Українська література на 17.03  10 – А клас

               Новаторство Лесі Українки в драматургії

Драматична поема – улюблений жанр Лесі Українки. Сюжети драматичних творів Лесі Українки охоплю­ють історію людства за три-чотири тисячоліття. Єгипет фараонів, Вавилон, Іудея, Еллада, Римська імперія часів раннього християнства, середньовічна Іспанія, перші поселення колоністів у Північній Америці, нарешті укра­їнська та інонаціональна міфологія — весь цей колосальний матеріал систематизується, художньо осмислюється. Такого широкого охоплення тем світової літератури наше красне письменство ще не знало.

Змістом драматичних творів письменниці стає бороть­ба ідей, розкол світоглядів, розвінчання войовничого ін­дивідуалізму, ренегатства, християнського всепрощення. Засиллю порнографії вона протиставляє красу високих людських прагнень, красу її духовної свободи.

Перші драматичні твори Лесі Українки – психоло­гічна драма “Блакитна троянда” і психологічний етюд “Прощання” – написані прозою, всі інші – віршовано мовою.

У 1901 р. Леся Українка створила першу завершену п'єсу в віршовій формі – драматичний етюд “Одержима” (перша назва “Месія і одержима”). “...Признаюсь Вам, – писала вона про цей твір у листі до І.Франка, – що я її в таку ніч писала, після якої, певно, буду довго жити, коли вже тоді жива осталась. І навіть писала, не пе­ретравивши туги, а в самому її апогею. Якби мене хто спитав, як я з того всього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: “Я з того створила драму...””. У ніч 18 січня 1901 р., коли стан здоров'я С.Мержинського був важкий, її саму, що вже знесилилась, відвертаючи від нього смерть, певно, і врятував геній натх­нення. Протягом тієї страшної ночі вона створила “Одер­жиму”.

В основі твору – біблійна тема, та оброблена не в дусі церковних догматів. Леся Українка переосмислює традиційний мотив, надає йому нового змісту, вбачаючи в євангельсько-канонічному трактуванні стосунків між Сином і Матір’ю відображення величезної трагедії людства. Головна героїня – Міріам. Вона любить Месію, який жертвує собою для людей. Міріам теж саможертовна. І в цьому вона схожа з Месією: обоє бачать щастя в тому, щоб безкорисно ощасливлювати інших. Але Месія вважає, що любити треба всіх, навіть ворогів; Міріам же не визнає такої любові – вона любитиме тільки того, хто гідний її любові, і за свою любов, за щастя коханого буде боротися зі своїми і з його ворогами, спопеляючи їх своєю ненавистю. А вороги – це ті, що вичікують для свого спокою жертвоприношень, чекають щастя, як милостині, добутої будь-якою ціною, навіть ціною життя свого вчителя.

Конфлікт драми зумовлений зіткненням двох непримиренних світоглядів, боротьбою активного і пасивного ставлення до життя. Конфлікт твору розгортається за логікою трьох етапів, трьох стадій, засвідчуючи властиву авторському світорозумінню еволюцію смисложиттєвих пошуків людини. Водночас ця тріада містить глибокий філософський підтекст. Страждання, зрада, смерть – такий шлях еволюції людського.

“Лісова пісня”. Цей твір був створений влітку 1911 р. за дванадцять днів. Авторка назвала твір драмою-феєрією, тобто драмою, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні пе­ретворення, в якій поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. Французький термін феєрія, що є похідним від слова фея, тобто чарівниця, в прямому розумінні оз­начає театральну чи циркову виставу на основі міфічного, казкового сюжету. У листі до А.Кримського від 27 жовтня 1911 р. Леся Українка писала, що її драма була створена на честь “волинським лісам”.

У листі до матері 2 січня 1912 р. Леся Українка зазначала, що “Лісова пісня” з'явилася в результаті спогадів про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки. “Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними”. Нагаду­вала матері про почуті тоді розповіді про мавок.

Головні дійові особи драми – Мавка й Лукаша – істоти з двох протилежно різних світів, єдиною точкою дотику яких є любов та прагнення до краси, тобто любов естетична. Властиво, саме з цієї любові народжується й любов між ними. Але цей зв’язок можливий лише доти, доки обидва герої є особистостями із глибоким відчуттям внутрішньої свободи. Адже ту велетенську прірву, котра існує поміж ними, міг подолати тільки вибір сильних почуттів та готовність нести відповідальність за нього. Лукаш не витримує цього випробування. Зрада Лукаша стає загибеллю для Мавки. Свобода Мавки виявляється сильнішою, як її любов. Вона більше здатна на жертву в ім’я власної свободи вибору любові.

Центральний образ Мавки став уособленням роз­думів письменниці про роль високого, прекрасного, роль мистецтва у розбудженні духовних начал людини, у її піднесенні до розуміння власного призначення на землі.

Горизонтальний розріз авторської моделі світу представлений земним існуванням людей та духів не лише у сусідстві, а й у прямому їх контакті, у безпосередньому спілкуванні. Провокацією такого спілкування стає прихід до лісу людей – дядька Лева, Лукаша та його матері, облаштування їх побуту. Світ духів змушений знову переживати ситуацію співжиття з людиною, яка колись у прадавньому суспільстві спричинилася до розділення сфер впливу. В драмі конституює такий тип спілкування людини і духів, який не урівнює їх, та водночас не протиставляє абсолютно – як представників різних світів. “Лісова пісня” – це гімн єднанню людини й природи, щира лірично-трагедійна драма-пісня про велич духовно­го, про порив людини до щастя, про складні, болісні шляхи до нього, до реалізації високої мрії. Леся Українка створює свій міф про життя людини, орієнтуючись на філософсько-метафоричний театр – біблійний, античний чи феєричний, і залучає категорії віри – невіри, свободи – несвободи, смерті – безсмертя, які розроблялися, паралельно до мистецтва, в екзистенційній східнослов’янській філософії модерну.

Домашнє завдання.

 Прочитати драму – феєрію Лесі Українки «Лісова пісня»