Українська література 10 – Б клас  на 06.09.2023

Особливості періодизації  української  літератури (головні ознаки). Стильові особливості літературних періодів.

1. Робота з поняттями теорії літератури

Культурно-історична епоха — довготривалий і якісно-своєрідний період історії. Зазвичай виділяють п’ять культурно-історичних епох: давній світ, античність, Середньовіччя, новий час, новітній час.

Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літературний напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивідуального стилю письменника.

З попередніх класів ви знаєте, що на розвиток українського письменства мала великий вплив усна народна творчість з її тематичним і жанровим розмаїттям. У фольклорі народ відобразив свою трудову діяльність, суспільний і побутовий устрій, знання життя і природи, культи і вірування, втілив свої переконання, ідеали і прагнення, поетичну фантазію, багатющий світ думок, відчуттів, переживань, протест проти експлуатації і гніту, мрії про справедливість і щастя. Народна творчість відрізняється глибиною художнього освоєння дійсності, правдивістю образів, силою творчого узагальнення. Саме вона лягла в основу подальшого розвитку літератури усіх культурно-історичних епох.

Завдання на повторення характерних рис літератури та фольклору

Назвіть характерні ознаки літератури та фольклору

Усна народна творчість	Література
✵ Колективність, анонімність (відсутність автора); ✵ усна форма творення і передачі; ✵ варіантність; ✵ простота стилістики; ✵ тривалий час творення багатьма поколіннями	✵ Має автора — конкретну особу з індивідуальною творчою манерою; ✵ існує в письмовій формі; ✵ виникла на основі усної народної творчості

Загалом, література у своєму розвитку пройшла кілька певних етапів. Згадайте періодизацію української літератури, назвіть найвизначніші твори кожного періоду.

Довідка

Традиційно українську літературу поділяють на періоди: ХІ — ХVІІІ століття — давня, ХІХ століття — нова, ХХ — початок ХХІ століття — новітня література.

Періодизація української літератури (за історико-хронологічним принципом)

І. Прадавня українська література (до XIV ст.)

1. Прадавня українська література існувала в двох основних формах: усній (легенди, пісні, казки, міфи тощо) і писемній (повчання, літописи, сказання).

2. Найстарішою книгою, що дійшла до нас, є Остромирове євангеліє (1056-1057 рр.), написане від руки уставом (вид письма, коли кожна буква вимальовується окремо).

3. В українській культурі особливе місце посідає Біблія — одна з найвизначніших пам’яток світової культури. З Остромирового євангелія починається епоха давньоруських рукописних книг, з Апостола (1574) та Острозької Біблії (1581) — епоха українського книгодрукування.

4. Українська література періоду Київської Русі представлена фольклорними творами та писемною літературою, яка в свою чергу поділяється на перекладну та оригінальну, світську та релігійну.

5. «Слово про Похід Ігорів».

ІІ. Давня українська література (ХІ — XVIII століття).

Література XIV — XV століття:

✵ перекладна література з грецької, сербської, болгарської («Александрия» — художня розповідь про життя і походи Александра Македонського);

✵ оригінальна література (нові редакції «Києво-Печерського патерика», нові списки «Хождєнія» Данила Паломника, «Короткий київський літопис», проповіді, повчання, послання);

Література XVI — XVІІІ століття:

Полемічна література — твори українських письменників кінця ХVІ — поч. ХVІІ століття, спрямовані проти католицизму на захист православ’я та проти верхівки православного духовенства, що прийняли унію.

✵ Петро Скарга «Про єдність церкви Божої»;

✵ Мелетій Смотрицький «Тренос»;

✵ Іван Вишенський «Послання до єпископів», «Послання до всіх, в Лядській землі живущих»;

✵ Герасим Смотрицький «Ключ царства небесного»;

✵ Василь Острозький «Книжиця».

✵ Козацькі літописи.

Поезія:

✵ україномовна (К. Зіновіїв «Про багатства і про злидні»; Г. Сковорода «Сад божественних пісень», Памво Беринда «На Різдво Христове» );

✵ польськомовна (Лазар Баранович «Про сонце», «Про мир» );

✵ латиномовна (Павло Русин «Похвала поезії» ).

Драматургія:

✵ шкільні драми (Ф. Прокопович «Володимир», О. Кониський «Воскресіння мертвих», невідомого автора «Милость Божа» );

✵ інтермедії (Я. Гаватовича, М. Довгалевського);

✵ вертепні драми («Цар Ірод» ).

Нова українська література 

У розвитку нової української літератури виділяють чотири періоди:

✵ Кінець XVIII — 30 р. ХІХ ст. — розвивається просвітительский реалізм, сентименталізм. Формуються нові провідні жанри поезії, прози та драми. Саме в цей період розвивалась літературна українська мова.

✵ 1840-60-ті роки ХІХ ст. — розвивається романтизм. З’являється Шевченко зі своїми творами. Зародження літературної критики (П. Куліш)

✵ 70-90-ті роки ХІХ ст. — зародження натуралізму. З’являється журналістика і публіцистика.

✵ Кінець ХІХ — початок ХХ — процвітає модернізм.

В українській літературі 70-90-х років знайшла своє продовження ідея національного відродження, що ґрунтувалася на історичних реаліях розвитку українського народу напередодні та після реформ 60-70-х років у Росії. Було зрозуміло, що українці не змогли відстояти свої права через відсутність сильного національного почуття, брак національної свідомості. У нових умовах треба було знову відстоювати інтереси народу, боротися за надання офіційного статусу українській мові. З великим болем докоряв І. Франко інтелігенції, яка нехтувала історією і культурою свого народу: «… не тільки школи і уряди полонізували нас; ми самі полонізуємо себе ще гірше вдома».

Кожен період характеризується своїми образами, проблематикою, жанровою, стилістичною своєрідністю, певними естетичними відкриттями, художніми здобутками. Українські митці за зразок взяли досягнення та передові філософські та естетичні ідеї письменників Європи.

Підтвердженням може бути функціонування стильових течій у західноєвропейських та українській літературах:

✵ класицизму;

✵ романтизму;

✵ реалізму;

✵ натуралізму;

✵ модернізму.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 Повторити матеріал уроку за допомогою конспекту.