Українська література 10 – Б клас на 08.09.2023

Реалізм як літературно-мистецький напрям у європейській та українській літературі. Етапи становлення

Задача нашого уроку — знайомство з черговим літературним напрямом — реалізмом. Ми дізнаємося про реалізм як літературно- мистецький напрям у європейській та українській літературі, розглянемо етапи його становлення, визначимо особливості реалізму як художнього методу відтворення дійсності, головні риси методу, жанри, проблематику. І, нарешті, дізнаємося про те, як вплинули на розвиток цього літературно-мистецького явища суспільно-історичні умови другої половини ХІХ ст.

Почнемо знайомство з новим для нас літературним явищем — реалізмом. Зараз ви зрозумієте, чому він — явище, а не напрям або стильова течія.

1. Словникова робота

Значення терміну «реалізм».

Реалізм (тип художнього пізнання світу) — правдиве, об’єктивне відображення дійсності засобами того чи іншого мистецтва.

Реалізм (метод) — художній метод, в основі якого лежить принцип життєвої правди в змалюванні соціального середовища, побуту, суспільних відносин і обумовлених ними типів людських характерів.

Реалізм ХІХ ст. (напрям) — літературний напрям, у якому людина розглядається в її зв’язках із соціальним середовищем. Сформувався у 1820-х рр. певною мірою як заперечення художніх принципів романтизму. Іноді реалізм ХІХ ст. називають «класичним реалізмом» або «критичним реалізмом».

Реалізм — основний напрям у літературі ХІХ ст.

Як бачите, термін реалізм — багатозначний. Тим цікавіше буде його вивчати.

Довідка

Позитивізм (лат. positivus — «позитивний» ) — напрям філософії, у якому єдиним джерелом знань вважають конкретні науки. Виник у Франції в 30-х роках XIX століття. Його основоположником був французький філософ і соціолог О. Конт. Позитивісти не визнавали абстрактних теоретичних міркувань, що, на їхню думку, не дають справжньої картини життя. Своєю філософією вони оголосили конкретні науки, які спираються на досвід людини.

✵ Які ознаки реалізму в процесі його розвитку стали характерними для цього мистецького явища? (Зв’язок із дійсністю, аналітизм, типовість образів і ситуацій, розкриття впливу соціального середовища на людину, критичний пафос, дослідження життя суспільства, психологізм та ін.)

Якщо дуже стисло схарактеризувати етапи становлення реалізму, то можна сказати про своєрідне «двовладдя» у літературі 30-50 років ХІХ століття, коли романтизм і реалізм співіснували. Потім вони розвивалися послідовно: після безперечного панування реалістичної літератури, доби «великих романів» увага читачів була прикута до творчості пізніх романтиків. Згодом романтизм і реалізм існували паралельно, іноді перепліталися у творах неоромантиків.

Розвиток українського реалізму

Формування та розвиток українського реалізму почався у другій половині ХІХ століття. Він змінив романтизм, але деякі ознаки українського романтизму — етнографізм та героїзація історичних постатей минулого певний час панували у творах реалістів. Це явище можна помітити, наприклад, у «Народних оповіданнях Марка Вовчка» забарвлених романтичним фольклором.

Реалістичні твори Степана Руданського та Анатолія Свидницького зображували життя з позицій народницьких та просвітянських.

Подальшим етапом розвитку українського реалізму була так звана «об’єктивна проза» 80-90-х років. Її представниками були І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б. Грінченко, І. Франка. Ці письменники-реалісти велику увагу приділяли соціальній та національній тематиці, поряд з описами життя сільських верст населення писали про робітників та нову інтелігенцію на тлі розвитку капіталізму в Росії й Австрії. Їхні твори вирізнялися епічністю зображення. Під впливом Е. Золя, у творах І. Франка з’являються ознаки натуралізму та психологічна мотивація вчинків героїв.

У поезії типовим реалістом був Павло Грабовський, який у своїй творчості віддавав перевагу громадянській тематиці («Громадська поезія» ).

Реалізм, не зважаючи на появу інших напрямків (натуралізм (основоположник — Еміль Золя; естетизм — «парнасці» Д. Г. Россетті, Д. Рьоскін, В. Пейтер та ін. ; неоромантизм, представники — Р. Л. Стівенсон, Р. Кіплінг, Е. Ростан та ін.), завжди був актуальним стилем.

Довідка

Натуралісти вважали, що витвір мистецтва повинен бути справжнім «людським документом» — вичерпним описом того чи іншого суспільного явища. Доля персонажів, їхня психологія залежать від спадковості (життєвий шлях, характер героя обумовлені його генами, спадковістю), середовища (персонаж є витвором середовища, у якому формувався) та історичного часу. Натуралісти зняли табу з багатьох тем, яких до того не можна було описувати в літературі.

Естетизм. Письменники-естети проголосили красу головною цінністю, писали лише про вишукане, досконале, прекрасне і навіть вважали, що краса є вищою за мораль (найяскравіший представник — Оскар Вайльд).

Неоромантизм. У 1870-1880-ті роки у деяких країнах набув поширення неоромантизм — повернення письменників до таких романтичних образів, як сильна самотня особистість, а також до тем екзотичних країн, пригод, таємниць. Автори неоромантичних творів багато що взяли від реалізму (наприклад, мистецтво психологічного аналізування у зв’язку з оточенням).

. Складання таблиці «Характерні ознаки романтизму та реалізму»

Романтизм	Реалізм
Герой — непересічна особистість, обставини — виняткові	Герой — типовий, обставини — типові
Герой не залежить від умов і місця існування і умов життя, він — самоцінна особистість	Вчинки, психологічний стан героя напряму залежить від середовища
Дійсність зображується через сприйняття автора твору	Дійсність зображується правдоподібно з опорою на факт
Ліризм	Об’єктивність
Фрагментарне змалювання героя (одна-дві виразні риси)	Характер героя багатогранний, внутрішньо суперечливий, неоднозначний
Конфлікт непримиренний, розв’язання неможливе	Можливий варіант благополучного вирішення конфлікту

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріали конспект уроку.