Українська мова 10 –Б клас на 20.09.2023

ФОРМИ ІСНУВАННЯ МОВИ: ЗАГАЛЬНОНАРОДНА МОВА, ЛІТЕРАТУРНА МОВА, ПРОСТОРІЧЧЯ, ДІАЛЕКТ, ПРОФЕСІЙНІ РІЗНОВИДИ, ЖАРГОН, АРГО

ОЗНАКИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Під час текстотворення набирає чинності мовний (мовленнєвий) закон. Його сформулював ще Марк Тулій Цицерон. Цей римський діяч писав, що вивчав правила прикрашання стилю, у яких зазначено, що «висловлюватися ми повинні, по-перше, чистою й правильною латиною, по-друге, ясно й виразно, по-третє, гарно, по-четверте, доречно, тобто відповідно до гідності змісту». Ця сентенція й отримала назву мовного закону. Дотримання цих правил означає ретельну роботу над текстом, над культурою мовлення.

Літературна мова — це унормована, регламентована, відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: пресу, художню літературу, науку, освіту, побут тощо.

 Літературна мова має усну та писемну форми. Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, увібравши в себе деякі діалектні ознаки інших наріч. Зачинателем української літературної мови є І. П. Котляревський, адже саме він уперше використав народну мову полтавських говорів. Основоположником сучасної літературної мови вважають Т. Г. Шевченка. Він підніс мову на високий рівень словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку наукового, публіцистичного та інших стилів. У творах Т. Г. Шевченка глибоко відображені уснорозмовні форми народної мови, її поетичність. Традиції Кобзаря продовжували І. Я. Франко, Леся Українка, М. М. Коцюбинський та інші письменники.

Наразі українська мова, будучи динамічною системою, розвивається й збагачується. Процес цей супроводжується усталенням, шліфуванням літературних норм.

Правильність мовлення означає добре володіння всіма нормами літературної мови. Цицерон писав: «...уміти правильно говорити... ще не заслуга, а не вміти — уже ганьба, тому що правильне мовлення, по-моєму, не стільки достоїнство вправного оратора, скільки властивість кожного громадянина».

Норми літературної мови

Норми літературної мови — це сукупність усталених, історично закріплених правил, якими послуговуються мовці в усному й писемному мовленні.

Норми літературної мови

Орфоепічні	Регулюють правильність вимови слів
Акцентуаційні	Регулюють правильність наголошування слів
Орфографічні	Регулюють правильність написання слів
Пунктуаційні	Регулюють правильність постановки розділових знаків
Морфемні	Регулюють правильність вживання частин слова
Лексичні	Регулюють правильне вживання слів (паронімів, синонімів, антонімів, омонімів тощо)
Фразеологічні	Регулюють правильність використання фразеологізмів
Морфологічні	Регулюють правильність вживання граматичних форм слова
Синтаксичні	Регулюють особливості правильної побудови речень, тексту
Стилістичні	Регулюють відповідність мовних засобів обраному стилю

Прочитайте. Визначте тему висловлювання. Яку роль відіграють діалекти у збагаченні літературної мови?

1. Народна мова в своїй цілості — неоціненний скарб для збагачення мови літературної (І. Огієнко). 2. Діалекти — свідки історії народу (Г. Хабургаєв). 3. Мова — стовбур; наріччя (діалекти) — гілки; або: мова — річка, наріччя — притоки, які збагачують головний потік, але не становлять без нього самостійного значення (П. Кононенко). 4. Без народних говорів літературна мова пересихає, як річка без живлющих джерел (М. Никончук). 5. Усна розмовна мова народу — рухливий, постійно оновлюваний і здатний до самоочищення могутній потік, підґрунтя всіх інших мовних різновидів, у тім числі літературного (Л. Масенко).

 Прочитайте речення. Знайдіть просторіччя, діалектизми, жаргонізми, професіоналізми та арготизми. Поміркуйте, для чого письменники вдаються до використання такої лексики?

1. Прямую далі в топило, де завжди знаходять собі притулок зайці та лисиці (О. Сизоненко). 2. Не гомоніли ще тоді копри і терикони заростали зіллям, та день у день там зграйки дітвори шукали крихітні шматки вугілля (І. Савич). 3. Отаман став на демені в човні, коло його ніг лежала кодола, скручена кружалом, неначе гадюка, з залізною кішкою на кінці, котра була прив’язана до одного кінця мережі (І. Нечуй-Левицький). 4. Кажуть, німець безліч шпіонів наперед вислав і вони швендяють скрізь, то жебраками, то черницями, то селянами (У. Самчук). 5. Розказував, як він попав раз на вечорниці... А там самі терпелюки та каравони (Г. Хоткевич). 6. Військові клейноди запорожців складалися з булави, бунчука, корогви, печаті й котлів, або литаврів (А. Кащенко).

 Визначте загальновживані слова, професіоналізми, діалектизми, жаргонізми, арготизми та просторічну лексику. З'ясуйте значення цих слів.

Шпора, вітер, чічка, ширмач, буклет, лаківки, кимарити, хвіст, пара, урка, крисаня, соловей.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

► Знайти і виписати з творів художньої літератури по 5 прикладів діалектизмів, професіоналізмів, арготизмів, жаргонізмів.