Українська мова на 13.03  10 –А клас

СЛОВОЗМІНА ІМЕННИКІВ. СЛОВОЗМІННІ ПАРАЛЕЛІ ІМЕННИКІВ, ЇХ СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ.

1. Розгляньте таблицю «Поділ іменників на відміни» та розкажіть про особливості поділу іменників української мови на відміни.(ст. 147)

2. Розподільчий диктант. Запишіть подані слова в чотири колонки за відмінами.

Дитя, життя, мова, людство, сіль, блакить, полум’я, перо, кров, соловей, праця, роздоріжжя, чорнило, співак, голос, ім’я, туманність, дорога, селище, роль, межа, заметіль, мідь, ніч, алея, праця, міць, тім’я, стаття, подорож, Марія.

Відмінювання іменників звичайно не становить проблеми для мовців. Для переважної більшості слів будь-яка відмінкова форма відшукується автоматично. Розглянемо варіантні форми, які потребують свідомого вибору у певних ситуаціях спілкування.

У давальному відмінку іменників чоловічого роду ІІ відміни вживаються паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у, -ю: писати дядькові (дядьку), рекомендувати видавцеві (видавцю), порадити водієві (водію).

В окремих випадках єдино можливими є форми на -ові, -еві. Це стосується іменників, які в родовому відмінку мають закінчення -у, -ю. У словосполученні побажання (чиє? кому?) відділу другий іменник може означати і адресата, і суб’єкта дії (форми родового і давального відмінка цього слова збігаються), отже, тут потрібно використати форму із закінченням -ові.

Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, рекомендується вживати варіативні форми: Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п’ятдесят (О. Мірошниченко).

В іменників чоловічого роду ІІ відміни, що означають істот, форма знахідного відмінка однини збігається з формою родового відмінка: розпитати секретаря, поважати друга. Іменники чоловічого роду — назви неістот — мають у знахідному відмінку однини форму, омонімічну формі називного відмінка: полагодити замок, дивитися телевізор.

Деякі назви неживих предметів виступають у знахідному відмінку у двох формах, спільних із формами називного і родового відмінків: заточив олівець / олівця, написати лист / листа. Форми з нульових закінченням є стилістично нейтральними, а отже вживаються без будь-яких обмежень. Сфера використання форм із закінченням -а (-я) — розмовне мовлення і мова художньої літератури.

Таке саме стилістичне розрізнення форм знахідного відмінка властиве тим найменуванням предметів, періодичних видань, організацій, які походять від назв істот. Літературними є форми, спільні з називним відмінком: купити «Запорожець», з’їсти наполеон. Конструкції купити «Москвича», читати «Юного натураліста» належать до стилістично знижених.

У місцевому відмінку іменники середнього роду з суфіксом -к-, що називають істот, мають варіантні закінчення -ові і -у: на ма- лятк-ові (у), на телятк-ові (-у).

Для іменників чоловічого роду — назв істот — у місцевому відмінку характерні закінчення -ові, -еві; як варіанти виступають закінчення -у (-ю), -і (-ї): на тесляр-еві (і), при товариш-еві (-і).

Іменники IV відміни із суфіксом -ен- виступають у двох формах у родовому і в орудному відмінку однини: імені й ім’я, іменем і ім’ям, тімені і тім’я, племені і плем’я. Усі паралельні форми належать до стилістично нейтральних.

У родовому відмінку множини іменників визначаються варіанти:

а) в іменників І відміни: бритв і бритов, воєн і війн, легень і легенів;

б) в іменників ІІ відміни: серць і сердець, плечей і пліч, десять раз і разів;

г) в іменників, що мають тільки форму множини: граблів і грабель, шароварів і шаровар.

У знахідному відмінку множини вживаються паралельні форми іменників — назв тварин: пасти овець і вівці, коней і коні, доглядати волів і воли.

Паралельні форми орудного відмінка утворюють:

а) іменники І відміни: сльозами і слізьми;

б) іменники, що мають тільки форму множини: ворота і ворітьми, грошима і грішми, дверима і дверми.

У художній літературі трапляються відмінкові форми іменників, які не відповідають сучасним нормам української мови. Стилістичне призначення неправильних форм — відтворення просторічних або діалектних особливостей мови героїв. У письменників-класиків такі форми не виконують стилістичної функції, якщо відповідають мовним нормам періоду написання твору (За Г. Волкотруб).

· Коли в закінченнях давального, орудного й місцевого відмінків множини ІІІ відміни пишемо букву а? (Якщо основа закінчується на м’який, на губний, на шиплячий приголосний чи на р?).

 Розкрийте дужки, вживши правильну відмінкову форму. Обґрунтуйте свій вибір. Вкажіть можливі варіантні форми.

1. Лихо (вовк) — зачинили його межи (вівця). 2. Дай (серце) волю, заведе в неволю. 3. Чого не може громада, того й (козак) зась (Народна творчість). 4. Конференція тривала п’ять (дні). 5. Без (граблі) мені тут не обійтися. 6. Кілька побажань висловила комісія (факультет). 7. Привітальний адрес з нагоди 50-річчя директор вручив (начальник другого цеху Корнієнко Василь Петрович) (З посібника).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Перепишіть, уставляючи пропущені в закінченнях букви. Над іменниками надпишіть олівцем відміну (для І та ІІ відміни — групу).

1. Мелашка була з поетичною душ..ю, з ласкавим серц..м. 2. Кайдашиха лупила кочерг..ю горшк.. на полиц.., Мелашка частувала миск.. рогач..м на миснику. 3. Волосний з писар..м пішли в хату: в Лавріновій і Карповій хаті валялись купами черепк.. 4. Груш.. були здорові і дорого коштували на ярмарку (І. Нечуй-Левицький). 5. Хто вітр.. служить, тому димом платять. 6. Дарованому кон.. в зуби не заглядають. 7. Пиріг живот.. не зашкодить. 8. Всякому овоч.. свій час (Народна творчість).