Українська мова 11 – А клас на 04.12.2023

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації

Усне мовлення (говоріння) — ситуативно вмотивований і ситуативно зумовлений процес. Ситуація спричиняє мотив (мету) спілкування: у мовця виникає потреба щось з’ясувати, необхідність щось повідомити, до чогось спонукати. Мотив спричиняє найрізноманітніші вияви спілкування: запитання — відповідь; прохання — згода (відмова), пропозиція і згода (незгода), нерозуміння і пояснення тощо.

Таким чином, діалогічне усне мовлення передбачає розуміння співрозмовниками реальної ситуації спілкування, зорове сприйняття співрозмовниками одне одного (міміки, жестів), сприйняття інтонаційного оформлення мовлення.

Найчастіше діалог будується так: запитання — відповідь. Питальне слово репліки-стимулу (запитання) зумовлює зміст репліки- реакції (відповіді). Мета такого діалогу — з’ясувати ситуацію та уточнити її. Такий діалог називається діалогом-обміном повідомленнями.

У репліках такого діалогу використовуються слова: як, що, хто, чому, навіщо, куди? Часто вживаються слова адже так; виходить, що; чи не так; правда. Такі слова орієнтують співрозмовника на підтвердження або спростування висловленого.

Діалог, в якому висловлюється схвалення, захоплення, співчуття, сумнів, несприйняття або засудження когось або чогось, називається емоційно-оцінним діалогом.

У репліках такого діалогу використовується емоційно забарвлена лексика із значенням оцінки (чепуруха, нечупара, краля, страшко, герой, пустобрех, перекинчик, нерозлийвода, здіймиголова), емоційно наснажена фразеологія (золоті руки, камінне серце, пластилінова вдача, як свиня в апельсинах, кочергою носа не дістанеш), а також слова, утворені за допомогою суфіксів, що передають оцінку предмета або явища (хлопчичок, манюпусінький, дівчаточко, молодичка, гарнюля, бабище, паруб’яга, хамидло, збіговисько). Емоційність діалогу може підсилюватися вживанням вигуків (гей, ой-ой-ой, гайда, пумо тощо).

Якщо метою спілкування є спонукання співрозмовника до дії, створюється діалог-волевиявлення. У репліках такого діалогу вживаються дієслова у формі наказового способу, що означають пораду, побажання, пропозицію, наказ (замовкни, принеси, поділись, начувайся, схаменись). Для висловлення чемного наказу або пропозиції можуть вживатися дієслова у формі умовного способу (пропустив би, пішов би, допомогла б), категоричність наказу увиразнюється вживанням дієслів у неозначеній формі (встати, відповідати, мовчати). У репліці-відповіді зазвичай висловлюється згода чи незгода виконати прохання або наказ.

---Скласти й розіграти діалог-обмін повідомленнями, що міг би відбутися між двома однокласницями (телефонна розмова), одна з яких через хворобу пропустила заняття в школі.

---Скласти й розіграти діалог-волевиявлення, що міг би відбутися між батьком одинадцятикласника та його вчителькою про необхідність ретельної індивідуальної підготовки учня до випускного письмового іспиту з мови.

---Скласти й розіграти емоційно-оцінний діалог, що міг би відбутися між батьком і матір’ю одинадцятикласника та п’ятикласниці після відвідання батьком — батьківських зборів у класі дочки, а матір’ю — батьківських зборів 11 класу.

Якнайсильніше враження справляє початок розмови. Щоб справити на співрозмовника гарне враження, психологи радять дотримувати так званого «правила 12»: перші 12 кроків назустріч співрозмовникові повинні бути впевнені й рішучі, а перші 12 слів — приємні.

У процесі обговорення складених і розіграних діалогів варто використовувати різні види запитань, їх комбінацію. Завдяки цьому можна перехопити й утримати ініціативу або ж, «розговоривши» партнера, одержати від нього якнайбільше потрібної інформації.

Існує кілька способів ставити запитання. Закриті запитання — ті, на які можна відповісти лише «так» і «ні». Слід намагатися ставити запитання, на які співрозмовник зможе відповісти ствердно. Негативні відповіді сприяють напруженості розмови. Подвійні закриті запитання звучать так: «Концерт відбудеться в суботу чи в неділю?» і дають можливість співрозмовникові зробити уточнення. Відкриті запитання вимагають пояснень, часом аргументації, тому відповіді на них здебільшого мають форму монологу. Вони загрожують втратою ініціативи в розмові. Переломні запитання порушують нові проблеми, допомагають визначити слабкі місця у позиції співрозмовника. Краще формулювати їх за допомогою дієслів минулого часу («У чому полягали твої помилки в контрольній?») — тоді співрозмовник відповідатиме більш охоче. Риторичні запитання мають на меті забезпечити підтримку («Хіба я не правий? Хто зможе заперечити?») Запитання для обмірковування спонукають до роздумів і коментарів. Мета — забезпечити взаємодовіру («Ти вважаєш цей вчинок недоречним?»).

І, звичайно, необхідною умовою досягнення мети у спілкуванні є підкреслена чемність, тактовність, бажання зрозуміти і підтримати співрозмовника.

---Скласти і розіграти діалог, що міг би відбутися між двома колишніми однокласницями, які зустрілися після довгої розлуки. Одна з них, тяжко перехворівши, постійно нагадує про свою недугу, прагне з’ясувати, як відбилася хвороба на її зовнішньому вигляді. Інша намагається підтримати співрозмовницю, не вдаючись, однак, до явних лестощів.

---Скласти й розіграти діалог, що міг би відбутися між двома випускниками школи: один із них, маючи посередні знання, вступив до престижного вузу, другий, золотий медаліст, провалився на вступних іспитах. Перший намагається підтримати товариша, другий — приховати образу.

Домашнє завдання.

«Перевтілившись» у журналіста, підготувати питання для інтерв’ю з однокласником, який «перевтілився» у вашого улюбленого письменника (співака, актора, спортсмена). У процесі підготовки спиратися на зібрану про співрозмовника інформацію.