і загальних назв:	Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське; Виноградово, Кисловодськ; але: Ніколаевськ-на-Амурі
	у складних географічних назвах, де и виступає як сполучний звук:	Владивосток, П’ятигорськ, Семипалатинськ
	у префіксі при-:	Приволжя, Примор’я, Прикумськ
	у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-:	Зимовники, Тупик; Котельнич, Углич; Митищі, Ртищево
	У закінченні географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа:	Березники, Валуйки, Горки, але: Боровичі,Жигулі (бо тут м’яка основа)
і	На початку слова	Італія, Індія, оз. Ільмень, Індигірка, Іртиш
	після приголосного перед голосним та й	Греція;
	у власних назвах після приголосних (крім «дев’ятки») перед іншим приголосним і в кінці слова	Кіпр, Візантія, Сочі, Поті, Вітебськ, Воткінськ; але: сочинський, потинський
	у географічних назвах, утворених від людських імен, які в українській мові пишуться через і:	Бородіно, Леонідово
ї	У середині та в кінці власних назв після голосного чи м’якого приголосного:	Каїр, Альтаїр, Ізмаїл, Зілаїр, Кутаїсі, Троїцьк; Гавайї, Гімалаї;
	у середині назв після м’якого приголосного або при роздільній вимові:	Ананьїно, Мар’їно
е	На початку слова:	Еквадор, Ельбрус, Ельтон, Емба, Естонія;
	після приголосного	Верхоянськ, Воронеж, Зеленодольськ, Туапсе;
є	На початку слова залежно від вимови:	Європа, Євпаторія, Єнісей, Єреван
	після голосного:	Колгуєв
	після м’якого приголосного або при роздільній вимові:	Посьєт, Єгор’євськ
	після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -єєв російських назв:	море Лаптєвих, Лежнєво, але: Плещеєво, Ржев, мис Рум’янцева
	Якщо російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ять):	Бєжецьк, Бєлгород, Бєлово, Бєлорєцьк, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво
йо	на початку та в середині слова відповідно до вимови:	Йолкіно, Соловйово
ьо	у середині слова, коли вона означає сполучення м’якого приголосного з о:	мис Дежньова, р. Оленьок
о	під наголосом після ч, щ	Рогачово, Сичовка, Щокіно

Творення прикметників від власних назв

Суфікси	Правила	Приклади
-инськ-, -інськ-	якщо географічні назви і назв народів мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, то в утворених прикметниках зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві:	Ніжин — ніжинський, Філіппіни — філіппінський
	якщо географічні назви не мають суфіксів -ин, -ін, пишеться завжди и:	Аляска — аляскинський
-овськ- (-ьовськ-), -евськ- (-євськ-), -івськ- (-ївськ-)	якщо географічні назви мають у своїй основі -ов (-ьов), -ев (-єв), -ів (-їв), то в утворених прикметниках зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві:	Дніпропетровськ — дніпропетровський, Карачев — карачевський, Колгуєв — колгуєвський; Кишинів — кишинівський
-івськ- (-ївськ-)	якщо при творенні прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о-і, е-і:	Лозова — лозівський
	якщо в географічних назвах суфікс к стоїть після приголосного:	Біла Церква — білоцерківський, Валки — валківський, але: Орел — орловський
-ськ-	Якщо основа назви закінчується на [г]- [ж]- [з’]; [к]- [ч]- [ц’]; [х]- [ш]- [с’] відбувається зміна приголосного:	Гаага — гаазький, словак — словацький, Лепетиха — лепетиський

Правопис складних і складених географічних назв

Правила	Приклади
Окремо пишуться географічні назви:
1) з прикметника та іменника:	Давидів Брід, Запорізька Січ, Західна Європа
2) з номенклатурними термінами при них:	Кавказький хребет, Кандалакська губа
3) сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього:	Красне Друге, Перше Садове
4) сполучення імені та прізвища або імені й по батькові:	станція Єрофей Павлович, але: місто Івано-Франківськ, село Михайло-Коцюбинське (оскільки маємо сполучний голосний о та зміну родового закінчення прізвища)
Разом пишуться географічні назви:
5) які складаються з прикметника та іменника або двох прикметникових основ, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них, а також похідні від них прикметники:	Верхньодніпровськ, Гостролуччя, Південноукраїнський канал, Східноєвропейська рівнина, верхньодніпровський; гостролуцький
6) з числівника та іменника, а також похідні від них прикметники:	Дворіччя, Семигори, дворічанський, семигірський
7) з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники:	Вернигородок, Гуляйполе; вернигородоцький, гуляйпільський
8) з двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники:	Верболози, Індокитай; верболозівський, індокитайський, але: Австро-Угорщина, Азово-Чорномор’я та деякі ін.
9) з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники:	Белград, Китайгород, Новгород, Княжпіль, Адріанополь, Ашгабат, Бранденбург, Кемберленд, Даугавпілс, Кейптаун, Йоркшир, Рудольфштадт; волгоградський, новгородський
10) з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника (без суфіксів -зьк-, -ськ-, -цьк- і суфіксів присвійності) та іменника:	біломорський (від Біле море), новоміський (від Нове Місто), яснополянський (від Ясна Поляна)
З дефісом пишуться географічні назви:
11) з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, а також прикметники, що походять від них:	Баня-Лука — баня-луцький, Гвінея-Бісау — гвінея-бісауський, Віта-Поштова — віта-поштовий, але: Індокитай та под.
12) поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники:	Андрієво-Іванівка — андрієво-іванівський, Дмитро-Варварівка — дмитро-варварівський, але: Петропавлівка
13) з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники:	Буенос-Айрес, Алма-Ата, Думбартон-Окс, Іссик-Куль, Кзил- Орда, Нар’ян-Мар, Ріо-Негро, Улан-Уде; буенос-айреський та ін., але: Алатау, Амудар’я, Махачкала, Сирдар’я, амудар’їнський, амлмаатинець, кзилординець та ін.
14) з першими складниками соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд і похідні від них прикметники:	Соль-Ілецьк, Спас-Клепики, Усть-Каменогорськ; Вест-Індія, Іст-Лондон, Сан-Сальвадор, Санкт- Галлен, Санта-Клара, Сен-Готард, Фолл-Ривер, Атлантик-Сіті, Сахо-сквер, Бонна-фіорд; соль-ілецький, усть-каменогорський; нью-йоркський, фолл-риверський, атлантик-сітинськийта ін.
15) з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники:	Новосілки-на-Дніпрі, Булонь-сюр-Мер, Бург-ель-Араб, Ла-Плата, Па-де-Кале, Сен-е-Уаз; новосілківський-на-Дніпрі, булонь-сюр-мерський, бург-ель-арабський, ла-платський і т. ін.
16) прикметники, утворені від географічних назв, із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн), -ськ (ий), -цьк (ий), -зьк (ий):	давидово-брідський (від Давидів Брід), олійниково-слобідський (від Олійникова Слобода)
17) прикметники, утворені від географічних назв, що становлять поєднання імені та прізвища:	івано-франківський (село Івана Франка)

Лінгвістичне спостереження

► Провідмінюйте географічні назви? У чому полягає відмінність?

□ Ольвія (як іменник І відміни);

□ Дубно (як іменник ІІ відміни);

□ Бретань (як іменник ІІІ відміни);

□ Єсентуки (форми множини, відмінюються як відповідні загальні іменники);

□ Рівне (як звичайні прикметники).

Мовознавче дослідження

► За поданими прикладами відмінювання географічних назв сформулюйте правила.

1) Гола Пристань — Голої Пристані, Голою Пристанню; Кам’янець-Подільський — Кам’янця-Подільського, Кам’янцеві-Подільському; (Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи, навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах)

2) Баден-Баден — Баден-Бадена, у Баден-Бадені; Івано-Франківськ — Івано-Франківська, в Івано-Франківську; Але: Конча-Заспа — Кончі-Заспи, у Кончі-Заспі; Пуща-Водиця — Пущі- Водиці, у Пущі-Водиці; (Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині)

3) Ростов-на-Дону — Ростова-на-Дону, у Ростові-на-Дону; Франкфурт-на-Майні — Франкфурта-на-Майні, у Франкфурті-на-Майні; (Географічні назви, що складаються з короткої форми прикметника, прийменника на та іменника, що вказує на місце розташування населеного пункту, відмінюються в першій частині)

4) Порт-Луї, Поті; Глазго, Марокко, По, Сант-Яго; Туапсе, Улан-Уде, Фіуме; Баку, Бештау, Катманду, Кюсю; (Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на е (є), і (ї), о, у (ю))

Відмінювання географічних назв

► Провідміняйте географічні назви.

Прага, Київ, Чернівці, Мінеральні Води, Новоград-Волинський, Комсомольськ-на-Амурі, Тбілісі, Нікарагуа.

Словниковий диктант

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Виконайте вправу з підручника.