Українська література 11 – А клас на 04.10.2023
Євген Маланюк.
«Один вечір» – взірець інтимної лірики
Кохання і творчість («Один вечір»)
Пріоритет національно-патріотичних мотивів у творчості Є. Маланюка не
підлягає сумніву. Своїм поетичним словом поет послідовно утверджував ідею
української державності, закликав однодумців до боротьби. Однак не менш цікаві
грані своєї особистості Є. Маланюк розкрив в інтимній ліриці. Пристрасне
почуття, ніжність, драматизм кохання — усе це втілилось у поезії «Один вечір»
із промовистою присвятою — «Єдиній».
Поезія Є. Маланюка «Один вечір» складається з трьох частин, кожна з яких
має свій ритмічний малюнок. У першій частині урочистий ритм допомагає передати
піднесення й емоційне напруження ліричного героя. «Єдина» і ліричний герой
майже позбавлені конкретних індивідуальних рис. Читачі сприймають «єдину» як
горду, сильну, загадкову, майже «фатальну жінку». Поет досягає такого ефекту,
залучаючи для її характеристики образи світової культури: «Хто Ви: Борджія чи
Клеопатра, / Жанно Д’Арк українських степів?». І почуття ліричного героя
змальовуються в узагальнених образах.
У другій частині змінюються ритмічна організація й загальна тональність
вірша. І картина, якою відкривається друга частина, приземлена, сумна й тужна
(«Навколо все чуже. Чуже до божевілля. / Цей дощаний театр, злинялі
лаштунки…»). Такою постає реальність, у якій, здавалося б, немає місця
піднесеним почуттям. Але, з іншого боку, створені поетом образи здатні
викликати безліч літературних асоціацій. Наприклад, нагадати відому цитату з
п’єси В. Шекспіра:
Так, світ — театр,
Де всі чоловіки й жінки — актори.
Натяк на твори В. Шекспіра міститься і в останньому рядку цієї частини,
коли виникає образ «лілеї білої на зламанім стеблі». Добрий знавець
західноєвропейської поезії, Є. Маланюк високо цінував творчість французьких
поетів Ш. Бодлера, А. Рембо. Саме у їхніх віршах Офелія, персонаж
шекспірівської трагедії «Гамлет», порівнюється з лілеєю, символом чистоти,
ніжності, вразливості. Можливо, порівняння «єдиної» з білою лілеєю — це
поетичне пророцтво ліричного героя про невідворотну втрату коханої. Адже у
реальності Наталя Лівицька запропонувала поетові лише дружбу, а своє подружнє
життя пов’язала з художником Петром Холодним.
У третій, завершальній частині «Одного вечора» посилюється мотив вічного
кохання. Вірш знову набуває урочистості, кожен рядок ніби злітає вгору
(«Рокотало в антрактах із салі…»). У цьому «злеті» й відбувається диво:
ліричний герой перетворюється на поета, котрий здатен увічнити своє кохання: «І
в П’єро запалав поет».
Читацький практикум
Прочитайте поезію. Виконайте завдання.
Один вечір
Єдиній
1
Скільки ніжности в Ваших долонях,
Скільки зоряних в зорі казок…
Знов палаю в солодкім полоні,
Знов Сахара, жага і пісок.
Хто Ви: Борджія чи Клеопатра,
Жанно Д’Арк українських степів?
В Вашім серці — незгаслая ватра,
В Вашім погляді — зоряний спів.
2
Навколо все чуже. Чуже до божевілля.
Цей дощаний театр, злинялі лаштунки…
Впиваю запах Ваш і п’ю солодкий біль я.
Вдивляюсь в профіль Ваш укохано-тонкий.
Стискають серце знов долоні льодовиті,
І ясно мені все: в оцім людськім кублі
Знайшов я Вас, знайшов, єдиная на світі —
Лілеє білая на зламанім стеблі.
3
Рокотало в антрактах із салі,
Ми сиділи в кутку куліс.
Було ясно: давно у Версалі
Цей вечір вже був колись.
Пам’ятаєте? Клавікорди
Мелодійно вели менует,
Засвітився Ваш профіль гордий,
І в П’єро запалав поет.
Домашнє завдання:
написати конспект та аналіз поезії.
Комментариев нет:
Отправить комментарий