Українська література 11 –А клас на 22.09.2023
Осип Турянський
— «Поза межами болю» (аналіз, паспорт твору)
Жанр — лірична повість-поема. У художній структурі твору переважає ліричне
начало, зумовлене першоособовою викладовою формою, але наявне й епічне начало:
оповідь про події Першої світової війни. Оскільки у творі поєднано ліричне й
епічне начала, як у поемі, і повість, пройнята ліризмом, написана ритмізованою
прозою з використанням інверсії, що наближає розповідь до народного епосу й
надає особливої експресії, то автор відніс її до жанру повісті-поеми.
Повість-поема (поема в прозі) — значний за обсягом ліро-епічний
твір, у якому зображено значні події та яскраві характери. Відзначається
наскрізним пафосом і ліризмом, проникливим авторським голосом.
Історична довідка. На початку першої світової війни О. Турянського
мобілізували до австрійського війська. У 1915 році він потрапив до сербського
полону. Під час зимового відступу серби етапували засніженими горами 60 000
полонених, серед яких був і письменник. На цій виснажливій дорозі загинуло 45
000 людей. Товариші О. Турянського по недолі замерзли біля згасаючого багаття,
а його, охопленого кригою і напівживого, знайшли сербські лікарі, що йшли
позаду полонених. Серед лікарів був українець В. Романишин, який повернув
письменника до життя. Ці події й покладено в основу повісті.
Час створення. 1917 рік. Письменник створив повість на італійському острові Ельба,
куди був інтернований як офіцер австрійської армії. Повість вперше видано у
Відні 1921 року німецькою мовою.
Автор. Осип Турянський (1880-1933), західноукраїнський письменник,
літературний критик, педагог, чия прозова спадщина нині мало відома.
Стиль. За стильовим виконанням — це експресіоністський твір.
Тема. Зображення Першої світової війни; змалювання психологічного стану душі
людини, котра потрапила в неймовірно тяжку, екстремальну ситуацію; аналіз
ціннісних орієнтирів особистості; боротьба людини за життя в критичній
ситуації.
Ідея. Засудження війни і мілітаризму, які призвели до смерті невинних
людей; утвердження нездоланності людського духу, сили розуму й волі до життя.
Твір проймає гуманістична ідея, яку визначив сам автор: "Любов до життя й
до його вищих цінностей переможе смерть".
Проблематика. Антигуманність війни; мілітаризм і світовий перерозподіл; культ
грошей, що руйнує християнські принципи людського існування; життя і смерть;
інстинкт і духовний вибір у межовій ситуації; любов і зрада; добро і зло;
злочин і кара; місце людини у складному світі, що її оточує; людина і людське в
ній; віра і сила духу; мета в житті людини; людина і сім'я; воля до життя і
смерть.
Композиція і
сюжет твору
Композиційну своєрідність повісті-поеми визначають вступ і 5 частин. Наявне
композиційне обрамлення: починається твір реквієм по загиблих і завершується
думкою про померлих побратимів.Автор використав фрагментарну композицію, що
становить собою різновид кінематографічної монтажної побудови, завдяки якій
вдало поєднуються описи, діалоги й монологи, марення, вставні епізоди. У п'яти
частинах розкрито трагедію не тільки семи втікачів, а й усіх, хто не повернувся
з полів Першої світової війни.
Повість складається з мікрочастин: "шлях смерті" — показ колони з
60 000 полонених, що пересуваються засніженими албанськими хребтами;
"танець смерті" — епізод, в якому семеро полонених танцюють довкола
куща, щоб з одягу мертвого запалити вогнище; "країна Сонця" — марення
знедолених вояків про щасливу країну і гармонію у світі; "Різдвяні
свята" — картина-візія персонажа, який опиняється біля дому, спостерігаючи
через вікно, як дружина з дітьми зустрічає Святвечір; "пісня
вічності" — пісня-гімн скрипаля Штранцінгера перемозі людяності над
божевіллям голоду; "мандрівка мерців" — картина, в якій виснажені
полонені линуть в ірреальні виміри світу.
Перша частина — "Переднє слово" — ліричний відступ, де автор пояснює, що
змусило його взятися за цю тему, розкриває мотиви написання повісті як
внутрішнього протесту проти антигуманної сутності війни, розпочинає твір
переднім словом, де й веде діалог з читачем, готує його до сприйняття розповіді
як невигаданої історії. Тут відтворено напружену гаму почуттів, що їх він
пережив, перебуваючи на війні та в сербському полоні.
Друга частина — експозиція — опис походу військовополонених
австрійських вояків. Третя частина — зав'язка — змова полонених, убивство
конвоїра, втеча. Чоловіки опиняються наодинці з дикою природою, де лише сніг,
холод і голод. Кульмінація — "танець смерті" як вияв волі до життя.
Четверта частина — розвиток дії — загибель друзів. Розв'язка — врятування
Оглядівського.
Композиція твору дещо нетрадиційна: кульмінація (страх смерті) передує розвиткові дії.
Сюжет розгортається з глибокою психологічною напруженістю й вірогідністю, що
дає авторові змогу простежити всі етапи боротьби героїв за життя, показати
перемогу людяного над антилюдяним світом.
Можна говорити, що повість-поема має дві кульмінаційні сцени, які створені
з рівновеликим експресивним напруженням вираження й пов'язані з однаково
важливими ситуаціями морального, духовного вибору. Перша кульмінація стосується
мотиву боротьби між духом і тілом. Коли у товаришів з'являється думка про
канібалізм, вони сумніваються, роздумують, впадають у розпач, але не
наважуються стати людоїдами. За всіх вирішив Ніколич, який заявив, що ніхто не
їстиме людського тіла, нехай навіть і загинуть з голоду.
Друга кульмінація пов'язана з мотивом двобою між життям і смертю.
Штранцінгер, покликаний нести в поемі одне з основних ідейних навантажень, грає
на скрипці. Це апофеоз перемоги всесильного духа. У цей момент сльоза з очей
Оглядівського капнула на руку Штранцінгера. Всі почули його фразу: "Є
сонце в житті".
Позасюжетні елементи: спогади героїв, епіграф, пейзажі, пісні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий